Рішення № 108525470, 23.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/11899/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Буд"

про стягнення 195594,53 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕККАНІСКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про стягнення 195594,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди обладнання № 01/03-2019 від 01.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

22.12.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем не надано акт приймання-передачі майна в оренду чим порушено порядок передачі та повернення майна. Оскільки, відповідач не підписував акт приймання-передачі майна в оренду, в нього не виник обов`язок оплачувати орендну плату. Також відповідач зазначає, що акти надання послуг мають недоліки, які перешкоджають ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача. Вимоги про стягнення штрафних санкцій, як похідні також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 21.11.2022, а отже строк на подання відзиву сплинув 07.12.2022.

Відповідачем не заявлено клопотання про поновлення (продовження) йому строку на подання відзиву, проте з метою всебічного та повного розгляду справи, суд з власної ініціативи поновлює відповідачу строк на подання відзиву та долучає відзив до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "НК БУД" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (орендодавець) було укладено договір оренди обладнання №01/03-2019, у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, перелік якого визначається орендарем у договорі, та акті приймання-передачі обладнання. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Перелік обладнання, строк оренди обладнання, об`єкт виконаних робіт, вартість оренди обладнання, строк та порядок розрахунків погоджується сторонами у заявці (замовленні), що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до пп. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 договору, орендар зобов`язаний: своєчасно проводити оплату оренди обладнання (відповідно до вимог розділу 5 Договору), відшкодування вартості транспортування на об`єкт та/або з об`єкту (у разі доставки/вивозу обладнання силами орендодавця) та послуг спеціаліста по обслуговуванню обладнання, у випадку надання такої послуги орендодавцем; к строк до 5 календарних днів з моменту отримання, але у будь-якому випадку не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця, підписати, скріпити печаткою та повернути орендодавцеві акти надання послуг.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендодавець передає обладнання в оренду безпосередньо на об`єкті виконання орендарем робіт, адреса якого зазначається в заявці (замовленні). Після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний повернути обладнання у встановленому даним договором порядку. При цьому, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю вартість транспортування (доставка/зворотній вивіз) згідно рахунків орендодавця.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний календарний день користування кожною одиницею обладнання погоджується в заявці (замовленні) та визначається сторонами у рахунках на оплату, актах надання послуг, актах передачі обладнання в оренду, умовами цього Договору.

У пункті 5.5 договору сторонами погоджено, що оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку передоплати на підставі відповідного рахунку на оплату орендодавця у розмірі 50% від загальної вартості запланованого періоду оренди, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця.

В будь-якому випадку орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) (п. 5.5.1 договору).

У пункті 8.1 договору зазначено, що даний договір укладений строком на один календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін. Якщо сторони не висунули бажання про припинення дії цього договору до моменту або у момент закінчення строку його дії, дія такого договору вважається продовженою на відповідний наступний календарний рік.

Позивач стверджує, що ним у період з 01.08.2021 по 30.11.2021 включно на підставі зазначеного договору було надано відповідачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 152000,00 грн.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди обладнання № 01/03-2019 від 01.03.2019 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з оренди майна.

За актами надання послуг №2837 від 31.08.2021 на суму 74000,00 грн, № 3333 від 30.09.2021 на суму 78000,00 грн, які підписані та скріплені печатками обох контрагентів, позивач у період з 02.08.2021 по 30.09.2021 включно надав послуги оренди підйомників та транспортування, а відповідач прийняв вказані послуги на загальну суму 152000,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про неможливість ідентифікувати особу, яка брала участь в господарській операції і відповідно підписала долучені до матеріалів справи акти надання послуг, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

В пункті 11.7 договору сторони обумовили, що відповідальність за підписання договірних документів належним представником несе орендар.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 9-11 розділу ІІ, параграфу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності). В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів. Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи. Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються. Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

Акти надання послуг окрім підписів представників контрагентів містять відтиски печаток, в тому числі і відповідача. При цьому відповідальність за збереження його печатки несе відповідач. Про втрату чи викрадення відповідної печатки відповідачем не зазначалось. Докази чи заперечення щодо проставлення на актах надання послуг печатки, що не належить відповідачу, також не надавались суду.

Отже, відповідачем не надано суду доказів в підтвердження обставин, що його повноважний представник не підписував первинні документи, якими позивач підтверджує позовні вимоги та не скріплював їх печаткою відповідача.

Так, акти надання послуг №2837 від 31.08.2021 на суму 74000,00 грн, № 3333 від 30.09.2021 на суму 78000,00 грн підписані та скріплені печатками контрагентів.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо якості орендованого обладнання та вартості наданих послуг з оренди обладнання.

З огляду на вищезазначене, суд приймає в якості належних доказів акти надання послуг на загальну суму 152000,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Позивачем не долучено до позовної заяви акту приймання-передачі обладнання в оренду, однак ним було долучено до матеріалів справи представниками та скріплені печатками сторін акти надання послуг, в яких міститься посилання на Договір № 01/03-2019 від 01.03.2019.

Відповідач у відзиві зазначає, що ним не підписувався акти приймання-передачі майна в оренду та повернення його з оренди, тобто позивачем порушено порядок, передбачений договором передання майна в оренду.

На вказані доводи відповідачу суд наголошує, що відповідач у відзиві не заперечує ті обставини, що майно йому надавалось позивачем та використовувалось ним. Тобто, не дотримання позивачем вимог договору щодо порядку передачі майна в оренду не відміняє обов`язку відповідача сплатити орендну плату за користування майном. Отже послуги, надані відповідачу, обсяг та вартість яких підтверджено актами надання послуг, мають бути оплачені відповідачем не залежно від наявності чи відсутності акту приймання-передачі майна.

Відтак, враховуючи наявність в матеріалах справи підписаних сторонами актів надання послуг оренди за період з 02.08.2021 по 30.09.2021 та неспроможність аргументів відповідача щодо не дотримання порядку передачі майна в оренду (не підписання акту приймання-передачі майна) суд доходить висновку, що матеріали справи підтверджують обставини передання позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "НК БУД" в орендне користування згідно Договору № 01/03-2019 від 01.03.2019 підйомників.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.5 договору сторонами погоджено, що оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку передоплати на підставі відповідного рахунку на оплату орендодавця у розмірі 50% від загальної вартості запланованого періоду оренди, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця.

В будь-якому випадку орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) (п. 5.5.1 договору).

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Відтак, відповідач, у порушення взятих на себе на умовах п.5.5 та п.5.5.1 договору зобов`язань, не виконав наявний обов`язок щодо оплати за оренду майна в розмірі 152000,00 грн (74000,00 грн мали бути оплачені до 07.09.2021, 78000,00 грн повинні бути оплачені до 07.10.2021).

Наразі, будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання, обумовлені договором оренди обладнання № 01/03-2019 від 01.03.2019, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 152000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 5055,00 грн. 3% річних за період з 06.09.2021 - 31.10.2022, 38539,53 грн. інфляційних втрат за період вересень 2021 - жовтень 2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних. Згідно перерахунку суду, за період з 08.09.2021 по 31.10.2022 на суму 74000,00 грн та за період з 08.10.2021 по 31.10.2022 на суму 78000,00 грн з відповідача має бути стягнуто 3% річних у розмірі 5042,30 грн.

Згідно розрахунку суду, сума втрат від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача є більшою, ніж визначив позивач. Оскільки, згідно приписів ст.237 ГПК України, суд позбавлений повноважень виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі, визначеному позивачем - 38539,53 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Суд відзначає, що пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов`язань відповідно до розділу 5 цього договору на першу вимогу орендодавця, орендар зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних, пеню від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу на момент пред`явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який нараховується, за кожен день такого прострочення.

Нарахування пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання орендарем згідно п. 6.2 цього договору обмежується шестимісячним строком відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (п. 6.3 Договору).

Згідно ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд відзначає, що згідно приписів ст. 625 ЦК України розмір відсотків річних, які мають компенсаційний характер, а не штрафний, може бути обумовлений сторонами в договорі в іншому, ніж передбачено ст. 625 ЦК України розмірі, натомість, припис цієї норми не передбачає можливість зміни періоду нарахування відсотків річних.

Відсотки ж передбачені ч. 4, 6 ст. 232 ГК України та ст. 536 ЦК України мають іншу правову природу та носять штрафний характер і період їх нарахування та їх розмір може бути визначений сторонами в договорі.

З вищезазначеного, суд дійшов висновку, що сторонами з посиланням на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України обмежено строк нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, право на стягнення яких передбачено ч. 4 ст. 232 ГК України та ст. 536 ЦК України і які носять штрафний характер.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, з чого суд робить висновок, що позивач скористався правом на нарахування саме компенсаційних 3 % річних, право на стягнення яких обумовлено ст. 625 ЦК України і строк нарахування яких не обмежено шістьма місяцями.

З огляду на вищезазначене, при здійсненні перерахунку 3% річних, які позивач заявив до стягнення, суд керувався приписами ст. 625 ЦК України .

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що останнім понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

01.01.2020 між адвокатом Філоненком Ярославом Андрійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (клієнт) укладено Договір №1-010120 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до п. 1.1 якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу клієнту щодо представництва його інтересів у судових справах у господарському, адміністративному процесах, як на стороні позивача, так і на стороні відповідача, а також у виконавчому провадженні.

Відповідно до п.4.2 вказаного договору гонорар складається з суми вартості наданих послуг правничої (правової) допомоги, вартість яких узгоджена сторонами у рахунку на оплату.

Згідно з п.4.6 вказаного договору факт наданої правової допомоги підтверджується актом надання послуг, який відповідним додатком до цього договору.

31.10.2022 між позивачем та адвокатом складено акт надання послуг №151-1-010120, відповідно до якого адвокатом виконано роботи вартістю 15000,00 грн.

Гонорар виплачено позивачем адвокату в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4252 від 31.10.2022.

Підтвердженням того, що Філоненко Ярослав Андрійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ХМ №000256 від 08.05.2019.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідач не заявляв про неспівмірність витрат на правову допомогу, заявленому позову.

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог - 14999,03 грн.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; код ЄДРПОУ 38526899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; код ЄДРПОУ 35411500) суму основного боргу 152000 (сто п`ятдесят дві тисячі) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 5042 (п`ять тисяч сорок дві) грн 30 коп., втрати від інфляції у розмірі 38539 (тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн 53 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 14999 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 03 коп, судовий збір у розмірі 2933 (дві тисячі дев`ятсот тридцять три) грн 73 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 12,70 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко