Рішення № 108525469, 23.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/12230/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 22868348)

про стягнення 100 786, 45 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі за текстом - ПрАТ «УПСК», Позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Євроінс Україна», Відповідач) про стягнення 100 786, 45 грн суми страхового відшкодування за полісом № АО/002873110.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 078 999/920/190001043 від 16.07.2019 (далі за текстом - Договір), укладеного з ПП «Транс Логістик», здійснено виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб - «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 в розмірі 24 360, 92 грн та пошкоджений напівпричеп «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 в розмірі 89 699, 53 грн.

Пошкодження транспортного засобу - «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 в розмірі 24 360, 92 грн та напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 відбулося внаслідок ДТП, спричиненої страхувальником Відповідача - громадянином ОСОБА_1 .

З огляду на здійснення Позивачем виплати суми страхового відшкодування в загальному розмірі 114 060, 45 грн за Договором, Позивач в силу положень статті 993 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування» набув право вимоги до Відповідача (винної в ДТП особі) в межах здійсненої виплати.

Водночас, Відповідачем здійснено відшкодування Позивачу суми в розмірі 12 403, 04 грн за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу - «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 із вирахуванням ПДВ, франшизи та застосування коефіцієнта фізичного зносу. У виплаті іншої частини суми страхового відшкодування (відновлення пошкодженого напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 ) на користь Позивача Відповідачем відмовлено, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд вказує, що ухвала суду від 17.11.2022 направлялася на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача поштовим повідомленням № 0105493022284 та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 23.11.2022 отримана представником Відповідача за довіреністю.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали суду від 17.11.2022 запропоновано Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог статті 165 ГПК України, однак станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.07.2019 між ПрАТ «УПСК» та ПП «Транс Логістик» укладено Договір в редакції Протоколу розбіжностей (Додаток № 2 до Договору), предметом якого є майнові інтереси ПП «Транс Логістик», що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у Частині 1 Договору наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (пункт 3.1. Договору).

Судом встановлено, що Додатком № 9 до Договору застраховано майнові інтереси ПП «Транс Логістик» щодо володіння, користування і розпорядженням транспортним засобом «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 (пункт 3 Додатку № 9) та напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 (пункт 38 Додатку № 9).

Одним із ризиків, які є предметом страхування за Договором, є пошкодження ТЗ або ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей).

Згідно пункту 5.1. Договору страховий випадок - передбачена договором подія (ризик, визначений страхувальником в частині І Договору), що відбулася в період дії договору, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигонабувачу на умовах договору.

Страховик в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов`язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт ТЗ/ДО шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору (пункту 5.2. Договору).

Відповідно до пункту 7.3. частини ІІ Договору в редакції протоколу розбіжностей лімітом відповідальності по КАСКО та/або ДО за кожним ТЗ є страхова сума за кожним ТЗ, зазначена в додатку до договору страхування.

Згідно пункту 10 частини І Договору строк дії останнього - з 00 год. 00 хв. 18.07.2019 по 24 год. 00 хв. 17.07.2020, а згідно Додатку № 9 строк дії Договору в частині застрахованого транспортного засобу «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 та напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 з 07.10.2019-06.10.2020.

Згідно доводів Позивача, 01.09.2020 о 23 год 30 хв на а/д Н-08 634 км+460 м Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 разом з напівпричепом «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , а також автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем згідно полісу № АО/002873110 (ліміт за шкоду майну - 130 000 грн, франшиза - 2 000 грн).

Згідно довідки НПУ зазначено, що ДТП 01.09.2020 відбулася за участю транспортного засобу «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 та напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди 01.09.2020 пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб з напівпричепом.

ПП «Транс-Логістик» 04.09.2020 звернулось до Позивача із заявою-повідомленням про ДТП 01.09.2020 та пошкодженням застрахованого майна, а також із заявою про виплату страхувальнику суми страхового відшкодування.

Також, Позивачу надано ПП «Транс-Логістик» пояснення від 03.09.2020 ОСОБА_2 - водія транспортного засобу «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 та напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 щодо ДТП, яка відбулася 01.09.2020, в яких зафіксовано, що водій виїхав із бази на автомобілі 7140 з напівпричепом НОМЕР_2 та рухався в м. Маріуполь. Їдучи з гори, назустріч ОСОБА_2 по середині дороги рухався автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого відбулося зіткнення автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_3 з лівою стороною причепа.

Актами огляду колісного транспортного засобу від 16.09.2020 зафіксовано завдані пошкодження автомобілю «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 та напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 .

Згідно рахунку-фактури № DP-2005570 від 07.09.2020 вартість відновлювального ремонту пошкодженого напівпричепу Kogel S-24-4, державний номер НОМЕР_2 становить 89 699, 53 грн., а згідно рахунку-фактури № DNZ_TEF - 2003112 від 06.09.2020 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля MAN TGS 19.400, державний номер НОМЕР_1 становить 24 360, 92 грн.

На підставі страхових актів № КАСКО/000/954/20/0018 від 13.10.2020 та № КАСКО/000/954/20/0017 від 19.10.2020 Позивачем здійснено виплату на користь ПП «Транс-Логістик» суми страхового відшкодування в загальному розмірі 114 060, 45 грн згідно платіжного доручення № 14522 від 13.10.2020 на суму 89 699, 53 грн та № 14630 від 19.10.2020 на суму 24 360, 92 грн.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.10.2020 у справі № 398/3236/20 ОСОБА_1 визнано винним у ДТП 01.09.2020 та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності.

З огляду на виплату Позивачем суми страхового відшкодування, останній звернувся до Відповідача із претензією № 4373/17 від 05.01.2021 про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 114 060, 45 грн за полісом № АО/2873110.

У відповідь на вказану заяву Відповідач листом від 09.06.2021 № 604-ЮР повідомив Позивача, що згідно наданих ним матеріалів, а саме довідки НПУ та постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.10.2020 у справі № 398/3236/20 не вбачається за можливе встановити факт пошкодження напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 , оскільки такі відомості відсутні, у зв`язку з чим Відповідачем відмовлено у виплаті суми страхового відшкодування.

При цьому згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем та водночас відображено у повторній претензій Позивача № 7020/17 від 14.07.2021 Відповідачем 07.04.2021 здійснено виплату суми страхового відшкодування в розмірі 12 403, 04 грн за претензією № 4373/17 від 05.01.2021.

Крім того, Позивач у повторній претензії про необхідність відшкодування залишкової суми в розмірі 101 657, 41 грн також звертає увагу Відповідача на те, що факт пошкодження напівпричепу Kogel S-24-4, державний номер НОМЕР_2 в результаті описаної вище ДТП підтверджується схемою місця ДТП та письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 .

Докази сплати Відповідачем коштів в розмірі 101 657, 41 грн на користь Позивача в матеріалах справи відсутні.

Згідно доводів Позивача, ним не заперечується факт відсутності в довідці НПУ, яка формується працівниками поліції, протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.10.2020 у справі № 398/3236/20 відомостей про напівпричеп «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 , як учасника ДТП 01.09.2020 та його пошкодження.

Окрім описаних вище пояснень водія ОСОБА_2 від 03.09.2020, Позивач вказує, та що також встановлено судом, на звороті схеми місця ДТП зазначено про ряд пошкоджень транспортного засобу «MAN TGS 19.400», державний номер НОМЕР_1 , які стосуються саме напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 , а саме: пошкодження ручки фіксатора дверні фургона, відбійник, задній бампер «полупричепа».

Позивач зазначає, що ДТП 01.09.2020 відбулося вночі, а причеп, який тягне безпосередньо автомобіль «MAN TGS 19.400» сприйнятий працівниками поліції як єдине ціле у зв`язку з чим працівниками поліції, які оформлювали ДТП в схемі місця ДТП та у протоколі про адміністративне правопорушення не відображено окремо автомобіль та напівпричеп, при тому що видимі пошкодження автомобіля та напівпричепа зафіксовано.

Таким чином, Позивач вважає відмову Відповідача щодо виплати суми страхового відшкодування в розмірі 114 060, 45 грн. неправомірною та відповідно даним позовом просить суд стягнути з Відповідача залишок суми страхового відшкодування, а саме вартість відновлювального ремонту напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 - 72 749, 6 грн (74 749, 6 грн (вартість відновлювального ремонту напівпричепа без ПДВ) - 2 000 грн (франшиза)).

При цьому Позивач звертає увагу суду на те, що підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу на деталі щодо відновлення пошкодженого напівпричепу відсутні , оскільки рік випуску напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_4 - 2017 рік, а відтак на момент ДТП строк експлуатації останнього не перевищував 4 роки, як це закріплено пунктами 7.37 та 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі за текстом - Методика).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень Відповідача по суті заявлених позовних вимог, а також не містять доказів виплати суми страхового відшкодування в розмірі 72 749, 6 грн.

Враховуючи не відшкодування Відповідачем суми страхового відшкодування в розмірі 72 749, 60 грн Позивачем здійснено нарахування пені на підставі статті 36.5. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, починаючи з 04.09.2021 - наступний день з дня реєстрації Відповідачем відповіді щодо відмови у виплаті (№ 863-ЮР від 03.09.2021) та до 03.03.2022 (в частині нарахування пені), до 08.11.2022 (в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат).

У якості доказів понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: копія договору № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019, копію додаткової угоди № 3 від 21.05.2022, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1396 від 25.05.2018, копія ордеру серії АІ № 1052677 від 01.09.2020, копію акту про надання правової допомоги від 13.10.2022 на суму 7 000 грн., копія платіжного доручення № 153753473 від 18.10.2022 на суму 7 000 грн.

Відповідно до пункту 3.3. договору № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019 для визначення розміру гонорару за надання правової допомоги сторонами складаються Акти про надання правової допомоги.

Як вбачається з наданого Акту про надання правової допомоги від 13.10.2022, адвокатським бюро надано, а Позивачем прийнято без зауважень та претензій правову допомогу на загальну суму 7 000 грн (яку в подальшому оплачено в повному обсязі) а саме: правовий аналіз наявних доказів (документів по справі) - 2 000 грн; формування та узгодження правової позиції з клієнтом - 1 000 грн та підготовка позовної заяви - 4 000 грн.

Матеріали справи не містять заперечень Відповідача щодо суми заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених судом правовідносинах Позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Вина водія автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.10.2020 у справі № 398/3236/20.

Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України Про обов`язкове страхування страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до Позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (Відповідача) за полісом № АО/002873110 в загальному розмірі 85 152, 64 грн із вирахування суми ПДВ та франшизи окремо з сум страхового відшкодування, виплачених на підставі двох страхових актів.

Суд погоджується з доводами Позивача щодо можливості встановити на підставі наданих ним доказів, в тому числі на підставі пояснень водія ОСОБА_2 від 03.09.2020 та переліку завданих пошкоджень застрахованому транспортному засобу, закріплених схемою місця ДТП та складеною за участю працівника поліції, обставин ДТП 01.09.2020 та відповідно пошкодження напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 в результаті останньої та внаслідок адміністративного правопорушення страхувальника Відповідача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на зазначене, за сукупністю наданих Позивачем доказів, які на переконання суду є досить вірогідними та допустими в розумінні підтвердження обставин, на які посилається Позивач, а з огляду на відсутність обґрунтованих заперечень Відповідача, суд дійшов висновку, що напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 завдано пошкоджень, згідно переліку в Акті огляду транспортного засобу від 16.09.2020 в результаті ДТП 01.09.2020, а відтак Відповідач повинен здійснити виплату суми страхового відшкодування за відновлення пошкодженого напівпричепу в розмірі 72 749, 60 грн. у зв`язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню.

Також суд погоджується з доводами Позивача щодо відсутності необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу при вирахуванні вартості відновлювального ремонту напівпричепу «Kogel S-24-4», державний номер НОМЕР_2 , оскільки станом на дату ДТП строк експлуатації останнього не перевищував, встановлений Методикою строк.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Що стосується нарахованих Позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних на існуючу суму заборгованості, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому суд вказує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Дослідивши правомірність визначення Позивачем початку здійснення нарахувань з 04.09.2021, суд дійшов висновку, що остання не порушує права та інтереси Відповідача, оскільки відмова у відшкодуванні залишку суми страхового відшкодування прийнята Відповідачем 03.09.2021, а пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено саме граничний термін протягом якого страховиком має бути прийнято рішення по суті отриманої заяви про страхове відшкодування, що наразі Відповідачем здійснено швидше.

Суд, перевіривши надані Позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що останні є арифметично вірними та нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підлягають стягненню з Відповідача.

Що стосується питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи надані Позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи відсутність заперечень Відповідача, суд дійшов висновку, що такі витрати відповідають критерію розумності, є співрозмірними із ціною позову та ступенем складності справи, та є такими, що фактично понесені стороною, а відтак підлягають відшкодуванню Відповідачем.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на виплату Позивачем суми страхового відшкодування та перехід до Позивача права вимоги в межах виплаченої суми, а також враховуючи відсутність заперечень Відповідача щодо заявлених вимог та доказів належної сплати коштів, суд дійшов висновку, що Відповідачем неправомірно відмовлено у відшкодуванні, виплаченої Позивачем суми, що відповідно також є підставою для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а відтак позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681) суму страхового відшкодування - 72 749 (сімдесят дві тисячі сімсот сорок дев`ять) грн 60 коп, пеню - 6 455 (шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 78 коп, 3 % річних - 2 577 (дві тисячі п`ятсот сімдесят сім) грн 13 коп, інфляційні втрати - 19 003 (дев`ятнадцять тисяч три) грн 94 коп, судовий збір - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу - 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 23.01.2023

Суддя Антон ПУКАС