Рішення № 108522417, 29.12.2022, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1591/22

Провадження № 2/132/559/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" грудня 2022 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання ГОРДІЄНКО А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/1591/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2022 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із вказаним цивільним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Лариси Михайлівни від 24 грудня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5742, про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», суми заборгованості за Кредитним договором №22033000127162 від 20 травня 2019 року, за період з 21 грудня 2019 року по 22 липня 2021 року, у розмірі 20045грн.04коп., та суми за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат», у розмірі 50грн.00коп., а всього 20095грн.04коп., таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що 24.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. вчинено виконавчий напис № 5742 про стягнення з нього на користь АТ «Банк Кредит Дніпро», суми заборгованості за Кредитним договором № 22033000127162 від 20.05.2019 року, за період з 21.12.2019 року по 22.07.2021 року, у розмірі 20045грн.04коп. Виконавчий напис знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. (ВП №69428346). Заборгованість за вищевказаним кредитним договором не є безспірною, а приватний нотаріус Журавльова Л.М. вчинила виконавчий напис із порушенням установленого порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022р., вказаний цивільний позов переданий на розгляд судді Сєліну Є.В., який своєю ухвалою від 28.07.2022р. відкрив за ним провадження за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 04.10.2022р., закрите підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач, треті особи, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили, заперечень з приводу поданого позову не надали.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останніми не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.

У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об`єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України,учасники справи зобов`язані: 1)виявляти повагудо судута доінших учасниківсудового процесу; 2)сприяти своєчасному,всебічному,повному таоб`єктивному встановленнювсіх обставинсправи; 3)з`являтися всудове засіданняза викликомсуду,якщо їхявка визнанасудом обов`язковою; 4)подавати усінаявні уних доказив порядкута строки,встановлені закономабо судом,не приховуватидокази; 5)надавати судуповні ідостовірні поясненняз питань,які ставлятьсясудом,а такожучасниками справив судовомузасіданні; 6)виконувати процесуальнідії увстановлені закономабо судомстроки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін.

Згідно частинипершої статті280ЦПК України, судможе ухвалитизаочне рішенняна підставінаявних усправі доказівза одночасногоіснування такихумов: 1)відповідач належнимчином повідомленийпро дату,час імісце судовогозасідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності існуючих умов, передбачених в частині першій статті 280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.05.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22033000127162.

24.12.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М. вчинила виконавчий напис за № 5742 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро», заборгованості за Кредитним договором № 22033000127162 від 20.05.2019 року, за період з 21.12.2019 року по 22.07.2021 року, у розмірі 20045грн.04коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області ТурськогоО.В. від 15.07.2022 року відкрито виконавче провадження № 69428346 з примусового виконання цього виконавчого напису.

Відповідно достатті 18 ЦК України,нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»(далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України.

Відповідно достатті 87 Закону,для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Законувизначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Журавльовою Л.М. 24.12.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Зібрані докази вказують на те, що приватний нотаріус вчинила виконавчий напис від 24.12.2021 року № 5742 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на підставі Кредитного договору № 22033000127162 від 20.05.2019 року.

Цей договір не був посвідчений нотаріально та не вказує на безспірність заборгованості боржника, внаслідок чого мають місце підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року справа № 554/6777/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.

За частиною 12 статті 28 ЦПК України, позови про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися за місцем його виконання.

Для задоволення позову боржник за виконавчим документом має довести, яке саме майно чи гроші були вилучені в нього в примусовому порядку в межах виконавчого провадження і не були повернені йому стягувачем.

Для уникнення часових та матеріальних витрат на судове стягнення є доцільним звернення до виконавця про отримання довідки про стягнені та перераховані стягувачу суми в виконавчому провадженні, а також до стягувача з вимогою про повернення такого майна.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази стягнення суми боргу з позивача на користь відповідача за виконавчим написом, крім того позивачем не зазначено конкретну суму коштів, яка була стягнута на користь відповідача.

Клопотання про витребування цієї інформації, позивачем не заявлялися.

За таких обставин, суд позбавлений можливості вирішити дане питання в передбаченому законом порядку.

При цьому, позивач не позбавлений можливості, звернутися до суду із окремим позовом про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 992грн.40коп.

Згідно частин першої, шостої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992грн.40коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Лариси Михайлівни від 24 грудня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №5742, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», суми заборгованості за Кредитним договором № 22033000127162 від 20 травня 2019 року, за період з 21 грудня 2019 року по 22 липня 2021 року, у розмірі 20045грн.04коп., та суми за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат», у розмірі 50грн.00коп., а всього 20095грн.04коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду із вказаним позовом в розмірі 992грн.40коп.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя