Рішення № 108507888, 16.01.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57744/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 757/57744/21-ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуд сервіс енерго»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд сервіс енерго» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

представник позивача - адвокат Войтович Л. В.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд сервіс енерго» (далі - ТОВ «Вуд сервіс енерго») збитки у розмірі 321 867, 42 грн, завдані ОСОБА_1 шляхом створення перешкод ТОВ «Вуд сервіс енерго» у користуванні належною йому на праві приватної власності 143/300 частини квартири, яка знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.03.2021 року право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на 143/300 квартири загальною площею 101, 8 кв.м., житловою площею 67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ «Вуд сервіс енерго» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів серії та №168, виданого 11.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук Оленою Олександрівною.

Вищезазначена квартира належить на праві спільної часткової власності ТОВ «Вуд сервіс енерго» та ОСОБА_1 . Частка ТОВ «Вуд сервіс енерго» у праві спільної часткової власності становить 143/300.

Вказує, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у реалізації права володіння, користування та розпоряджання нерухомим майном. Відповідач не допускає ТОВ «Вуд сервіс енерго» до належної йому частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , змінила замок на вхідних дверях, чим завдає значних матеріальних збитків. Окрім цього зазначає, що відповідач здає в оренду усю квартиру, отримує дохід від здачі в оренду не лише своєї частини квартири, але й частини позивача.

Вважає, що відповідач, чинячи перешкоди позивачу в користуванні належною йому на праві власності 143/300 часткою квартири, тим самим порушує право власності позивача, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків у розмірі оренди належної йому частки квартири за 7 місяців, тобто з моменту набуття позивачем права власності, а саме у сумі 321 867, 42 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 52).

Копію ухвали від 13.12.2021 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на зазначені адреси електронної пошти сторін (а.с. 53).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу представника позивача, остання отримала копію ухвали - 25.10.2022 року (а.с. 136).

До суду повернувся лист з копією ухвали та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу відповідача, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 137).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач своїм правом надаті відзив на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 11.03.2021 року право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на 143/300 квартири загальною площею 101, 8 кв.м., житловою площею 67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ «Вуд сервіс енерго» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів серії та №168, виданого 11.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук Оленою Олександрівною (а.с. 24).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на 157/300 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , підстава договір іпотеки серії та номер: 1049, виданий 11.06.2007 року (а.с. 25-26).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, згідно з ч.5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній при чинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди.

Диспозиція наведених норм покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України №6-183цс14 від 03 грудня 2014 року.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути із відповідача збитки у розмірі 321 867, 42 грн, завдані, як зазначає позивач, завданих відповідачем шляхом створення перешкод ТОВ «Вуд сервіс енерго» у користуванні належною йому на праві приватної власності 143/300 частини квартири.

Разом з тим, будь-яких доказів, що відповідач вчиняє будь-які дії, які перешкоджають позивачу у користуванні зазначеним майном, суду не надано.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі нежитлового приміщення, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-709цс16).

Позивач посилається на те, що відповідач завдала йому збитків, перешкоджаючи у користуванні зазначеним майном, однак матеріали справи не містять доказів, що відповідач вчиняє будь-які дії, які б перешкоджали позивачу у користуванні його власністю. Посилання на те, що відповідач самостійно, без згоди відповідача, проводить демонтаж елементів оздоблювального ремонту, не підтверджується матеріали справи, а ґрунтується виключно на судження позивача. Так, позивач зазначає, що за його спостереженнями у вказаній квартирі працюють будівельники, однак будь-яких доказів, на підтвердження зазначеного, матеріали справи не містять.

Щодо твердження, що відповідач здає вказану квартиру в оренду юридичним особам, то єдиними доказами, на підтвердження зазначеного, є витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ВН нерухомість», ТОВ «ВС Колсантинг», ТОВ «Аналітичне агентство економік східної Європи», ТОВ «Парфюм-фонд», ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія Віталій Синиченко та партнери», Київська регіональна організація Соціал-демократичної партії України, Товариства дружби «Україна-Швеція», які свідчать про реєстрацію вказаних юридичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 , але не про фактичне місцезнаходження чи здачу вказаної квартири в оренду цим юридичним особам.

Також, позивач зазначає, що відповідач здає в оренду всю квартиру, включаючи його частку, однак дане твердження ґрунтується виключно на його судженнях.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що позивач у разі порушення його прав на користування належним йому майном, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі шляхом звернення до суду із відповідним позовом, разом з тим матеріали справи не місять будь-яких даних, чи звертався позивач за захистом свого порушеного права.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що на частку ОСОБА_1 у вказаній квартирі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проводить стягнення, оскільки останнє не стосується матеріалів справи щодо стягнення збитків.

Також із тверджень позивача вбачається, що вказана квартира за адресою: АДРЕСА_2 , повністю знаходиться в оренді та там здійснюють свою діяльність юридичні особи, та одночасно з цим відповідач проводить там будівельні роботи, в тому числі проводить демонтаж елементів оздоблювального ремонту, однак вказані дії є взаємовиключними.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач повинен довести наявність протиправних дій відповідача та причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, при цьому матеріали справи не місять будь-яких доказів, які б підтверджували заподіяння шкоди саме відповідачем.

Отже, доводи, на які посилається позивач щодо стягнення з відповідача збитків, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки причетність відповідача до завданих збитків позивачу не була встановлена, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтверження позовних вимог.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що ґрунтуються виключно на судженнях позивача, при цьому суду не надано будь-яких доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а отже позов не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 317, 319, 321, 1166 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд сервіс енерго» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуд сервіс енерго», адреса: вул. Княжий Затон, 9, прим. 400 А, офіс 1, м. Київ, 02095, код ЄДРПОУ 40015724.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Г.О.Матійчук