Рішення № 108506647, 18.01.2023, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/120/23

381/2849/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді: Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря: Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даним позовом. Позов мотивував тим, що йому стало відомо, що приватним виконавцем Яцишин А.М. відкрито виконавче провадження №64208939 від 20.01.2021 з примусового виконання виконавчого напису №31068 від 18.12.2020.

Позивач зазначає, що вчинення виконавчого напису №31068 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений без його відома, без повідомлення його про наявність боргу, без повідомлення про намір звернення стягнення заборгованості, шляхом вчинення виконавчого напису, в тому числі, без надання йому копії розрахунку боргу та ненадання підтвердження права вимоги до нього, як боржника, свідчить про порушення нотаріусом норм чинного законодавства. Також зазначив, що крім того відповідно до листа приватного виконавця Яцишина А.М. від 09.08.2022 року №4373 його було повідомлено, що у рамках виконавчого провадження №64208939 стягнуто в адресу АТ «Ідея Банк» заборгованість на загальну суму 6 187,14 грн. Тобто, з нього на підставі незаконного виконавчого напису стягнуто 6 187,14 грн.

Тому, він змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис від 18.12.2020 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований за №31068 про стягнення грошових коштів в сумі 122 653,11 грн. з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

13.10.2022 року через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Друзь В.В. подана заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив збільшити розмір позовних вимог та стягнути з ТзОВ АТ «Ідея Банк» на користь позивача 6 187,14 грн., як безпідставно набутих грошових коштів. Зазначивши, що вищевказана заява подана у зв`язку з тим, що ним помилково в прохальній частині позову не було зазначено про стягнення вищевказаних коштів.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2022 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до судового засідання.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися, про день розгляду справи повідомлені судом вчасно та належним чином. Через систему «Електронний суд» представник позивача направив до суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу без їхньої участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, повідомлялася судом вчасно та належним чином. Між тим, 07.12.2022 року поштовим зв`язком на адресу суду направила відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне. АТ «Ідея банк» належним чином виконано обов`язки згідно Кредитного договору. З іншої сторони позивачем було порушено грошові зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість, що станом на 04.11.2020 року становила 122 653,11 грн. У зв`язку з вищевказаним, на адресу боржника кредитором було надіслано вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань та довідку-розрахунок заборгованості, які були залишені ним без задоволення. Таким чином, боржнику було відомо про кредитну заборгованість, її розмір та структуру, проте станом на день вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи раніше, ним не було вчинено жодних дій з метою оскарження сум заборгованості в судовому/позасудовому порядку. Ознака безспірності грошового зобов`язання, щодо якого вчинено виконавчий напис, повинна була встановлюватись, власне на момент його вчинення. Таким чином, стягнені із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» в межах виконавчого провадження кошти не відповідають ознаці безпідставно набутих та поверненню не підлягають. Також представник відповідача зазначила, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню так як, вона є непідтвердженою, оскільки жодних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано. До матеріалів справи не долучено квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу, касового ордеру, чи виписки по рахунку виданої Банком. Отже, факт понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем, а також їх розмір не є доведений з його сторони.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин А.М. в судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом при розгляді справи встановлено, що 18 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено оскаржуваний виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №31068 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №Z02.00610.004755603 від 03.01.2019, укладеним з АТ «Ідея Банк» у загальному розмірі 122 653,11 грн. з урахуванням витрат при вчиненні виконавчого напису.

На підставі вказаного виконавчого напису №31068, 20 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64208939.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172.

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року,№1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Разом з тим, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

Разом з цим, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неправомірно стягнутих коштів на виконання виконавчого напису в розмірі 6 187,11 грн., суд вважає за необхідне відмовити у зв`язку з тим, що дана вимога є передчасною, з огляду на наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу ст.1212ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст.1212ЦК Україниу такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

За таких обставин та враховуючи, що дане судове рішення, яке є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ще не набрало законної сили і за ним не відбулося повне або часткове виконання, тому пред`явлення вимоги про стягнення з відповідача неправомірно стягнутих коштів на виконання виконавчого напису є передчасним.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 уклав Договір про надання правничої допомоги з адвокатом Друзь Віталієм Вікторовичем.

Між тим,підстави,межі тапорядок відшкодуваннясудових витратна професійнуправничу допомогу,надану всуді адвокатом регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 137, 141, 142 ЦПК України.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в силу норм чинного законодавства представник позивача на підтвердження вимоги про стягнення витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги не надав доказів сплати позивачем ОСОБА_1 адвокату Друзь В.В. витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн., які він тепер просить стягнути з відповідача на користь позивача. Більш того,Ордер нанадання правничої(правової)допомоги ОСОБА_1 виписаний адвокатомДрузь В.В.ним непідписаний тане затвердженийпечаткою,а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у сумі 4000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», постановою КабінетуМіністрів Українивід 29.06.1999№ 1172«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 18.12.2020 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований за №31068 про стягнення грошових коштів в сумі 122 653,11 грн. з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) таким, що не підлягає виконанню.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Ковалевська