Рішення № 108495866, 10.01.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4748/22

Провадження № 2/357/194/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання Чайка О.В ,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Дідич П.В., представника відповідача Прокопенка П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернувся до суду з позовом до КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі «Відповідач») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

14.01.2003 року наказом №14 він був прийнятий на роботу на посаду водія ІІ-класу санітарного автомобіля на Білоцерківську станцію швидкої медичної допомоги.

09.06.2003 року наказом №144 йому було присвоєно І-клас водія санітарного автомобіля.

31.12.2012 року наказом №90-к Позивач був звільнений по ст.36 п.5 КЗпП України по переводу до КЗ КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Це переведення мало місце у зв`язку з реорганізацією.

02.01.2013 року наказом №2-к Позивач був прийнятий на посаду водія І-класу санітарного автомобіля по переводу з Білоцерківської СШМД та фактично залишився працювати на тому ж місці і на тій же посаді, але змінилась назва закладу.

04.02.2019 року відповідно до наказу №5-о змінено назву посади на «водій автотранспортних засобів (санітарний транспорт)».

11.02.2020 року згідно з наказом № 27 рішенням Київської обласної ради VП скликання від 21.01.2020 року № 818-33-VП Комунальний заклад КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Таким чином, фактично на одному місці Позивач працював з 2003 року. За весь цей період мав багато заохочень по роботі у вигляді подяк, грамот, премій.

Жодного разу він не був притягнений до дисциплінарної відповідальності, оскільки ніколи не допускав будь-яких порушень трудової дисципліни, завжди сумлінно і якісно виконував свої обов`язки.

26.03.2022 року Позивача було направлено на службовому автомобілі на здійснення евакуаційних рейсів по маршруту Бородянка - Новий Корегод - Нова Гребля - Дружне, які на той час були в окупації, звідки ним було вивезено 62 людини, у тому числі й новонароджені діти.

Це завдання було дуже важким морально і небезпечним, оскільки вони їхали на окуповану територію, де здійснювались обстріли, а дороги були заміновані.

Керівництво (директор Центру) на їх бригаду не видавало ніяких наказів про таке відрядження, а лише усні вказівки. Дорогою вони потрапили на колону ворожих танків, їх тримав під прицілом танк та 7 бурятів з автоматами. Незважаючи на це, завдання було виконано.

05.05.2022 року Позивач вийшов на роботу після відпустки і тут же до нього стали пред`являти претензії через спеціально викликаного з міста Фастів механіка щодо нібито невідповідності дорожнім (шляховим) листам пройденого кілометражу і показникам GPS моніторингу. Ці претензій Позивач відкинув і належно обґрунтував відсутність у його діях будь-яких порушень.

09.05.2022 року наказом генерального директора КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №5-с Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Втім, про зміст цього наказу він дізнався пізніше.

Позивач вважав, що конфлікт вичерпано. Пізніше один з механіків попався, як вважає Позивач, на крадіжці палива, яке намагався списати на нього та інших водіїв.

17.05.2022 року працівники змушені були навіть викликати поліцію та МНС з цього приводу, оскільки в місці тимчасового проживання механіка було виявлено ємкості з пальним. Поліція встановила цей факт, ведеться розслідування.

Цього ж дня, під час перебування Позивача на добовому чергуванні, йому було вручено копію наказу за № 99-к від 16.05.2022 року про його звільнення з 18.05.2022 року.

Наказ підписано не лише генеральним директором, а й головним бухгалтером, начальником відділу організаційного та правового забезпечення, інспектором з кадрів.

Позивач вважає, що його трудові права були грубо порушені, звільнення проведено незаконно. За таких обставин він звернувся до суду, та уточнивши позовні вимоги, просив:

визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №5-с від 09.05.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №99-к від 16.05.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 19.05.2022 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18.05.2022 року по день поновлення на роботі в розмірі 157369,52 грн.; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. (т.1 а.с. 2-7, 40-44, т.2 а.с. 15-16, 63-64, 67-68).

Рух справи. Заяви та клопотання.

22.06.2022 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с. 33-34).

02.08.2022 року ухвалою суду заяву Позивача про зміну предмету позову під назвою «Заява про збільшення/уточнення позовних вимог» прийнято до розгляду (т.1 а.с.174-175). При цьому суд виходив з того, що у тексті позовної заяви він посилається на позицію Відповідача про те, що до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Він вказує і те, що його адвокатом направлено на адресу Відповідача адвокатський запит про витребування інформації і копій документів, що стали підставою для звільнення. У наданні відповіді на цей запит Відповідачем відмовлено із формальних підстав. Тому, його адвокатом було направлено повторний запит, відповідь на який станом на дату подання позовної заяви ним не отримано. Оскільки законом встановлено місячний строк для звернення до суду з позовами про поновлення на роботі, він подав даний позов без урахування відповіді Відповідача та повідомив, що після її отримання, ним буде подано уточнення до позовної заяви з додатками. Такі обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані Відповідачем (т.1 а.с. 4, 19, 21). Таким чином, підстави позову Позивачем не змінювалися, а предмет позову ним змінено у встановленому ч.3 ст.49 ЦПК України порядку до першого судового засідання та розгляду справи по суті.

28.07.2022 року на адресу суду засобами поштового зв`язку представник Відповідача направив відзив на позов, разом із підтвердженням його направлення Позивачу. У відзиві, зокрема, зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню. Позивач здійснює систематичне завищення відстані, яку проїхав транспортний засіб (невірно заповнює дорожні листи), що може свідчити про приховування нестачі пального. У свою чергу, у діях Позивача прямого умислу встановлено не було, тому його дії були визначені як недбалість. Позивачем було порушено трудову дисципліну. З огляду на те, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, було прийнято рішення про звільнення Позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, про що 16.05.2022 року видано наказ №99-к (т.1 а.с.177-179).

02.08.2022 року на адресу суду засобами поштового зв`язку Позивач направив відповідь на відзив, разом із підтвердженням її направлення Відповідачу. У відповіді на відзиві, зокрема, зазначено, що Відповідач у своєму відзиві не навів жодного та достатнього доказу, який би свідчив про те, що в позові Позивача слід відмовити. Заперечував проти наведених у відзиві аргументів, вважав їх надуманими і штучно створеними, підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити (т.2 а.с.2-5).

Судові засідання неодноразово відкладалися та у них оголошувалася перерва у зв`язку з повідомленнями про мінування приміщення суду, відключеннями електропостачання та повітряними тривогами. На роз`яснення головуючого судді сторонам про можливість подати заяви про розгляд справи без їхньої участі, представник Відповідача наполягав на проведенні розгляду справи, у тому числі й дослідженні письмових доказів після пояснень свідків і сторін, у відкритому судовому засіданні за участю Позивача та представників сторін.

При цьому, в ході розгляду справи представник Відповідача неодноразово задавав Позивачу та свідкам питання, що виходять за межі предмета доказування у даній справі, робив зауваження головуючому судді, висловлював свою незгоду з його процесуальними діями та сперечався. Тому, суд змушений був витрачати процесуальний час на чисельні зауваження та роз`яснення, що, ураховуючи вищенаведені умови роботи суду, не сприяло вирішенню справи у розумний строк та встановленню істини у ній.

Пояснення сторін та свідків.

У судових засіданнях Позивач свої вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив, що працює на цій роботі 20 років, раніше до нього не було жодного зауваження, шляхові листи він заповнював весь час і порушень не було, медичний огляд проходив кожен ранок. Перед виїздом вони з механіком перевіряли лічильник, раніше самі заправляли автомобілі бензином, на даний момент заправляють автомобіль разом з механіком, який опечатує бензобак. Маршрут завчасно не визначений, їдуть як найшвидше, виконують вказівки керівника групи. Конфлікт почався коли під час воєнних дій їх направили в Бородянку без письмового наказу і вони потрапили в окупацію та вивезли звідти багато людей. Вони почали вимагати від керівництва видати наказ про направлення в окупацію, з того часу почались конфлікти. У нього до цього жодного разу не було конфліктів. Вранці разом з механіком отримує автомобіль, в шляховий лист вказує показники кілометражу згідно показникам спідометра. З трекерами взагалі діла не мав, навіть не знав де вони в автомобілі. Відеокамери знаходяться на висоті 4-х метрів в приміщенні гаражу, водії на них уваги не звертали. Їм повідомили, що камери не працюють, оскільки нібито вони пошкодили провід, з приводу цього вони надавали пояснення і йому була оголошена догана за нещирість. Наказу про догану він не отримував, його йому не вручали. 05.05.2022 року він вийшов з відпустки і механік повідомив його, що буде перевірка кілометражу. Розбіжність показала 2 кілометри, їздили на зимовій гумі, а перевірку здійснювали на літній, приписки не було, перевіряли по трекеру і той показав менше, а все одно спідометр показав так як він і записував. Також був випадок - трекер показував, що автомобіль на виклику, а автомобіль стояв в гаражі, тоді на підприємстві був скандал. Автомобіль їде на заправку зі старшим бригади і з механіком, механік сам заправляє бензином і він опломбовує бензобак, до заправки водії не мають жодного відношення. Після кожного виїзду він записував кілометраж і це засвідчував також підписом лікар або фельдшер.

Щодо відшкодування моральної шкоди пояснив, що додаткових джерел доходів він не має і йому дуже тяжко морально і фізично виживати всі ці місяці без роботи. У нього дуже скрутне матеріальне становище і компенсація у розмірі 5000,00 грн. на його думку є не такою великою, щоб насправді покрити всі його страждання.

У судових засіданнях представник Позивача вимоги позову підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях, просила позов задовольнити. Пояснила, що Позивач працював без зауважень на цій роботі багато років. Цей конфлікт виник після початку військових дій, коли Позивач та деякі інші його колеги були усним наказом направлені на окуповані території. При цьому, задля того, щоб уникнути можливих юридичних претензій, вони просили у керівництва видати відповідне письмове розпорядження та розглянути питання матеріальної компенсації за роботу, пов`язану з ризиком для життя. У цьому їм відмовили та розпочали кампанію по звільненню як неугодних працівників. Один із водіїв - колега Позивача, рішенням суду вже поновлений на роботі.

У судових засіданнях представник Відповідача підтримав заперечення проти позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та письмових поясненнях. Пояснив, що була подана службова записка про невідповідність в показниках шляхових листів і показниках реальних, також встановлено, що відстань Позивачем систематично завищувалася. Згідно з правилами внутрішнього розпорядку це було порушенням трудової дисципліни, а так як раніше було вже застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, було прийнято рішення про звільнення Позивача. Станція, на якій працював Позивач була реорганізована, але всі документи в тому числі і правила внутрішнього розпорядку, які видавались до реорганізації залишились дійсними, вони поширюються на саму станцію та підрозділи. Позивач з ними ознайомлений, вони є обов`язковими для всіх працівників. Позивач притягнений до відповідальності за недотримання правил внутрішнього розпорядку, все це вказано в наказі. Нові правила не приймались, оскільки діють старі. По цьому, у структурному підрозділі приймались локальні акти, які саме він не може повідомити, посадова інструкція для водіїв не складалася. Підстави звільнення Позивача - неправильність в введенні шляхових листів, але матеріальної шкоди підприємству не встановлено.

Розбіжності у кілометражі встановлювалися за показниками трекера, а також вони двічі виїжджали для перевірки по показникам спідометра і було встановлено невідповідність показників. Система «Мопон» введена в дію на підприємстві в лютому 2022 року, доступ до системи є у нього і у генерального директора із загальних питань, майже в усі автомобілі вмонтовано сім-карти. У даному випадку саме заступником директора до 06.05.2022 року була виявлена невідповідність показників в шляхових листах і даних системи моніторингу. По спідометру виставляли показники в акті коли проводили фізично звірку, є звірка заступника директора і акти по яким виїжджали. Трекери встановлені з метою відслідковування кілометражу автомобілів. При прийнятті рішення попередня робота Позивача була врахована. Чи було хоч раз встановлено відхилення Позивача від маршруту він пояснити не може.

20.12.2022 року в судовому засіданні допитаний за клопотанням Позивача у якості свідка ОСОБА_2 , пояснив суду, що працює на даній роботі з 1999 року. Пояснив, що з березня 2022 року він разом з Позивачем за вказівкою керівництва почали їздити на евакуацію населення у місто Бородянка та Макарів Київської області. Після цього вони поставили питання перед керівництвом про наявність відповідних наказів та можливій доплати за додаткові ризики. На це їм відповіли, що наказів немає та доплат не буде. Після цього їх почали переслідувати з боку керівництва. 17.05.2022 року їх викликали до заступника начальника медичної частини ОСОБА_3 , яка вручила їм накази про звільнення та пояснила, що вони можуть працювати до кінця зміни, тобто до ранку. Він запитав її про підстави звільнення, на що вона пояснила, що то ініціатива з Києва, вона не знає деталей та рекомендувала звернутися до Відповідача за роз`ясненнями. За весь період роботи 23 роки йому не було ані доган ані зауважень. Але пізніше їм було пред`явлено претензії щодо невідповідності кілометражу, що вказували у шляхових листах, показанням трекерів, якими були обладнані їхні транспортні засоби. Також у травні 2022 року їх викликав головний лікар Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги Хмельнов та наказав писати пояснення з приводу того, що в гаражному приміщенні потухлі камери відеоспостереження. На його запитання той уточнив, що оскільки вони з Позивачем вранці були в гаражі біля машин, то мали бачити хто їх пошкодив і чому вони не працюють. На це вони повідомили, що не бачили хто і як пошкодив ці відеокамери та написали відповідні пояснення. За результатами цього нічого не відбулось. І лише в суді під час розгляду справи за його позовом про поновлення на роботі він дізнався про наявність наказу про оголошення догани. Наказ про цю догану та звільнення були оскаржені ним до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та обидва накази було скасовано. Восени минулого року інженер з безпеки ОСОБА_4 повідомляв йому і Позивачу про те, що їхні транспортні засоби обладнані трекерами. Більшої ніякої інформації та документів їм не надавалось.

20.12.2022 року в судовому засіданні допитаний за клопотанням Позивача у якості свідка ОСОБА_5 , пояснив суду, що працює водієм у Відповідача вже 13-й рік і знає Позивача як чесну і порядну людину, до якої ніколи не було претензій. Але у цьому році їх несправедливо звинуватили у ситуації з відеоспостереженням. При цьому, поліція нічого не виявила, але Позивачу оголосили догану. Він як водій пояснює, що дані до шляхового листу вносяться водієм із показників шляхового листа попереднього водія, які звіряються з показниками спідометра. Наступний водій робить так само. У минулому році транспортні засіби були обладнані трекерами, про що всім водіям було повідомлено. Водії доступу до показників трекерів не мають, але їм відомо, що звірка пробігу за показниками спідометрів та показниками трекерів здійснюється керівництвом. Водії доступу до цих даних не мають. У квітні-травні 2022 року йому було оголошено догану за перевищення витрат пального на 2 літри, що нібито підтверджувалося показниками трекера. Суд І-й інстанції цей наказ скасував. По своєму технічному призначенню трекер це прилад для визначення місця знаходження транспортного засобу, а не відстані. Розбіжності між показниками спідометра та трекера бувають, але кілометраж має визначатися за показниками спеціального приладу спідометру. Щодо пошкодження відеокамер зазначив, що цей наказ є абсурдним, викликав обурення у сьому трудовому колективі, а цих камер пошкодженими ніхто не бачив.

Суд, вислухавши пояснення Позивача та його представника, представника Відповідача та свідків, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

14.01.2003 року наказом №14 Позивач був прийнятий на роботу на посаду водія ІІ-класу санітарного автомобіля на Білоцерківську станцію швидкої медичної допомоги (т.1 а.с. 12).

09.06.2003 року наказом №144 Позивачу було присвоєно І-клас водія санітарного автомобіля (т.1 а.с. 13).

31.12.2012 року Наказом №90-к Позивач був звільнений по ст.36 п.5 КЗпП України по переводу до КЗ КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у зв`язку з реорганізацією (т.1 а.с.13).

01.01.2013 року наказом №2-к Позивач був прийнятий на посаду водія І-класу санітарного автомобіля по переводу з Білоцерківської станції швидкої медичної допомоги (т.1 а.с. 13, 53).

04.02.2019 року відповідно до наказу №5-о змінено назву посади на «водій автотранспортних засобів (санітарний транспорт)» (т.1 а.с. 13).

11.02.2020 року згідно з наказом № 27, рішенням Київської обласної ради VП скликання від 21.01.2020 року № 818-33-VП Комунальний заклад КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (т.1 а.с. 13).

09.05.2022 року наказом №5-с про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , водію автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) оголошено догану у зв`язку з порушенням інструкції водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та абзацу 2 пункту 15 Правил внутрішнього трудового розпорядку, який діяв нечесно (проявив нещирість) не надав відомостей про особу, яка пошкодила камери відеоспостереження №9 та №12, хоча точно знає хто саме вчинив відповідне пошкодження, та не зупинив її (т.1 а.с.60).

16.05.2022 року наказом №99-к наказом про звільнення, Позивача звільнено за систематичне порушення положень пунктів 2.15, 2.18, 2.20 Посадової інструкції водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) Центру та абзацу 2 пункту 15, пункту 16 Правил внутрішнього трудового розпорядку, з огляду на те, що до нього раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення (т.1 а.с. 8).

Вищенаведені фактичні обставини сторонами у судовому засіданні не оспорювалися.

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого згідно з практикою Суду відносяться й грошові кошти, отримані у вигляді заробітної плати.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За правилами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно з ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язків працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником покладених на нього трудовим договором обов`язків без поважних причин, а також недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпоряджаннями роботодавця тощо.

Порушення працівником трудової дисципліни є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

За змістом ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі № 554/9493/17.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 року у справі № 127/16375/19.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Позивач був звільнений наказом № 99-к від 16.05.2022 року з 18.05.2022 року, до суду звернувся шляхом подання позову через канцелярію 17.06.2022 року, а тому строк звернення до суду ним не пропущений.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №5-с від 09.05.2022 року про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани суд зазначає наступне.

Із даного наказу убачається, що Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі протоколу засідання Комісії зі службового розслідування від 28.04.2022 року за порушення вимог п.2.15 Посадової інструкції водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та абзацу 2 п.15 Правил внутрішнього трудового розпорядку, за те, що він «діяв нечесно (проявив нещирість) - не надав відомостей про особу, яка пошкодила камери відеоспостереження №9 та №12, хоча точно знає хто саме вчинив відповідне пошкодження, та не зупинив її.

Пункт 2.15 Посадової інструкції водія передбачає, що він повинен чітко виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку Станції, знати і дотримуватись правил особистої гігієни, етики та деонтології.

Абзац 2 пункту 15 Правил внутрішнього трудового розпорядку встановлює, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

При цьому, із змісту даного наказу, відзиву на позов та пояснень представника Відповідача убачається, що особисто до Позивача претензій щодо пошкодження камер відеоспостереження пред`явлено не було. Підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності стала, на думку Відповідача, "нечесність (нещирість)" Позивача, що є суб`єктивними категоріями та докази чого суду не надані. Фактично його було притягнуто до відповідальності за дії інших, не встановлених ані Відповідачем, ані поліцією осіб.

При цьому, доказів ознайомлення Позивача із змістом даного наказу, або доказів вручення йому його копії у встановленому порядку, Відповідачем суду не надано. Такі обставини зумовили прийняття судом заяви про зміну предмету позову «Заяви про збільшення/уточнення розміру позовних вимог», до розгляду та свідчать про обґрунтованість вимоги про визнання цього наказу незаконним та його скасування.

Таким чином, наказ генерального директора КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №5-с від 09.05.2022 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 необхідно визнати незаконним та скасувати.

Стосовно вимоги Позивача про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №99-к від 16.05.2022 року про звільнення, а також вимоги про поновлення на посаді водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», суд зазначає наступне.

Із наказу №99-к від 16.05.2022 року убачається, що Позивача - водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) Центру, було звільнено з займаної посади з 18.05.2022 року, на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

В наказі зазначено, що водій автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) Центру ОСОБА_1 систематично вказує невірні дані у дорожніх (шляхових) листах, що підтверджується даними системи GPS моніторингу MAPON. Було встановлено приховування Позивачем нестачу дизельного палива. Центром встановлене систематичне порушення положень пунктів 2.15, 2.18, 2.20 Посадової інструкції водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) Центру та абзацу 2 пункту 15, пункту 16 Правил внутрішнього трудового розпорядку.

З огляду на те, що до Позивача раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, його звільнено з займаної посади водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) Центру з 18.05.2022 року, згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Як зазначалося вище, відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У той же час, судом встановлено, що Позивача було притягнуто вперше до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани незаконно, а тому відсутнє систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що зумовлює необхідність скасування наказу про звільнення Позивача, і, як наслідок, його поновлення на роботі.

Позивач пропрацював на вказаному підприємстві тривалий час, жодних порушень з його боку не було, у тому числі й порушень, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Також суд відхиляє доводи Відповідача про те, що Позивач систематично зазначав невірні дані у дорожніх (шляхових) листах, що нібито було підтверджено при проведені контрольних замірів через системи GPS моніторингу MAPON, оскільки, як встановлено судом, Позивач зазначав дані у маршрутних листах згідно лічильника автомобіля, вірність вказаних показників посвідчував своїм підписом також лікар або фельдшер.

А підтвердження того, що така система має відповідне цільове призначення, встановлювалася в принципі та пройшла сертифікацію, Відповідачем суду не надано, що викликає сумнів у наявності і достовірності таких даних. Тобто, Відповідач не довів суду, що перевага мала віддаватися не відомостям, які вносив у дорожні (шляхові) листи Позивач згідно з показниками спідометра.

Таким чином, у зв`язку з тим, що вимога Позивача в частині скасування наказу про звільнення судом задоволена, то підлягає задоволенню й вимога про поновлення на посаді водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) КНП КОР ««Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Оскільки день звільнення Позивача - 18.05.2022 року - є останнім днем роботи на підприємстві, то поновити його необхідно з 19.05.2022 року, про що і просив Позивач, уточнивши свої вимоги у судовому засіданні 10.01.2023 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою. Тож звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежується строками.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 року по справі № 755/12623/19.

Уточнивши позовні вимоги у частині розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на дату ухвалення рішення, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на свою користь 157369,52 грн.

Представник Відповідача у судовому засіданні не оспорював математичного розрахунку такої суми, свого контррозрахунку не надав, тобто фактично погодився з ним. Погоджується з таким розрахунком Позивача і суд.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено Довідкою про середню заробітну плату Позивача №182 від 25.07.2022 року, заробітна плата Позивачу розраховувалася виходячи з кількості календарних днів у розрахунковому періоді (за винятком календарних днів не відпрацьованих з поважних причин), оскільки він працював позмінно.

Таким чином, у зв`язку з скасуванням спірних наказів та поновленням Позивача на роботі, необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час його вимушеного прогулу, починаючи з дня, наступного за днем звільнення - 19.05.2022 року по день поновлення на роботі - 10.01.2023 року в розмірі 157369,52 грн.

Стосовно позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди Позивач зазначав, що моральні страждання полягають в тому, що після його незаконного звільнення був змінений усталений спосіб його життя, порушено нормальні життєві зв`язки, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя в тяжкий воєнний стан, піклуватись про засоби до існування. Він витрачає свій час та кошти для захисту порушеного конституційного права на працю. При цьому, інших джерел доходу він не має.

Такі доводи Позивача Відповідачем не оспорювалися и залишилися неспростованими. Ураховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав Позивач внаслідок незаконного звільнення з роботи, на якій він пропрацював майже все своє свідоме життя, їх тривалість, відсутність заробітку протягом більш ніж шість місяців та відсутність інших джерел доходу, виходячи з принципу співмірності, суд дійшов до висновку про те, що Позивачу дійсно завдано суттєву моральної шкоду. При цьому, вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд погоджується із заявленим Позивачем розміром компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. і вважає цю суму розумною, справедливою та такою, яку необхідно стягнути з Відповідача на його користь.

Висновки суду. За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про визнання незаконними та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо негайного виконання рішення. Суд наголошує на тому, що відповідно до правил п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Згідно з приписами п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Щодо судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч. ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, крім іншого, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, при зверненні з даним позовом Позивач був звільнений від сплати судового збору в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому він сплатив судовий збір у розмірі 992,40 гривень за розгляд позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 3 від 17.06.2022 року (т.1 а.с. 1). А тому, вказану суму необхідно стягнути на його користь з Відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 гривня. Отже, від цієї суми і обраховуються ставки судового збору за подання до суду позовних заяв у 2022 році.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 992,40 грн. (0,4 х 2481,00 грн.), а за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки три немайнові вимоги Позивача (визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі) були задоволені судом, а Позивач був звільнений від сплати судового збору за них, то з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 977,20 гривень (3 х 992,40 грн.).

Крім того, Позивач при звернені до суду також просив стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Такі вимоги були задоволені судом - з Відповідача на користь Позивача стягнуто 157369,52 грн. А тому з Відповідача на користь держави підлягає також стягненню також судовий збір в розмірі 1 відсотку від даної суми, тобто 1573,69 грн.

З урахуванням вищенаведеного, з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 4550,89 гривень (2977,20 грн. + 1573,69 грн.).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.

При цьому суд ураховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №5-с від 09.05.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №99-к від 16.05.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновити ОСОБА_1 на роботі водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль) Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 19.05.2022 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.05.2022 року по день поновлення на роботі 10.01.2023 року в розмірі 157369,52 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 992,40 гривень, а всього 163361,92 гривень (сто шістдесят три тисячі триста шістдесят одна гривня 92 копійки ).

Допустити до негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення се-реднього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київсь-кий обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави судовий збір в розмірі 4550,89 гривень (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 89 копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», місцезнаходження: 04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 1, ЄДРПОУ 34002938.

Повне судове рішення складено 16.01.2023 року.

Суддя В. П. Цукуров