Рішення № 108486976, 19.01.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17973/22

Провадження № 2-а/161/52/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Рудської С.М.,

при секретарі Чигринюк В.С.

за участі:

представника відповідача Пікалюка М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

21.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 23.11.2022 року в.о. начальника Волинської митниці Тішиним К.М. було винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0745/20500/22, якою його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 31115,22 грн. (далі оскаржувана постанова). Згідно оскаржуваної постанови він перебуваючи на посаді директора TзOB «Максор Груп», за посередництвом агента з митного оформлення ТзОВ «Мі-7» ОСОБА_2 , вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, тобто заявив у митній декларації № UA205140/2021/031159 від 16.08.2021 року, з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів на загальну суму 10371,74 грн., неправдиві відомості щодо вартості, відправника та одержувача товару транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat (VIN НОМЕР_1 ), які необхідні для визначення митної вартості товару, надавши з цією метою митному органу документи, що містять такі відомості, а саме інвойс № 210812.7418-АСЕ_МАК від 12.08.2021 року. Вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, під час митного оформлення товару, згідно електронних митних декларацій, жодних рішень про коригування митної вартості не приймалось, будь-яких зауважень від митних органів не надходило, всі митні процедури були завершені і товар був випущений у вільний обіг. При розмитненні товару позивач керувався наданими компанією документами, в тому числі інвойсом № 210812.7418-АСЕ_МАК від 12.08.2021 року та жодних зауважень з боку митних органів не було, як і не було зауважень безпосередньо до автентичності такого документу. Враховуючи наведене, а також те, що оскаржувана постанова була отримана його представником у відповідь на адвокатський запит лише 12.12.2022 року, просить суд поновити йому строк на оскарження постанови Волинської митниці у справі про порушення митних правил № 0745/20500/22 від 23.11.2022 року, визнати її протиправною та скасувати, провадження відносно нього за ст. 485 МК України закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, та стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі, з яких: сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

04.01.2023 року від відповідача Волинської митниці на електронну адресу суду надійшов відзив на вищевказану позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень з приводу заявлених вимог відповідач зазначає, що посадова особа Волинської митниці при розгляді справи про порушення митних правил № 0745/20500/22 та винесенні постанови від 23.11.2022 року діяла у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством. Під час розгляду справи, відповідною посадовою особою в повній мірі було з`ясовано факт вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, винність особи в його вчиненні; обтяжуючих та пом`якшуючих обставин при відповідальності за вчинене правопорушення не встановлено. Щодо заявленої вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу зазначає, що представником позивача не у повному об`ємі надано ті послуги, які ним вказані у акті та договорі, а тому їх вартість є значно завищеною. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити повністю.

03.01.2023 року представником позивача було подано до суду заяву про стягнення судових витрат (а.с. 45-46).

До початку судового засідання від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява з проханням розгляд справи проводити без її участі, вважає, що доводи, які викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують обґрунтованості заявлених вимог, у зв`язку з чим позов просить задовольнити у повному обсязі (а.с. 62).

Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав, надав пояснення аналогічні до викладеного у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що постанова Волинської митниці по справі про порушення митних правил № 0745/20500/22 від 23.11.2022 року за наслідками її винесення була отримана представником позивача у відповідь на адвокатський запит 12.12.2022 року.

З даним адміністративним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області 21.12.2022 року, шляхом його подачі через канцелярію суду, тобто протягом встановленого законодавством десятиденного строку на оскарження постанови.

Враховуючи зазначені обставини, суд визнає причини пропуску строку для звернення до суду з даним позовом поважними, та вважає за необхідне поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений ним процесуальний строк для оскарження постанови.

З постанови Волинської митниці по справі про порушення митних правил № 0745/20500/22 від 23.11.2022 року вбачається, що директора TзOB «Максор Груп» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 31115,22 грн.

Також зі змісту вищевказаної постанови слідує наступне:

«14.08.2021 року через пункт пропуску «Шегині- Медика» (митний пост «Мостиська» Львівської митниці) із Республіки Польща в Україну водій громадянин України ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_2 ) транспортним засобом WR0386X/WR3665P ввіз па митну територію України, як товар, транспортний засіб VOLKSWAGEN Passat (VIN: НОМЕР_1 ). До митного контролю водій подав документи: МД типу ЕЕ № UA205140/2021/028660 від 12.08.2021 року, інвойс № 210812.7418-АСЕ_МАК від 12.08.2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 30.07.2021 року (Швеція).

Відповідно до поданих до митного контролю товаросупровідних документів відправник (продавець) товару: кіпрська компанія ACERIUS INVESTMENTS LIMITED (Cyprus, Nicosia 1075, Chyptron, 1), отримувач (покупець): TзOB «Максор Груп» (ідентифікаційний код: 42042472; 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 54). фактурна вартість товару: 1800 евро.

В подальшому транспортний засіб VOLKSWAGEN Passat (VIN: НОМЕР_1 ) був випущений у вільний обіг за МД типу ІМ40ДЕ № UA205140/2021/031159 від 16.08.2021 року, оформленою відділом митного оформлення № 1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці. Декларацію до митного оформлення подав громадянин України ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), агент з митного оформлення TзOB «МІ-7» (ідентифікаційний код 42770591). При митній вартості товару у 166408,34 гривень загальна сума митних платежів за вказаною МД становить 64373,02 гривень.

22.09.2022 року на адресу Волинської митниці надійшов лист Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби України № 15/15-02/7.3/3370 від 22.09.2022 року про відповідь митної адміністрації Республіки Польща стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення товару зокрема за митною декларацією № UA205140/2021/031159 від 16.08.2021 року.

До своєї відповіді митні органи Республіки Польща долучили у тому числі службову копію експортної митної декларації MRN 21РL402010Е1211384. за якою в митних органах Республіки Польща було здійснено митне оформлення зокрема транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat (VIN: НОМЕР_1 ) (товар № 8 експортної декларації).

Експортна декларація 21PL402010Е1211384 на транспортний засіб VOLKSWAGEN Passat (VIN: НОМЕР_1 ) була оформлена на підставі комерційного документа UMOWA KIJPNA SPRZEDAZY від 01.08.2021 року. Вартість товару, зазначена в декларації, складає 28969 злотих. Відправником і отримувачем заявлено громадянина КМІТО ОСОБА_5 (FESTIVALNA, 7, НОМЕР_5 , KOWEL, НОМЕР_6 ).

В результаті порівняння відомостей щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat (VIN: НОМЕР_1 ), наданих митними органами Республіки Польща, з тими, які були заявлені митним органам України, встановлено розбіжності щодо відправника, отримувача та вартості товару.

Згідно з розрахунком управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Волинської митниці з урахуванням відомостей, отриманих від митних органів Республіки Польща, про вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat (VIN: НОМЕР_1 ) у 28969 злотих загальна сума митних платежів, що підлягала б сплаті, становить 74744,76 гривень, що на 10371,74 грн. більше, ніж було заявлено митним органам України.

Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Максор Груп», за посередництвом ОСОБА_4 , агента з митного оформлення ТзОВ «МІ-7», вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, тобто заявив у митній декларації № UA205140/2021/031159 від 16.08.2021 року з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів на загальну суму 10371,74 гривень неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat (VIN: НОМЕР_1 ), неправдиві відомості про вартість товару, необхідні для визначення митної вартості товару, та надав з цією метою митному органу документи, що містять такі відомості, а саме: інвойс № 210812.7418-ACE_МAK від 12.08.2021 року».

Статтею 475 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, яка тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Частиною 5 ст. 69 МК України визначено, що під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно ч. 6 ст. 69 МК України, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

У відповідності до ч. 7 ст. 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Так, ст. 485 МК України передбачено адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Зі змісту даної статті випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.

Об`єктивна сторона правопорушення, за яким позивача визнано винним, полягає у заявлені в митній декларації неправдивих відомостей, з метою зменшення розміру митних платежів, які підлягають сплаті.

Так, у постановах від 20.03.2018 року у справі № 640/7258/17, від 11.06.2020 року у справі № 564/530/17, від 20.08.2020 року у справі № 553/1435/17, від 06.11.2020 року у справі № 159/1754/17 в аналогічних справах Верховний Суд зазначає, що для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, ст. 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Відповідно до ч. 1 cт. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, для притягнення до відповідальності відповідно до ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Разом з тим, стороною відповідача не було надано жодних доказів того, що ТзОВ «Максор Груп» мав намір не сплачувати митні платежі в повному обсязі чи зменшувати їх розміри при заповненні митної декларації.

Під час митного оформлення товарів, згідно електронних митних декларацій, жодних рішень про корегування митної вартості не приймалось, будь-яких зауважень від митних органів не надходило, всі митні процедури були завершені і товар був випущений у вільний обіг. При цьому, митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані.

Варто наголосити, що митна декларація пройшла митне оформлення, з боку митних органів зауважень щодо її оформлення чи відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, не було. Жоден із наданих декларантом документів не підданий посадовими особами митниці сумніву щодо їх достовірності, будь-якої прихованої інформації в розпорядженні декларанта не виявлено.

Крім того, при розмитненні товару позивач керувався наданими компанією «Acerius investments Limited» документами, в тому числі інвойсом №210812.7418-АСЕ_МАК від 12.08.2021 року, щодо форми та змісту якого жодних зауважень з боку митних органів не було, як і не було зауважень безпосередньо до автентичності такого документу.

Отже притягуючи до відповідальності, відповідно до ст. 485 МК України, директора ТзОВ «Максор Груп» Болдирєва В.В., його вина під час винесення постанови Волинською митницею не доведена.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є. в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні порушення митних правил за ч. 1 ст. 485 МК України суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Як встановлено судом, 01.04.2022 року між ОСОБА_1 , як клієнтом, та АО «Дженерал Лігал Груп», в особі керуючого адвоката Кінах Я.В., було укладено Договір про надання правової допомоги № 01-04/01, відповідно до якого об`єднання взяло на себе зобов`язання з приводу надання професійної правничої допомоги.

Згідно Додаткової угоди № 4 (замовлення) від 25.11.2022 року до вищевказаного Договору, така правова допомога надається з приводу оскарження постанови Волинської митниці по справі про порушення митних правил № 0745/20500/22 від 23.11.2022 року.

Як вбачається із акту виконаних робіт (надання послуг) № 4 від 23.12.2022 року, послуги, які були надані АО «Дженерал Лігал Груп» на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 01-04/01 від 01.04.2022 року та Додаткової угоди № 4 (замовлення) від 25.11.2022 року до нього, складаються із консультації (2 год. вартість 2000 грн.), оформлення позовної заяви (3 год. 3000 грн.) та юридичного супроводу в суді першої інстанції (незалежно від обсягу вартість 5000 грн.).

Факт сплати позивачем ОСОБА_1 на користь АО «Дженерал Лігал Груп» суми коштів в розмірі 10000 грн. підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордера № 23-12/01 від 23.12.2022 року.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при її розгляді, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими.

Суд вважає такими, що у повній мірі відповідають принципам розумності та справедливості витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн., сплачені останнім при зверненні до суду з даним позовом та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Волинської митниці по справі про порушення митних правил № 0745/20500/22 від 23.11.2022 року.

Позов ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинської митниці по справі про порушення митних правил № 0745/20500/22 від 23.11.2022 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 485 МК України.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 485 МК України закрити.

Стягнути з Волинської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., а всього 5496 (п`ять тисяч чотириста дев`янолсто шість) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 19 січня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська