Ухвала суду № 108482036, 16.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 січня 2023 року Справа № 160/19168/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про припинення надання житлової субсидії від 16.07.2021 року відносно припинення нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період часу з травня 2021 року по квітень 2022 року, включно, за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період часу з травня 2021 року по квітень 2022 року, включно, за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин його пропуску; надання доказів сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

05.01.2023 року позивачем на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 року подано клопотання про поновлення строків звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що підставою звернення до суду став лист відповідача від 08.02.2022 року № 0116/734 «Про розгляд звернення». Строк звернення до суду спливав 08.08.2022 року, зазначена календарна дата припадає на період дії правового режиму воєнного стану. Також позивачем зазначено, що протягом 2020 2022 років в Україні діє адміністративно правовий режим карантину з метою запобігання поширенню хвороби COVID 19.

До зазначеного клопотання додано оригінал та копію квитанції про сплату судового збору.

Оскільки у період з 02.01.2023 року по 13.01.2023 року суддя Озерянська С.І. перебувала у відпустці, питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження вирішується у перший робочий день 16.01.2023 року.

Вирішуючи питання щодо навності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою та підстав для визнання поважними таких причин, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 цієї статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення адміністративним процесуальним законодавством часових меж реалізації особою її права на судове оскарження обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

При цьому, підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом є виключно обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації нею свого права та підтверджені належним чином. Тобто такі обставини повинні виключати будь-яку практичну можливість особи бути обізнаною з існуванням певних фактів, щоб вона не повинна була і не могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів до певного моменту.

Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права.

Позивачем в обґрунтування пропущення строків звернення до суду не наведено причин, об`єктивно непереборними, які не залежали від волевиявлення особи.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після припинення надання житлової субсидії, демонструючи свою необізнаність щодо підстав її припинення, звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

В поданій позивачем заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачем не зазначено жодної причини, яка перешкоджала поданню ним позовної заяви до суду в межах встановлених Кодексом адміністративного судочинства України строків.

Суд також вважає безпідставними твердження позивача з посиланням на введення в країні обмежень у зв`язку з початком епідемії спричиненої гострою респіраторною хворобою COVID 19, з огляду на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ було доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3, відповідно до якого: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, в силу вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України на період дії карантину були продовжені процесуальні строки, у тому числі, строки для звернення до суду з позовною заявою.

Разом з тим, Законом України 18.06.2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020 року, було внесено зміни до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та доповнено його новим абзацом.

Так, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Позивачем не зазначено та не надано підтверджуючих доказів того, що запровадження в країні каратинних обмежень якимось чином перешкоджало йому своєчасно звернутися до суду з даним позовом.

Суд також вважає безпідставними твердження позивача з посиланням на введення в країні воєнного стану, оскільки ним не зазначено яким чином введення воєнного стану стало перешкодою для своєчасного звернення до суду, враховуючи дату такого введення воєнного стану та присічний строк звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Окремо суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Доказів, які б підтверджували поважні причини, що позбавляли позивача можливості звернутись до суду з вказаним позовом до суду позивачем не надано.

За неведених вище обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, підстави зазначені позивачем в заяві не можуть бути визнані поважними причинами пропущення шестимісячного строку звернення до суду, оскільки такі причини не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Згідно частини 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити певні дії - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська