Рішення № 108479799, 19.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2023Справа № 910/12499/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» (21005, Вінницька обл., м. Вінниця (з), «Поділля» район (з), б. Свободи, буд. 1, кв. 2; ідентифікаційний код: 42829021)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 43084780)

про стягнення 93884,07 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» про стягнення 93884,07 грн, з яких 57380,00 грн основного боргу, 17234,61 грн пені, 2471,20 грн 3% річних та 16798,26 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 57380,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 17234,61 грн пені, 2471,20 грн 3% річних та 16798,26 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12499/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

16.12.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що його заборгованість за Договором підряду №01-04/21 від 01.04.2021 становить 33768,09 грн. Крім того, відповідач вказав на неправильність виконаних позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» (замовник) укладено Договір підряду №01-04/21, відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати оздоблювальні роботи (роботи з влаштування цементно-піщаної стяжки підлоги М-150 в кількості 850 кв.м.) на об`єкті замовника «Будівництво науково-учбового центру з гуртожитком готельного типу на вулиці Василя Стуса 35-37 у Святошинському районі міста Києва» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, в межах Договірної ціни погодженої у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємню частиною та в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов`язується прийняти і сплатити вартість виконаних робіт та використаних ним при цьому матеріалів.

Відповідно до п. 1.3 Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 до комплексу робіт входять оздоблювальні роботи (роботи з влаштування гіпсової штукатурки з матеріалів підрядника - повний комплекс робіт вказаний в додатках до цього договору).

Відповідно до п. 2 Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 загальна вартість робіт складає 165750,00 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 57380,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 17234,61 грн пені, 2471,20 грн 3% річних та 16798,26 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що його заборгованість за Договором підряду №01-04/21 від 01.04.2021 становить 33768,09 грн. Крім того, відповідач вказав на неправильність виконаних позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 є договором підряду.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 2.3.1 Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 передоплата по даному договору становить 80000,00 грн та сплачується протягом 2-х робочих днів з моменту підписання даного договору, для організації даного процесу, залучення будівельної машинної техніки на об`єкті будівництва та купівлі будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що 02.04.2021 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 80000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2758 від 02.04.2021 (призначення платежу - оплата за роботи по влаштуванню стяжки згідно з Договором підряду №01-04/21 від 01.04.2021).

Відповідно до п. 7.1 Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актами приймання виконаних підрядних робіт.

Судом встановлено що на виконання умов Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 позивач виконав роботи на суму 137380,00 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 09.04.2021 на суму 120120,00 грн та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг0 №20 від 01.09.2021 на суму 17260,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд»; в них міститься посилання на реквізити Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.4 Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 09.04.2021 на суму 120120,00 грн, у строк до 23.04.2021 включно, та роботи, виконані позивачем за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 01.09.2021 на суму 17260,00 грн., у строк до 15.09.2021 включно.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2021 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 212632,93 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3825 від 01.09.2021 (призначення платежу - оплата за улаштування покрівлі згідно з Договором №180521 від 18.05.2021).

Тобто, у призначенні платежу відповідачем було вказаний інший, ніж спірний договір Договір підряду №01-04/21 від 01.04.2021.

Листом вих. №01/09/2021-1 від 01.09.2021 відповідач просив позивача вважати вірним призначення платежу у платіжному дорученні №3825 від 01.09.2021 наступним «оплата за улаштування покрівлі згідно з Договором №180521 від 18.05.2021 у сумі 189021,02 грн та з Договором №01-04/21 від 01.04.2021 у сумі 23611,91 грн».

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію акту звірки взаємних розрахунків, який складено станом на 31.12.2021, та з якого вбачається, що на виконання умов Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 103611,91 грн (80000,00 грн - 02.04.2021 та 23611,91 грн - 01.09.2021).

Вказаний акт звірки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд».

При цьому, відповідачем також долучено до відзиву на позовну заяву копію податкової накладної позивача на суму 189021,02 грн.

Таким чином, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем були прийняті запропоновані відповідачем уточнення щодо призначення платежу до платіжного доручення №3825 від 01.09.2021 та, відповідно, враховано оплату за Договором підряду №01-04/21 від 01.04.2021 у сумі 23611,91 грн.

Зважаючи на викладене, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповіді на відзив позивачем суду не подано.

Таким чином, оскільки відповідно до умов Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 позивачем були виконані роботи на загальну суму 137380,00 грн, а відповідачем сплачено грошові кошти у сумі 103611,91 грн, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 33768,09 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 33768,09 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» за Договором підряду №01-04/21 від 01.04.2021 у сумі 33768,09 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» суми основного боргу у розмірі 57380,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 33768,09 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17234,61 грн (15676,48 грн пені за прострочення оплати Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 09.04.2021 на суму 120120,00 грн за період з 23.04.2021 по 23.10.2022 та 1558,13 грн пені за прострочення оплати Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 01.09.2021 на суму 17260,00 грн. за період з 14.09.2021 по 14.03.2022).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.4 Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 у випадку порушення строків оплати виконаних робіт встановлених договором, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату прострочення оплати, від вартості несвоєчасно сплачених грошових коштів за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки умовами Договору підряду №01-04/21 від 01.04.2021 не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), а умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення встановлює механізм нарахування пені, а не період її нарахування.

При цьому, позивачем неправильно було визначено дати виникнення прострочення та не враховано здійснену відповідачем оплату грошових коштів у сумі 23611,91 грн.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 4140,53 грн (2598,48 грн пені за прострочення оплати Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 09.04.2021 на суму 120120,00 грн за період з 24.04.2021 по 24.10.2021 та 1542,05 грн пені за прострочення оплати Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 01.09.2021 на суму 17260,00 грн. за період з 16.09.2021 по 14.03.2022), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» пені у розмірі 17234,61 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 4140,53 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2471,20 грн за період з 23.04.2021 по 11.11.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно було визначено дати виникнення прострочення та не враховано здійснену відповідачем оплату грошових коштів у сумі 23611,91 грн.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 1620,27 грн (1021,61 за прострочення оплати Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 09.04.2021 на суму 120120,00 грн та 598,66 грн за прострочення оплати Акту здачі-приймання робіт (надання послуг0 №20 від 01.09.2021 на суму 17260,00 грн.), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» 3% річних у розмірі 2471,20 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1620,27 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 16798,26 грн за період з травня 2021 року по жовтень 2022 року.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно було визначено дати виникнення прострочення та не враховано здійснену відповідачем оплату грошових коштів у сумі 23611,91 грн.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 10183,22 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» інфляційних втрат у розмірі 16798,26 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 10183,22 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 43084780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Плюс Девелопмент» (21005, Вінницька обл., м. Вінниця (з), «Поділля» район (з), б. Свободи, буд. 1, кв. 2; ідентифікаційний код: 42829021) суму основного боргу у розмірі 33768 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн 09 коп., пеню у розмірі 4140 (чотири тисячі сто сорок) грн 53 коп., 3% річних у розмірі 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 10183 (десять тисяч сто вісімдесят три) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 1313 (одна тисяча триста тринадцять) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак