Ухвала суду № 108479211, 18.01.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

18 січня 2023 року Справа № 903/493/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Хоумленд Юкрейн, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокет Делівері, м. Луцьк

про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від кредиторів: н/з

ліквідатор: н/з

встановив: ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокет Делівері". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Хоумленд Юкрейн до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокет Делівері" в сумі 33 384 232 грн. 81 коп. четверта черга та 24 810 грн. 00 коп. перша черга (судові витрати). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокет Делівері" строком на сто сімдесят календарних днів по 18.01.2023. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Попереднє судове засідання призначено на 14.09.2022 о 10 год. 00 хв.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рокет Делівері" оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 01.08.2022.

Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника по 31.08.2022.

Ухвалами суду від 20.09.2022, 05.10.2022 визнано кредиторські вимоги до боржника.

Ухвалою суду від 26.10.2022 затверджено звіт арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича від 18.10.2022 про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Рокет Делівері в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків розпорядника майна за період з 01.08.2022 по 26.10.2022 в сумі 55 858 грн. 09 коп.

26.10.2022 судом винесено постанову про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

04.01.2022 на адресу суду надійшла заява підприємця Кірічєк Лариси Ігорівни від 29.12.2022 про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 171 133 грн. 52 коп. основного боргу та судових витрат по справі, з яких: 4 962 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 2 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09.01.2023 заяву прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні 18.01.2023 о 10 год. 00 хв. Зобов`язано ліквідатора до 16.01.2023 подати суду пояснення по суті заяви.

Ліквідатор у листі-повідомленні від 16.01.2022 заявлені вимоги підприємця Кірічєк Лариси Ігорівни визнає в сумі 171 133 грн. 52 коп. з включенням до четвертої черги задоволення без права вирішального голосу на зборах кредиторів, у зв`язку з пропуском встановленого строку для подання заяви з кредиторськими вимогами. Розгляд заяви просить провести без його участі (том 6, а.с. 241).

Підприємець Кірічєк Лариса Ігорівна у клопотанні від 17.01.2023 розгляд справи просить відкласти, оскільки ухвала суду про прийняття та призначення кредиторських вимог підприємця до розгляду опублікована у системі «Електронний Суд» 14.01.2023, у зв`язку з чим було мало часу для подання заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Крім того представник кредитора позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні 18.01.2023 у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, яке призначене Жовтневим районним судом м.Запоріжжя на 18.01.2023 о 9 год. 30 хв. (справа №331/5990/21), Комунарським районним судом м. Запоріжжя на 18.01.2023 о 10 год. 15 хв. (справа №333/753/22).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представника кредитора у судовому засіданні не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалами суду в межах даної справи.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Кредитора мав можливість видати довіреність іншому представнику.

Отже за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах судового провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Судом враховано, що ухвала суду від 09.01.2023 про призначення заяви підприємця Кірічєк Л.І. опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11.01.2023.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Докази участі уповноваженого представника в інших судових засіданнях, їх призначення саме на 18.01.2023 відсутні.

Крім того в межах даної справи будь які пояснення кредитора щодо заяви з грошовими вимогами до боржника судом не витребовувались.

Враховуючи вищевикладене, розумні строки розгляду справи, визнання ліквідатором заявлених вимог, відсутність будь яких заперечень щодо їх визнання, суд протокольною ухвалою від 08.06.2021 у задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи відмовив.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

В силу приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Як визначено в ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рокет Делівері" оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 01.08.2022.

Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника по 31.08.2022.

Підприємець Кірічєк Л.І. у заяві від 29.12.2022 просить визнати її грошові вимоги до боржника в сумі 171 133 грн. 52 коп. (том 6, а.с. 148-187).

15.06.2020 між ТОВ «Рокет Делівері» та підприємцем Кірічєк Л.І. укладено договір про надання агентських послуг №R-2609, згідно умов якого агент зобов`язується за винагороду надати, а принципал приймати та оплачувати агентські послуги щодо: укладення договорів купівлі-продажу товарів між принципалом та користувачем, прийняття оплати за товари, замовлені користувачами у принципала, організації доставки замовлених товарів користувачам за допомогою додатку (п. 2.1). Пунктом 2.2 договору узгоджено заклади та точки продажу принципала. Принципал уповноважує агента отримувати платежі від користувачів додатку за товари, які принципал пропонує користувачам через додаток. Для отримання зазначених платежів компанія агента виступає агентом принципала (п. 4.1). Базою нарахування винагороди агента за надання послуг є усі суми, отримані від продажу товарів. Винагорода агента за цим договором становить: 30% від вартості замовлень, здійснених споживачами у закладі харчування. У випадку оформлення замовлення принципалом самостійно через персональну сторінку, винагорода агента становить 15%, крім того ПДВ (п. 4.2). У випадку сплати користувачами коштів за замовлені товари безпосередньо принципалу, він сплачує агенту винагороду за надання послуг з попереднього замовлення товарів у додатку протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання від агенту акту (п. 4.3). Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє протягом 24 місяців. Якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила іншу в письмовій формі про своє небажання продовжувати дію договору, дія договору щоразу автоматично продовжується на такий самий строк і на таких самих умовах (п. 10.1).

Надання послуг за договором на суму 171 133 грн. 52 коп. підтверджується актами-звітами агента (том 6, а.с. 160-171), банківськими виписками (том 6, а.с. 172-174).

Судом встановлено, що кредиторські вимоги заявлені після спливу встановленого строку для їх подання.

Крім того, кредитор просить визнати його грошові вимоги до боржника, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн. 00 коп.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи про банкрутство, не відносяться до поточних вимог, відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так, пунктом 1 частини першої цієї статті встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Системний аналіз норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді є витратами, понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України, та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

07.12.2022 між підприємцем Кірічєк Л.І. та адвокатом Кукурудзою Романом Орестовичем укладено договір про надання правової допомоги (том 6, а.с. 176), згідно умов якого адвокат за дорученням клієнта зобов`язується надати правничу допомогу, пов`язану з підготовкою та участю у справі №903/493/22 Господарського суду Волинської області про банкрутство ТОВ «Рокет Делівері», а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити послуги (п. 1). Договір укладено з моменту його підписання сторонами і до 07.12.2025 (п. 3). Клієнт здійснює приймання послуг, що оформляється актами приймання наданих послуг (п. 4). Розмір винагороди за складання заяв по суті справи та з процесуальних питань, інших документів правничого характеру, а також за участь у судових засіданнях у процесі, здійснення представництва у судах встановлюється в розмірі 2 500 грн. 00 коп. за один складений документа або факт участі у судовому засіданні (п. 5.1). Розмір винагороди за надання інших видів правничої допомоги визначається в акті приймання наданих послуг виходячи з обсягу фактично наданих адвокатських послуг та виконаних робіт, у межах суми, визначеної п. 5.1 договору (п. 5.2).

28.12.2022 сторонами підписано акт приймання наданих послуг, зокрема підготовка та складання процесуального документа заяви кредитора з вимогами до боржника у справі №903/493/22 Господарського суду Волинської області про банкрутство ТОВ «Рокет Делівері» на суму 2 500 грн. 00 коп. (том 6, а.с. 178).

Оплата наданих послуг в сумі 2 500 грн. 00 коп. підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2022 (а.с. 173).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Враховуючи вищевикладене, відсутність заяв про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені підприємцем Кірічєк Л.І. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн. 00 коп. підставні та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до 1 черги задоволення.

Заявлені грошові вимоги підприємця Кірічєк Л.І. в сумі 171 133 грн. 52 коп. є обґрунтованими вимогами, визнані ліквідатором, підтверджені матеріалами справи, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів з включенням до четвертої черги (без вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів) та в сумі 7 462 грн. 00 коп. - першої черги (4 962 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору, 2 500 грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати грошові вимоги підприємця Кірічєк Лариси Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокет Делівері» в сумі 171 133 грн. 52 коп. з включенням до четвертої черги задоволення (без вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), 7 462 грн. 00 коп. перша черга, як витрати по сплаті судового збору.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 19.01.2023.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук