Ухвала суду № 108470479, 19.01.2023, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 202/8343/22

Провадження № 1-кп/242/189/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62022050010000954 від 25 жовтня 2022 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народивсяу с. Завадівка, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, який неодружений, громадянин України, раніше не судимий, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період,стрільця-санітара,стрілецького відділення, стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62022050010000954 від 25 жовтня 2022 року.

Від прокуроранадійшло клопотанняпро продовженнязапобіжного заходуобвинуваченому увигляді триманняпід вартоюстроком на60днів вумовах гауптвахти. Клопотання обґрунтовано тим, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ризик переховування від суду прокурор обґрунтовує тяжкістю кримінального покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а також тим, що він є мешканцем іншої області, що може послужити підставою та мотивом до втечі. Крім того, прокурор зазначає, що обвинувачений проходить військову службу у військовій частині разом зі свідками у даному кримінальному провадженні, тому є ризик незаконного впливу на них. Крім того, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, є ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство чи ухилення від військової служби шляхом самокалічення чи іншим способом. Вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження відносно нього.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.

Обвинувачений та його захисник надали на адресу суду заперечення щодо клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, проте під час судового засідання його не підтримали, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підтримали та просили його задовольнити з тих підстав, що на разі триває процес укладення угоди між сторонами.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, помістивши його до гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дислокацією у м. Павлоград строк дії якого закінчується 02 грудня 2022 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 01.12.2022 року, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 27.01.2023 року включно з утриманням на гауптвахті в Лугансько- ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дислокацією у АДРЕСА_1 .

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

В свою чергу в контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою судді продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення, суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Суд приходить до висновку, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, слід продовжити, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які булі враховані при обранні обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, та які на даний час не відпали, а саме може переховуватися від суду.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, визначених у статті 177 КПК України, необхідно врахувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти порядку несення військової служби, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, вчинений в період дії воєнного стану.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 , є особою раніше не судимою, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, дітей та інших осіб на утриманні не має, проходить військову службу на посаді стрільця-санітара стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, враховуючи обсяг та зміст пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_4 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» було зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Ця обставина у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінального провадження з боку обвинуваченого у разі зміни запобіжного заходу продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних свідків, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані.

Свідки, за поясненням сторони обвинувачення, проходять військову службу у військовій частині, куди призвано обвинуваченого. У разі зміни запобіжного заходу обвинувачений, який є військовослужбовцем, повернеться до військової частини, де зможе впливати на свідків кримінального правопорушення.

На думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Всі досліджені обставини у сукупності не дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на інший, більш м`який.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим і зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою для продовження строку утримання під вартою.

Суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, відповідно до ст. 183 КПК України строком на 60 днів, тобто до 17 березня 2023 року.

Одночасно, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави у провадженні, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4ст. 183 КПК Українипід час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, в аспекті ч. 4 ст. 183 КПК Українисуд наділений диспозитивним правом визначати або не визначати розмір застави, зокрема, щодо злочину, передбаченогост. 402 КК України, і дискреційність повноважень суду вказує на те, що орган досудового розслідування та прокурор мають довести у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу необхідність не визначати розмір застави.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про визначення розміру застави обвинуваченому.

Згідно з ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.

Враховуючи те, що визначення розміру застави в таких випадках належить до судової дискреції, а також тривалість застосування такої міри запобіжного заходу, який було продовжено, й з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, з урахуванням рівня матеріального забезпечення військовослужбовців, тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, суд вважає за можливе встановити розмір застави в розмірі 50 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 124050,00 грн., що буде необхідним і достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 331, 372 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 17 березня 2023 року включно з утриманням на гауптвахті в ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дислокацією у АДРЕСА_1 .

Визначити відносно ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у кримінальному провадженні у розмірі 50 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 124050,00 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень, які необхідно внести на рахунок: UA828201720355259003000011792, Отримувач: ТУ ДСА в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , з-під варти - звільнити.

У випадку внесення ОСОБА_4 встановленої застави у розмірі 124050,00 гривень, вважати, що до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати ОСОБА_4 виконувати наступні обов`язки на строк до двох місяців:

- прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;

- зобов`язати повернутися до виконання покладених обов`язків військовослужбовця ОСОБА_4 до тимчасового розташування військової частини, де він проходить службу;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому розташовано або тимчасово розташована військова частина , де проходить військову службу ОСОБА_4 , і залишати місце проходження служби лише за згодою командира військової частини;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця дислокації.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - 17 березня 2023 року, який може бути продовжений.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1