Рішення № 108465352, 16.01.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34073/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В.П.

справа № 757/34073/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Громадська організація «Центр протидії корупції»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити певні дії, -

представник позивача - адвокат Шевченко А. В.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати інформацію щодо перебування гр. ОСОБА_1 в категорії «національний публічний діяч» (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка розміщена на веб-сайті Відкритого реєстру національних публічних діячів України (https://pep.org.ua/uk/) недостовірною; зобов`язати Громадську організацію «Центр протидії корупції» спростувати недостовірну інформацію про перебування гр. ОСОБА_1 в категорії «національний публічний діяч» (ІНФОРМАЦІЯ_1), що розміщена на веб-сайті Відкритого реєстру національних публічних діячів України (https://pep.org.ua/uk/), вказавши, що гр. ОСОБА_1 втратив статус публічного діяча із 06.07.2020 року, стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі наказу №5-ДП від 03.03.2017 року Державного секретаря МОУ Дубляна О. В. на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків директора ДП МОУ «Одеський проектний інститут».

Відповідно до наказу №21-ДП від 06.07.2017 року ОСОБА_1 увільнено від тимчасового виконання обов`язків директора ДП МОУ «Одеський проектний інститут».

Вказує, що виконуючи обов`язки директора ДП МОУ «Одеський проектний інститут» ОСОБА_1 набув статут національного публічного діяча. Враховуючи п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № НОМЕР_1 у період із 03.03.2017 року (початок виконання обов`язків директора) по 06.07.2020 року (увільнення від виконання обов`язків + 3 року після цього) ОСОБА_1 підпадав під критерії національного публічного діяча.

Зазначає, що у Відкритому реєстрі національних публічних діячів України (https://pep.org.ua/uk/), який адмініструє Громадська організація «Центр протидії корупції», наявна сторінка з інформацією про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме віднесення його до категорії «національний публічний діяч».

26.11.2020 року адвокатом Шевченком А. В. направлено адвокатський запит за вих. №26/11-20 до Громадської організації «Центр протидії корупції», в якому було поставлено питання - на яких правових підставах у Відкритому реєстру національних публічних діячів України (https://pep.org.ua/uk/), станом на дату звернення з даним запитом, знаходиться інформація про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як національного публічного діяча, враховуючи, що з 07.07.2020 року ОСОБА_1 такий статус втратив.

Листом №20_1209_457_ЦПК від 09.12.2020 року Громадська організація «Центр протидії корупції» повідомила, що станом на дату звернення з адвокатським запитом, ОСОБА_1 є таким, що має статус національного публічного діяча.

Вважає, що позивач втратив статут національного публічного діяча з 07.07.2020 року, оскільки набув статуту національного публічного діяча за фактичну діяльність у період із 03.03.2017 року по 06.07.2017 року, враховуючи ст. 58 Конституції України, редакція Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» станом на 28.04.2020 року не підлягає застосуванню до позивача, а отже інформація про віднесення його до категорії «національний публічний діяч» є недостовірною, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 року для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Писанця В. А. (а.с. 30).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розглянути її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (а.с. 31).

Копію ухвали від 29.06.2021 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до розпорядження №382 від 21.10.2021 року, у зв`язку із смертю судді Писанця В. А. вказану цивільну справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України (а.с. 39).

У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г.О. (а.с. 40-42).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2021 року позовну заяву прийнято до провадження та вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 43).

Копію ухвали від 21.10.2021 року було направлено на адреси сторін (а.с. 44).

До суду повернувся лист з копією ухвали, направлений на адресу позивача, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

До суду повернувся лист з копією ухвали, направлений на адресу відповідача, із відміткою «повертається за заявою відправника/адресата».

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

15.09.2021 року надійшов відзив відповідача на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема у відзиві зазначено, що інформація про перебування гр. ОСОБА_1 в категорії «національний публічний діяч», що розміщена на веб-сайті Відкритого реєстру національних публічних діячів України є достовірною та такою, що відповідає дійсності, оскільки позивач підпадає під дію редакції Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» станом на 28.04.2020 року, у якій зазначено, що національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції (п. 37 ч. 1 Закону) (а.с. 44-84).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі наказу №5-ДП від 03.03.2017 року Державного секретаря МОУ Дубляна О. В. на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків директора ДП МОУ «Одеський проектний інститут» (а.с. 12).

Відповідно до наказу №21-ДП від 06.07.2017 року ОСОБА_1 увільнено від тимчасового виконання обов`язків директора ДП МОУ «Одеський проектний інститут» (а.с. 13).

Відповідно до даних Відкритого реєстру національних публічних діячів України (https://pep.org.ua/uk/), який адмініструє Громадська організація «Центр протидії корупції», наявна сторінка з інформацією про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме віднесення його категорії «національний публічний діяч» (а.с. 14-19).

26.11.2020 року адвокатом Шевченком А. В. направлено адвокатський запит за вих. №26/11-20 до Громадської організації «Центр протидії корупції», в якому було поставлено питання - на яких правових підставах у Відкритому реєстру національних публічних діячів України (https://pep.org.ua/uk/), станом на дату звернення з даним запитом, знаходиться інформації про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як національного публічного діяча, враховуючи, що з 07.07.2020 року ОСОБА_1 такий статус втратив (а.с. 20-21).

Листом №20_1209_457_ЦПК від 09.12.2020 року Громадська організація «Центр протидії корупції» повідомила, що станом на дату звернення з адвокатським запитом, ОСОБА_1 є таким, що має статус національного публічного діяча, оскільки станом на дату набрання чинності Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції станом на 28.04.2020 року), ще мав статус національного публічного діяча, то на нього почали поширюватись положення вказаного Закону (а.с. 22).

Статтями 3, 28 Конституції України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності.

Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 Постанови № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Так, судом встановлено, що віднесення позивача до категорії «національний публічний діяч» є фактичним твердженням, що відповідач вважає ОСОБА_1 національним публічним діячем, що підтверджується самим відповідачем. Також суд враховує те, що відповідач підтверджує факт поширення вказаної інформації на веб-сайті Відкритого реєстру національних публічних діячів України.

Відповідно до п. 37 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції від 28.04.2020 року, тобто станом на момент виникнення спірних правовідносин) національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції.

Так, розміщена на сайт інформація в категорії національний публічний діяч, наведена також інформація (що розміщена нижче, за категорією) щодо періоду перебування позивача на посаді в.о. керівника ДП МОУ «Одеський проектний інститут», а отже суд приходить до висновку, що інформація, розміщена на сайті, що ОСОБА_1 , набув статусу національний публічний діяч в контексті часу перебування ним на посаді в.о. керівника ДП МОУ «Одеський проектний інститут» з 27.03.2017 року до 06.07.2017 року, є достовірною.

Посилання позивача щодо спростування недостовірної інформації, викладеної на сайті, що ОСОБА_1 являється національним публічним діячем, суд не приймає до уваги, оскільки на веб-сайті за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, значеного періоду з 27.03.2017 року до 06.07.2017 року, така інформація є дійсною та достовірною, не порочить честь, гідність та ділову репутацію.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недостовірною інформацію, що розміщена на веб-сайті за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: твердження, що ОСОБА_1 являється національним публічним діячем є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Також суд бере до уваги, що позивачем не зазначено як саме вказаною інформацією було завдано шкоди честі, гідності, діловій репутації чи особистим немайновим благам позивача.

Крім того, суд наголошує, що вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. У даній справі, підставою для звернення позивача до суду із позовом є інформація, яка розміщена відповідачем у Відкритому реєстрі національних публічних діячів України не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 380/951/17 (провадження № 61-31057св18).

Відтак, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду не доведено факту порушення немайнових прав позивача відповідачем, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус недостовірної, такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим правам позивача.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 28, 32 Конституції України, ст. ст. 201, 277, 297,299 ЦК України, ст. ст. 5, 30 Закону України «Про інформацію», п. 37 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції від 28.04.2020 року), постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Громадська організація «Центр протидії корупції», адреса: вул. Омеляновича-Павленка (Суворова), 4/6, офіс 905, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 38238280.

Суддя Г.О.Матійчук