Постанова № 1084490, 27.09.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.07 м. Київ 32/174-А

За позовом

Відкритого акціонерного товариства “Український Професійний Банк”

До

Третя особа

Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

Національний банк України

Про

скасування податкового повідомлення-рішення в частині

Суддя Хрипун О.О.

Секретар судового засідання Ковальчук О.В.

Представники:

Від позивача Самборська Г.М. –нач.від.,

Від відповідача Кондратьєва Ю.О. –зав.сект., Новикова Ю.О. –заст.нач.від.

Від третьої особи Євтушенко С.П. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.03.2006 № 0000072320/0 в частині нарахування суми основного платежу 90044,52 грн., штрафних санкцій 233118,46 грн., а всього 323162,98 грн.

Клопотанням від 25.04.2006 №20-09/1115 у зв’язку з допущеною в позовній заяві опискою позивач змінив предмет позову та просить скасувати податкове повідомлення –рішення відповідача від 27.03.2006 № 0000062320/0 в частині нарахування суми основного платежу 90044,52 грн., штрафних санкцій 233118,46 грн., а всього 323162,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що включення витрат на створення резервів під нестандартну заборгованість за коштами на кореспондентських рахунках, відкритих в банках-нерезидентах, а також сум страхових резервів за зобов’язаннями з кредитування по договорах про надання кредиту на умовах овердрафту, до валових витрат, повністю відповідає положенням Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Також позивач зазначає, що ним правомірно включено до складу валових витрат суми витрат, пов’язаних з поліпшенням орендованих основних засобів, та у зв’язку з цим визначено балансову вартість основних фондів.

Відповідач позовні вимоги заперечує і обґрунтовує тим, що:

- операції з переказу коштів не відносяться до активних банківських операцій, і, як наслідок, суми стразових резервів сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах, не включаються до складу валових витрат банку в податковому обліку;

- необхідною умовою формування в податковому обліку страхового резерву для відшкодування можливих втрат по основному боргу є наявність ризику неповернення коштів банку по наданих клієнтам коштах та зобов’язаннях їх надати. Ризик неповернення коштів може виникнути лише за умови надання коштів. Тому під зобов’язання з кредитування “овердрафт” без фактичного надання коштів не виникає ризику неповернення коштів, і у банку не було підстав включати до складу валових витрат суми, внесені до страхового резерву, сформованого під операції “овердрафт”;

- за правилами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в 2005 році вартість поліпшення ІІ, ІІІ, ІV груп орендованих основних фондів включається до валових витрат у межах, визначених п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону, а витрати на поліпшення орендованих основних фондів І групи підлягають амортизації відповідно до ст. 8 вказаного Закону. Однак, банк відносив до складу валових витрат витрати на поліпшення орендованих основних фондів І групи, при цьому суми витрат на поліпшення обраховувались не у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об’єкта, що ремонтується, а у розмірі 10 відсотків від балансової вартості І групи основних фондів, яка складається виключно з вартості здійснених поліпшень. Неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат на поліпшення орендованих основних фондів І групи призвело також до заниження амортизації за ІІ квартал 2005 року.

Третя особа позицію позивач підтримала та зазначила, що ВАТ “Український Професійний Банк” має законні підстави відносити витрати на формування резерву під нестандартну заборгованість як за зобов’язаннями з кредитування, так і за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, до складу валових витрат в межах, встановлених законодавством про оподаткування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2006 провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Справа № 32/174-А направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Після надходження до суду матеріалів справи та висновку проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи від 31.07.2007 №12163 провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 21.01.2006 р. по 15.03.2006 р. відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством "Український Професійний Банк", код ЄДРПОУ - 19019775, за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт від 15.03.2006 №168/23-20/19019775.

На підставі вказаного акта перевірки 27.03.2006 відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення №0000062320/0, яким згідно з п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п.4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п.п.5.2.1, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.3.6 п.11.3 ст. 11, п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в загальному розмірі 325579,39 грн., з яких 90999,72 грн. –основний платіж, 234579,67 грн. – штрафні санкції.

Перевіркою було встановлено порушення порядку ведення ВАТ "Український Професійний Банк" податкового обліку, а саме :

- занижено податок на прибуток за 9-ть місяців 2003 р., 2003 рік, 1-й кв.2004 р., 6-ть місяців 2004р.,9 місяців 2004р., 2004 рік на загальну суму 459 632,14 грн.;

- завищено податок на прибуток за 1-й кв.2005р., 6-ть місяців 2005р., 9-ть місяців 2005 р. на загальну суму 368 632,42 грн.

- завищено валові витрати на загальну суму 1 681 404,49 грн.

Банком були визнані висновки акту перевірки тільки частково (п.2.1.1 стор. 19 та п.2.2.8 стор.36 акта перевірки), у зв'язку з чим банк сплатив донараховані за результатами перевірки 955,2 грн. податку на прибуток та 1 461,21 грн. штрафних санкцій.

З рештою нарахованих зобов’язань з податку на прибуток та сумою штрафних санкцій ВАТ “Український Професійний Банк” не згоден.

Як випливає з акта перевірки податок на прибуток (в частині, яка оскаржується позивачем) занижено внаслідок віднесення банком на валові витрати наступних витрат:

- страхових резервів, створених за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, а також за зобов'язаннями банку з кредитування;

- витрат на поліпшення орендованих основних засобів;

- заниження сум амортизації.

Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР, в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі Закон), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку (визначених статтею 5 цього Закону) та суму амортизаційних відрахувань (нарахованих згідно із ст.ст.8 та 9 Закону).

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами (п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4).

Як вказується у п.5.2.4 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

В свою чергу, п.п.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих витрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

В пп.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначається, що під терміном “основна діяльність” слід розуміти операції, визначені ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.000 №2121-ІІІ безпосередньо до банківських операцій належать операції з відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.

Активні операції банків, пов'язані із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів, обліковуються за активом балансу або на активних рахунках позабалансового обліку.

Положеннями Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні (затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 (зі змінами і доповненнями) передбачено, що банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю, простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах та нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків (п. 1.1 Інструкції).

Згідно ст. 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначення розміру, порядку формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків належить до повноважень Національного банку України.

Відповідно до вимог п.п. 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Такою методикою є Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затверджене постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000 (надалі Положення №279).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №279, оцінка кредитних ризиків здійснюється банками за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

Пунктом 7.1.3 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 №2346-ІІІ визначається, що кореспондентський рахунок –це рахунок, який відкривається одним банком іншому для здійснення міжбанківських переказів.

Відкриття кореспондентського рахунку здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначаються Національним банком України та оформлюється укладанням договору (угоди) про відкриття та ведення кореспондентських рахунків з кожним окремим банком. Кореспондентський договір (угода) містить в собі всі умови і процедури, на базі яких будуть будуватися взаємовідносини банків.

Банк, в якому відкрито рахунок іншому банку (кореспонденту), виконує доручення на перерахування коштів згідно отриманих від Кореспондента розпоряджень на користь: небанківських структур (клієнтів інших банків), інших банківських установ та власне банку, який обслуговує вищевказаний рахунок.

Таким чином, встановлення кореспондентських відносин між двома банками означає, що банки виконують різні операції за дорученням один одного в межах встановлених один одному лімітів на їх проведення.

Відповідно, кореспондентський рахунок - це рахунок для розрахунків, які здійснює банк, за дорученням та за рахунок коштів іншого банку (кореспондента) на базі укладеного між ними кореспондентського договору (угоди).

По відношенню до будь-якого банку кореспондентські рахунки розподіляються на два види:

рахунки "Ностро" - рахунки, що відкриваються окремо взятому банку на балансі іншої банківської установи;

рахунки "Лоро" - рахунки, які окремо взятий банк відкриває іншим банківським установам у себе на балансі.

За щоденний залишок коштів на кореспондентському рахунку, відкритому в іншому банку, банк-власник рахунку, отримує проценти, розмір яких передбачається угодою між банками.

При розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами враховується рейтинг країни, який доводиться до відома банків Національним банком України.

Відповідно до рейтингу країни, банки поділяються на певні групи. Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються стандартними, а віднесені до груп 3-8 - нестандартними.

У відповідності до п. 1.7 Положення №279 за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки 1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризику країни відповідно до вимог глави 8 цього Положення.

В пункті 8.3 глави 8 Положення №279 встановлюється, що для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors тощо). Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни. Рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома банків Національним банком України.

Тобто, за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки 1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризику країни, відповідно до вимог глави 8 Положення №279.

Як свідчать обставини справи, позивач розміщував кошти на відкритих кореспондентських рахунках в банках-нерезидентах, що пов'язано з виконанням зобов'язань за власними зобов'язаннями та платежами клієнтів банку. При цьому позивач ризикує коштами клієнтів банку, які можуть бути не повернуті у випадку виникнення у банку-нерезидента фінансових проблем.

Вказані кошти обліковувались в активах балансу банку на рахунку 1500 (“Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках”), про що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280 на балансовому рахунку 1500 здійснюється облік коштів на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках; вкладів (депозитів) на вимогу в інших банках; отримання кредитів овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми, що надходять на користь банку та його клієнтів. За кредитом рахунку проводяться суми, що списуються згідно з дорученням банку за власними операціями, за операціями його клієнтів; суми, що обумовлені договором між банком-кореспондентом та банком-власником рахунку, у тому числі отримані кредити овердрафт.

До матеріалів справи надані розрахунки страхових резервів під залишки на кореспондентських рахунках позивача в банках (резидентах та нерезидентах); розрахунки валових витрат на формування страхових резервів, під залишки на коррахунках (резидентах і нерезидентах); розшифровка сум збільшення страхового резерву, рейтинг країн, що визначений міжнародними рейтинговими агентствами, доведений до банків Національним банком України.

За даними Національного банку України до переліку “ризикових країн” відносяться такі країни як Росія, Білорусія, Казахстан, Молдова, Азербайджан та інші країни. Нестандартні резерви формувались позивачем під залишки на кореспондентських рахунках, відкритих в банках “ризикових країн”.

Створені резерви під залишки на кореспондентських рахунках у банках-нерезидентах, що знаходяться у 3-8 групі країн, мають підвищений ризик і згідно з Положення №279 відносяться до “нестандартного резерву”. Відсоток формування резерву за нестандартною заборгованістю вищий, ніж за стандартною.

Як свідчать надані матеріали, під залишки коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у інших банках (які за рейтингом країни відносяться до 3-8 груп), ВАТ “Український Професійний Банк” здійснював формування резервів під нестандартну заборгованість, з віднесенням їх до складу валових витрат, що не протирічить вимогам чинного нормативного законодавства.

Отже, резерви під втрати за активними операціями банку - це частина вартості негативно класифікованих активів банку, яку банк з певною мірою достовірності (на основі попереднього досвіду) може вважати втраченою і відтак відносить на витрати своєї діяльності.

Резерви складаються з резервів під кредитні операції, під нараховані доходи, під дебіторську заборгованість та резервів під кореспондентські рахунки.

На стор. 31 акта перевірки наводиться трактування поняття “активні операції банків” з посиланням на наказ ДПА від 25.09.2001 №386 “Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків”, в якому зазначено, що активними операціями банків можуть бути визнані фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання доходу.

Відповідач вважає, що операції з переказу коштів не відносяться до активних банківських операцій, а тому суми страхових резервів, сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у інших банках, не включаються до складу валових витрат банку в податковому обліку.

Статтею 56 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 №679-ХІV визначено, що нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

З огляду на вищевказане, при вирішенні питань щодо класифікації активних операцій банків і визначення їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції слід керуватися відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України, а не наказом ДПА України, на який посилається відповідач. В свою чергу, Положеннями Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні (затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368) прямо передбачено, що банки формують резерви за такими активними операціями як розміщення коштів на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах).

Кореспондентські рахунки для банків мають таке ж значення, як поточні рахунки для господарських суб'єктів, а відкриття і ведення їх є обов'язковою передумовою забезпечення розрахункового обслуговування клієнтів та проведення міжбанківських розрахунків.

Кореспондентські відносини - це договірні відносини між банками, що встановлюються з метою виконання кожним із них для іншого платежів, пов'язаних з розрахунками між клієнтами та власними відносинами.

Отже, кореспондентський рахунок відкривається одним банком іншому для здійснення міжбанківських переказів, які обумовлені потребою виконання платежів клієнтів або власних зобов'язань банку - власника рахунку. Міжбанківські перекази, як правило, здійснюються в межах залишку коштів на кореспондентському рахунку банку - кореспондента. На кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, обліковуються кошти, що надходять на користь банку та його клієнтів, або перераховуються власником рахунку для його поповнення та в подальшому списуються за власними операціями банку або за дорученням його клієнтів.

Поняття кореспондентського рахунку, який відкривається банком у іншому банку для здійснення розрахунків клієнтів банку –власників рахунку та власних розрахунків, не є тотожним поняттю кореспондентському рахунку, який відкривається у банку іншому банку для здійснення розрахунків його клієнтів та власних розрахунків.

В першому випадку банк, в якому відкривається кореспондентський рахунок здійснює розрахунки за дорученням банку - кореспондента і за його рахунок (балансовий рахунок 1500). В разі недостатності коштів на коррахунку, його власник зобов'язаний поповнити його для здійснення вищевказаних розрахунків. В другому випадку банк, в якому відкривається кореспондентський рахунок здійснює розрахунки за дорученням банку - кореспондента і за його рахунок (балансовий рахунок 1600). В разі недостатності коштів на коррахунку, його власник зобов'язаний поповнити його для здійснення вищевказаних розрахунків.

ВАТ “Український Професійний Банк” формує резерви під залишки коштів на власних кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, і які обліковуються в активах балансу банку на балансовому рахунку 1500 (“Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках”), а не під залишки коштів на кореспондентських рахунках інших банків у ВАТ “Український Професійний Банк”, як вказано на стор.31 акта перевірки і не під операції з переказу коштів з одного кореспондентського рахунку на інший.

Як вбачається з наданих документів, станом на 01.04.2005р. гривневий еквівалент залишку коштів ВАТ “Український Професійний Банк” на кореспондентському рахунку у АКБ “Євротраст” (Росія) становив 1 964,39 грн. Згідно з листом НБУ № 40-111/298-12972 від 10.12.2004 Росія відносилася до третьої групи ризику. Відповідно до вимог п.8.3 Положення №279, залишок коштів на коррахунку підлягає резервуванню у розмірі 10 %. ВАТ “Український Професійний Банк” було створено нестандартний резерв у сумі 196,44 грн. (1 964,39 х 10 % : 100%), витрати на створення якого було віднесено на валові витрати банку, що не протирічить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, ВАТ “Український Професійний Банк” має підстави відносити витрати на формування резерву під нестандартну заборгованість за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, до складу валових витрат, в межах встановлених чинним законодавством.

Як зазначено у висновках на стор. 31 - 33 акта перевірки позивачем неправомірно віднесено на валові витрати суми страхових резервів за зобов'язаннями з кредитування. Установою банку завищено валові витрати на суму 305 243,75 грн. (в розрізі періодів) та завищено валовий дохід на суму 185 502,77 грн.

При цьому слід зазначити, що описова частина акта перевірки не містить переліку первинних документів, які підтверджують наявність фактів, про які вказується в акті.

На думку перевіряючих, під зобов'язання з кредитування “овердрафт” у банку не виникає ризику не повернення коштів, тому формування резервів під цей вид кредиту - є неправомірним.

Позиція відповідача визнається судом помилковою з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов угоди або взагалі не проводитиметься).

Залежно від рівня ризику кредитні операції класифікуються та поділяються на: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані комерційним банкам в результаті їх кредитної діяльності, вони формують резерв. Банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом і процентами за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарської діяльності (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізінг), надані гарантії та поручительства.

Визначаючи розмір резерву, комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів і депозитів та оцінюють кредитні ризики.

На підставі класифікації позик, комерційний банк створює резерв для кожної групи кредитів. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву.

Згідно з вимогами п.п. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

У Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженому постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000 визначено, що кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на “стандартні”, “під контролем”, “субстандартні”, “сумнівні” та “безнадійні” (п. 2).

Постановою Правління Національного банку України від 21.11.1997 №388 “Про заходи щодо реалізації Програми реформування бухгалтерського обліку та звітності Національного банку України і комерційних банків України” визначено, що овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми (шляхом дебетування його рахунку).

Оскільки овердрафт є короткостроковим кредитом, який надається банком клієнту понад його залишок на кореспондентському, поточному, картковому рахунку (в межах заздалегідь обумовленої суми, шляхом дебетування його рахунку), то за своєю економічною суттю зобов'язання банку з кредитування рахунку клієнта відносяться до кредитних операцій.

Відповідно до вимог п.1.4 Положення №279, зобов'язання з кредитування, що надані банкам і клієнтам, включаються до кредитного портфеля банку. При цьому, до розрахунку резерву береться 50% від суми зобов'язань з кредитування, які обліковуються на позабалансових рахунках 9100 (“Зобов'язання з кредитування, що надані банкам”) та 9129 (“Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам”). Формування резерву за позабалансовими зобов'язаннями з кредитування здійснюється тільки за тими зобов'язаннями, за якими банк повинен надавати кошти за першою вимогою контрагента.

Віднесення зобов’язань банку з кредитування рахунку клієнта до кредитної операції визначено не тільки нормативними актами Національного банку України, але й іншими законодавчими актами. Зокрема, ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитними договорами банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, здійснення установою банку платежів з рахунку клієнта (незважаючи на відсутність грошових коштів на його рахунку) пов'язано з наявністю у банку відповідних зобов'язань (надавати кошти за першою вимогою клієнта), за якими він повинен постійно оцінювати такого роду кредитні операції в частині платоспроможності його позичальника, визначати рівень ризику та формувати резерв.

Як зазначено у Положенні №279, резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів, або підвищення ризику кредитних операцій.

До справи позивачем надані договори про надання кредиту позичальникам на умовах овердрафту; статистична звітність (копія) за ф.604 “Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями” (яка щомісячно надається банком Регіональному управлінню НБУ і включає в себе активні балансові та позабалансові рахунки за кредитами, гарантіями та поруками); розрахунки валових витрат по формуванню страхових резервів під кредити на умовах овердрафту (в розрізі періодів); розшифровка зобов'язань ВАТ “Український Професійний Банк” з кредитування (в розрізі періодів).

Як свідчать договори на надання кредитів на умовах овердрафт (пп.1.1, 2.1.2, 2.1.3), ВАТ “Український Професійний Банк” зобов'язаний проводити платежі клієнтів понад залишок коштів на їх поточних рахунках за рахунок кредиту в межах встановленого ліміту.

Згідно з умовами договорів, зобов'язання банку є безвідкличними і ризиковими.

Тобто, за цими зобов'язаннями кошти надаються за першою вимогою контрагента (поняття безвідкличного зобов'язання визначене Методикою розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні (постанова Правління Національного банку України від 11.04.2005 №125). Укладаючи такій договір банківська установа бере на себе зобов'язання сплатити суму боргу, яка визначена договором, отже, несе ризик.

Обов'язковою умовою віднесення на валові витрати витрат на формування страхового резерву є наявність ризику.

Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків “Система оцінки ризиків”, схвалених постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 №104, кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом.

Як встановлено проведеною у справі судово-бухгалтерською експертизою (висновок від 31.07.2007 №12163) на валові витрати ВАТ “Український Професійний Банк” відносить тільки витрати на створення нестандартних резервів, що несуть ризик. На позабалансовому рахунку 9129 (“Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам”) ВАТ “Український Професійний Банк” проводить облік зобов'язань з кредитування клієнтів. За дебетом рахунку проводяться суми виданих зобов'язань. За кредитом рахунку проводяться суми виконаних зобов'язань; суми невикористаних зобов'язань після закінчення строку дії кредитного договору. За період з 01.01.2004р. по 01.10.2005р до інших зобов'язань з кредитування ВАТ “Український Професійний Банк” належали суми невикористаних кредитних ліній та овердрафтів, що надані клієнтам. Невикористані суми кредитних ліній та овердрафтів складаються:

з інших зобов'язань з кредитування, що надані клієнтам, які ризику не мають, за якими банк міг відмовити у наданні кредитів (у випадках погіршення фінансового стану клієнта, недостатнього забезпечення, тощо);

з інших зобов'язань з кредитування, що мають ризик, за якими банк був зобов'язаний надавати кредити в межах встановлених лімітів за першою вимогою клієнта (безвідкличні зобов'язання).

Формування резерву за позабалансовими зобов'язаннями з кредитування здійснюються тільки за тими зобов'язаннями, за якими банк повинен надати кошти за першою вимогою контрагента.

За період з ІІ кв. по ІІІ кв.2004р. та за ІІІ кв.2005р. ВАТ “Український Професійний Банк” здійснив формування страхових резервів за рахунок валових витрат за зобов'язаннями з кредитування, що є нестандартними та мають ризик (є безвідкличними) згідно з укладеними договорами, та відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Положення №279, а саме:

згідно з умовами наданих договорів про надання кредиту на умовах овердрафту, зобов'язання з кредитування є безвідкличними та несуть ризик для ВАТ “Український Професійний Банк”;

зобов'язання з кредитування (що надані банкам та клієнтам) були віднесені до складу заборгованості за кредитними операціями та визнані нестандартними;

розмір страхового резерву, що був створений за рахунок збільшення валових витрат, не перевищував 10 відсотків від суми боргових вимог (сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками) фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду. Сукупна заборгованість розраховується та вказана в місячній статистичній звітності ф.№604 “Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”, яка включає активні балансові та позабалансові рахунки за кредитами, гарантіями та поруками. Вказана звітність щомісячно подається до Регіонального управління НБУ;

страховий резерв був створений для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без врахування процентів та комісій за ними).

Створення ВАТ “Український Професійний Банк” резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів, або підвищення ризику кредитних операцій.

Сформовані суми резервів (як складова частина) знайшли відображення у податковому обліку (код рядка 04.3 “Декларації з податку на прибуток банку”), що відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, віднесення ВАТ “Український Професійний Банк” до складу валових витрат витрати на формування резерву під нестандартну заборгованість як за зобов'язаннями з кредитування не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про заниження позивачем зобов'язання по податку на прибуток у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат банку сум страхових резервів, сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках - нерезидентах, а також сум страхових резервів, сформованих за зобов'язаннями з кредитування рахунку клієнту (овердрафт) визнається судом помилковим.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем завищені валові витрати у 1 кв.2005р. на суму 9 981,51 грн., а у 2 кв. 2005р. на суму 2 436,56 грн., всього на загальну суму 12 418,07 грн. внаслідок включення витрат по поліпшенню орендованих основних засобів по об'єктах основних фондів 1-ї, 2-ї, 3-ї та 4-ї груп до складу валових витрат. На думку перевіряючих, банк повинен відносити на витрати на поліпшення орендованих основних засобів лише витрати об'єктів основних фондів 2-ї, 3-ї та 4-ї груп, а витрати на поліпшення орендованих засобів 1 -ї групи підлягали амортизації.

У п.2.2.6 акта (стор.35,36) надано перелік актів виконаних робіт ВАТ “Український Професійний Банк” за 2005 рік. Загальна вартість робіт за актами визначена у сумі 12418,07 грн. Однак, у матеріалах перевірки відсутня балансова вартість об'єктів, по яким проводилися вказані у актах роботи. Наявність балансової вартості об'єктів основних фондів пов'язана з правильним визначенням валових витрат на поліпшення основних фондів, розрахованими відповідно до вимог п.22.2 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначений склад валових витрат.

У п.8.2.ст.8 Закону України надається визначення основних фондів та їх груп. Основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності більше ніж 365 календарних днів і вартість яких перевищує 1 000,0 грн. До 1-ї групи основних фондів відносяться будівлі, споруди їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. жилі будинки та їх частини.

Згідно з вимогами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8), на початок розрахункового кварталу визначається балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів 1-ї групи). Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1-ї групи, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або структурному компоненту та в цілому по 1-ї групі як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи (п.п.8.3.4 п.8.3 ст.8).

У відповідності до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Пунктом 22.2 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що у 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2-4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1-ї групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 31.07.2007 №12163 за даними звітних документів ВАТ “Український Професійний Банк”, балансова вартість об'єктів, що належить до 1-ї групи основних фондів станом на 01.01.2005р. становить:

об'єкт відділення “Магеллан” - 2 628,34 грн.,

об'єктна вул. М. Раскової, 15 (1-й поверх)- 1 151 614,18 грн.,

об'єкт на вул. М. Раскової,15 (6-й поверх) - 297 933,65 грн.,

об'єкт ТВБВ-3 - 2 194,61 грн.,

об'єкт у м. Сирій (відділення банку),

об'єкт приміщення під відділення “Фестивальний”,

об'єкт приміщення під відділення “Край”.

Всього : 1 626 092,96 грн.

Частина орендованих приміщень ВАТ “Український Професійний Банк” 1-ї групи підлягала ремонту (поліпшувалась) до 2005 року. За таких обставин, витрати на поліпшення цих об'єктів у 2005 році повинні відноситися на валові витрати в розмірі 10% балансової вартості за кожним об'єктом і включатися у податкову звітність.

За даними звітних документів, у ВАТ “Український Професійний Банк”, витрати по поліпшенню основних засобів за 1-й кв.2005р. (рядок 04.11 Р 1 Декларації) визначились у загальній сумі 29 796,62 грн.

Відповідно до наданих актів виконаних робіт на орендованих об'єктах основних фондів 1-ї групи (об'єкт відділення “Магеллан”, балансовою вартістю - 2 628,34 грн., об'єкт по вул. М. Раскової, 15 (1-й поверх) - 1 151 614,18 грн., об'єкт на вул. М. Раскової,15 (6-й поверх) - 297 933,65 грн.) були проведені роботи по поліпшенню цих об'єктів на загальну суму 9 981,51 грн.

До матеріалів справи надані акти виконаних робіт, які проводились у ВАТ “Український Професійний Банк” по зазначеним об'єктам:

- відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт №256 від 28.02.2005 на орендованому об'єкті (балансової вартістю 2 628,34 грн.) було проведено робіт на загальну суму 4 362,34 грн. На витрати на поліпшення основних фондів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” було віднесено 262,83 грн.

- відповідно до акту виконаних робіт б/н від 14.03.2005 на орендованому об'єкті (балансової вартістю 1 151 614,18 грн.) було проведено робіт на загальну суму 3 500,40 грн. На витрати на поліпшення основних фондів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” було віднесено 3500,40 грн.

- відповідно до акту від 14.03.2005 на орендованому об'єкті (балансової вартістю 1 151 614,18 грн.) було проведено робіт на загальну суму 247,80 грн. На витрати на поліпшення основних фондів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” було віднесено 247,80 грн.

- відповідно до акту виконаних робіт №7/3 від 03.03.2005 на орендованому об'єкті (балансової вартістю 297 933,65 грн.) було проведено робіт на загальну суму 165,00 грн. На витрати на поліпшення основних фондів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” було віднесено 165,00 грн.

- відповідно до акту від 28.03.2005 на ремонтні роботи у приміщенні (балансовою вартістю 297 933,65грн.) було використано матеріалів на суму 68,28 грн. Зазначена сума у повному обсязі була віднесена ВАТ “Український Професійний Банк” на поліпшення основних фондів 1-ї групи, тобто 68,28 грн.

- відповідно до акту виконаних робіт б/н від 30.03.2005 на орендованому об'єкті (балансової вартістю 1 151 614,18 грн.) було проведено робіт на загальну суму 3 500,40 грн. На витрати на поліпшення основних фондів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” було віднесено всю зазначену суму, тобто 3 500,40 грн.

- відповідно до акту виконаних робіт б/н від 30.03.2005 проведено робіт по поліпшенню об'єкта на загальну суму 2 236,80грн. (балансова вартість об'єкта 1 151 614,18 грн.). На поліпшення основних фондів 1-ї групи було віднесено 2 236,80 грн.

Враховуючи балансову вартість ремонтованих об'єктів - 1452176,14 грн., на витрати по поліпшенню цих об'єктів повинна включатися сума, яка не перевищує 145 217, 61 грн. (10% від вартості).

Як встановлено проведеною у справі судово-бухгалтерською експертизою, на витрати по поліпшенню цих об'єктів у 1-му кв. 2005р. позивачем було віднесено 9 981,51 грн., тобто суму, яка не перевищує 145 217,61 грн.

У 2 кв. 2005р. ВАТ “Український Професійний Банк” відносив на витрати по поліпшенню основних засобів загальну суму 18 501,33 грн. (рядок 04.11 Р 1 Декларації). В тому числі, до зазначеної суми увійшли витрати банку по поліпшенню орендованих основних засобів, які належать до 1-ї групи (об'єкт ТВБВ, об'єкт по вул. М. Раскової, 15 (1-й поверх), об'єкт по вул. М. Раскової, 15 (6-й поверх). Вказані витрати визначились згідно наданих первинних документів, а саме:

Відповідно до наданої накладної №416 19.05.2005 для орендованого об'єкта 1-ї групи було придбано акумулятор на суму 144,00 грн. Вказана сума у повному обсязі віднесена на поліпшення основного фонду. Відповідно до акту на списання на об'єкті балансовою вартістю 297 933,65грн. було використано матеріалів на загальну суму 80,00 грн. На витрати на поліпшення основних фондів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” було віднесено 80,00 грн.

13.05.2005 у приміщеннях ВАТ “Український Професійний Банк” ТОВ “Альфа-АТМ” було проведено монтажні роботи з встановлення дверей на загальну суму 2 118,00 грн. (акт прийому-передачі №ЩУ- 000078). На витрати на поліпшення основних фондів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” було віднесено 2 118,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт для орендованого об'єкта 1-ї групи було проведено ремонтні роботи ВН та лінії від ТП-4118 в ТП-4313 (за період з 01.06.2005 по 30.06.2005) на суму 94,56 грн. Вказана сума у повному обсязі віднесена на поліпшення основного фонду.

Враховуючи балансову вартість об'єктів - 1 471 493,93 грн., на витрати по поліпшення цих об'єктів банк повинен включати суму, яка не перевищує 147 149, 39 грн. (10% від вартості об'єктів).

Поведеною у справі судово-бухгалтерською експертизою встановлено, що за даними обліку позивача на витрати по поліпшенню об'єктів 1-ї групи ВАТ “Український Професійний Банк” у 2-му кв.2005 р. було включено 2 436,56 грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин твердження відповідача про заниження ВАТ “Український Професійний Банк” зобов'язання по податку на прибуток у зв'язку із віднесенням на валові витрати витрат на поліпшення орендованих основних засобів 1-ї групи в сумі 12 418,07 грн. є необґрунтованими.

Як зазначено в акті, за результатами перевірки встановлено заниження сум амортизаційних відрахувань, що спричинено заниженням балансової вартості 1-ї групи основних фондів на суму 12 418,07 грн., в т.ч. за 1-й кв. 2005р. - 9 981,51 грн., за 2-й кв.2005р. - 2 436,56 грн.

На стор.38 Акту наведено табл.2.3, в якій відображені амортизаційні відрахування за даними Декларацій з податку на прибуток банку та за даними перевірки. Відхилення між цими показниками (в розрізі періодів) наведені у графі 5 Акту.

Однак, в порушення п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 в акті не наведені ті первинні документи, на підставі яких було вчинено записи у гр.4 табл.2.3 (на стор.38).

Враховуючи обґрунтованість віднесення ВАТ “Український Професійний Банк” в податковому обліку витрат на поліпшення основних фондів 1-ї групи у сумі 12 418,07 грн. до складу валових витрат, висновок відповідача про заниження позивачем сум амортизаційних відрахувань, про які вказується на стор.37-38 акта перевірки, суд визнає помилковим.

Судом також враховується, що за результатами проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи заниження ВАТ “Український Професійний Банк” податкових зобов’язань по податку на прибуток, зазначені в акті перевірки у зв'язку із віднесенням на валові витрати: сум страхових резервів, сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках - нерезидентах; сум страхових резервів, за зобов'язаннями з кредитування рахунку клієнту (овердрафт); витрат на поліпшення орендованих основних засобів документально та нормативно не підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності виданого ним податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток в сумі 90044,52 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 233118,46 грн. з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору та 4396,80 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення –рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.03.2006 №0000062320/0 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству “Український Професійний Банк” податкового зобов’язання по податку на прибуток в загальному розмірі 323162,98 грн., в тому числі 90044,52 грн. основного платежу та 233118,46 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного банку “Український професійний банк” (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, ідентифікаційний код 19019775) 3,40 грн. судового збору та 4396,80 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Відповідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя

О. О.Хрипун