Рішення № 108432473, 15.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58865/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва

головуючий суддя Батрин О.В.,

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/58865/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

третя особа 1: Національний банк України

третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи Національний банк України, ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів,стягнення процентів за депозитним договором, трьох процентів річних та неустойки (пені),

представника позивача Князьська Н.А.

представника відповідача Кобзар Ю.Б.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь заборгованість за Договором банківського вкладу SAMDN01000717451235 від 20.06.2013 року в розмірі 655 385,75 доларів США; проценти за Договором банківського вкладу SAMDN01000717451235 від 20.06.2013 року за період з 20.09.2013 року по 01.11.2019 року у розмірі 221 809,70 доларів США; 3% річних за прострочення повернення вкладу у розмірі 1 366 515, 60 грн., пеню на підставі ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 61).

29 листопада 2019 року від представника відповідача Кобзар Ю.Б. надійшов відзив на позов, відповідно до якого заперечила факт обліку депозитного вкладу за Договором № SAMDN01000717451235 від 20.06.2013 року у зв`язку із окупацією АР Крим, м. Севастополь та відсутності доступу до первинної документації по рахункам клієнтів та відсутності інформації в програмних комплексах Банку (т. 1 а.с. 65-70). Аналогічну позицію Банк висловлював неодноразово в своїх листах на адресу позивача № 20.1.0.0.0/7-20170302/2637 від 04.04.2017 року, № 20.1.0.0.0/7020171220/5164 від 15.02.2018 р., № 20.1.0.0.0/7-20180511/2413 від 01.06.2018 року.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року задоволена заява представника позивача про забезпечення доказів та витребувано у АТ «КБ «Приватбанк» відомості по руху коштів по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на виконання умов договору № SAMDN01000717451235 депозитного вкладу; у Національного банку України засвідчений Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (Форма № 625) станом на дату припинення діяльності філій ПАТ КБ «ПриватБанк» у АР Крим 01.04.2014 року, в якому повинна міститись інформація щодо контрагента ОСОБА_1 по депозитному договору № SAMDN01000717451235 (т. 1 а.с. 124).

Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року судом повторно витребувано у АТ «КБ «Приватбанк» відомості по руху коштів по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на виконання умов договору № SAMDN01000717451235 депозитного вкладу (т. 1 а.с. 139).

Ухвалою від 16 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», код ЄДРПОУ 38920700 (т. 1 а.с. 184, 186-187).

23.03.2021 року до суду від представника відповідача Кобзар Ю.Б. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Банк після відкриття провадження у справі № 757/58865/19-ц виявив факт переведення боргу за договором, який є предметом спору у даній справі з первісного боржника ПАТ КБ «Приватбанк» на нового боржника - ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» на підставі договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 р. та електронного додатку до договору. ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що переведення своїх зобов`язань по депозитному договору відбулось на підставі згоди кредиторів отриманого ПАТ «КБ «Приватбанк» шляхом приєднання до умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті ПАТ КБ «Приватбанк». З тих же підстав відповідачем подана заява про залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 1 а.с. 143-149).

19.04.2021 року на адресу суду надійшли відзив на письмові пояснення АТ «КБ «Приватбанк», заперечення на заяву АТ КБ «Приватбанк» про залучення до участі у справі третьої особи, ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», відповідно до яких позивач не надавав згоди на переведення боргу з посиланням на норми ст. 513, 520, 521 ЦК України, не повідомлявся Банком про такі дії. Тому вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» не набув прав по депозитному договору та не може бути боржником у зобов`язанні (т. 1 а.с. 188-190).

Ухвалою суду 17 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 201).

Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року зупинено провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17-ц за позовом фізичної особи до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення процентів, 3% річних, неустойки (пені) за договором банківського вкладу (т. 1 а.с. 214).

Постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року вказана ухвала скасована та справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 239-242).

Ухвалою суду від 15 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Кобзар Ю.Б. про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача Князьська Н.А. підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача Кобзар Ю.Б. позовні вимоги не визнала.

Представники третіх осіб до судового засідання не з`явились з невідомих причин, про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного Договору № SAMDN01000717451235 банківського вкладу від 20.06.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1 та прийняв від позивача ОСОБА_1 грошові кошти за період 2011-2013 рік в сумі 650 000 доларів США (по програмі «Вклад «Депозит VIP»).

20.06.2013 року між позивачем та відповідачем був переукладений Договір № SAMDN01000717451235 в новій редакції із наступними умовами вкладу: вклад «Стандарт» № SAMDN01000717451235, сума вкладу 665 469, 84 USD, строк депозиту 12 місяців по 20.06.2014 року включно, відсотки по депозиту 9,75% річних, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов п. 6 Договору в разі, якщо до дати закінчення терміну вкладу вкладником не заявлений намір забрати депозитні кошти, договір автоматично вважається пролонгованим ще на один строк. Пролонгація договору не обмежена кількістю строків.

Відповідно до умов п. 9 Договору сторони мають право на дострокове розірвання договору.

Відповідно до умов п. 9 Договору № SAMDN01000717451235 банківського вкладу від 20.06.2013 року позивач звернувся до відповідача 27.02.2017 року із заявою про повернення суми вкладів, в тому числі за Договором № SAMDN01000717451235 банківського вкладу від 20.06.2013 року (вхідний № 408211 від 02.03.2017 р.).

Листом № 20.1.0.0.0/7-20170302/2637 від 04.04.2017 року відповідач повідомив, що в даний час розглядається питання врегулювання проблем вкладників, рахунки яких були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя.

Листами № 20.1.0.0.0/7020171220/5164 від 15.02.2018 р., № 20.1.0.0.0/7-20180511/2413 від01.06.2018 року відповідач повідомив позивача про відсутність доступу до первинної документації по рахункам клієнтів та відсутності інформації в програмних комплексах Банку у зв`язку з окупацією АР Крим та м. Севастополь.

20.09.2019 року позивач додатково направив на адресу відповідача вимогу про повернення депозитних вкладів та процентів, яка залишена відповідачем без задоволення.

20.09.2019 року позивач направив на адресу третьої особи, Національний банк України скаргу на бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» по поверненню кредитів по депозитним договорам з вимогою перевірки відображення відповідачем у Формі 625 (звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку) станом на дату припинення діяльності філії ПАТ КБ «Приватбанк» у АР Крим відомостей по депозитним договорам відкритим на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою відповідача № 1341835/4 від 14.03.2014 року за підписом директора Севастопольської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я позивача станом на 14.03.2014 року обліковується рахунки, серед яких за типом договору BVIP обліковується рахунок із сумою 665 469,84 USD.

Рух коштів за Договором № SAMDN01000717451235 банківського вкладу підтверджується банківськими виписками станом на 28.07.2011 року, на 23.08.2011 року, на 26.09.2011 року, на 20.10.2011 року, на 20.12.2011 року, на 20.08.2013 року, квитанціями № 11 Tr. № CSHXCS00000010648357833 від 28.07.2011 року, № 12 Tr. № CSHXCS00000010648412196 від 09.08.2011 року, № 10 Tr. № CSHXCS0000001064862455 від 02.09.2011 року, завірені печатками відповідача, оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні.

На виконання вимог ухвали суду від 25 вересня 2020 року (про витребування доків) до суду надійшов супровідний лист Національного банку України від 15.12.2020 року із засвідченим витягом з форми статистичної звітності № 625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» АТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.04.2014 у частині, що стосується контрагента ОСОБА_1 .

У даному звіті обліковується 5 договір № SAMDN01000717451235 за валютою долар США, код валюти 840, балансова вартість зобов`язання за курсом НБУ станом на 01.04.2014 року основна сума 7 340 746, 00 грн., балансова вартість зобов`язання-нараховані витрати 21 244,00 грн., загальна сума зобов`язання банку 7 361 991,00 грн. Дата виникнення зобов`язання 20.06.2013 року, дата кінцевого погашення зобов`язання 20.06.2014 року.

На виконання ухвали суду відповідач направив на адресу суду додатковий лист № 15.12.2020 № В/20-008/91759/БТ з позначкою «Банківська таємниця» за підписом начальника управління по роботі зі зверненнями правоохоронних та державних органів Департаменту банківського нагляду Національного банку України до якого долучений витяг з форми статистичної звітності № 625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» АТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.04.2014 у частині, що стосується депозитного договору № SAMDN01000717451235 контрагента ОСОБА_1

Згідно з банківськими виписками, завіреними печаткою відповідача, станом на 20.08.2013 року залишок депозиту становить 655 385, 75 доларів США.

Таким чином, станом на 01.04.2014 року за інформацією, яка міститься у формі статистичної звітності № 625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» АТ КБ «ПриватБанк» загальна сума зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» перед позивачем ОСОБА_1 за депозитним договором № SAMDN01000717451235 становить 655 385,75 доларів США.

Інших доказів повернення ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу депозиту після 01.04.2014 року відповідачем суду не надано.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті (пункт 2.1 Положення).

Абзацом першим п. 3.5. Положення від 03.12.2003 № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03.12.2003 № 516 банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У правовій позиції, висловленій в постанові від 16.05.2018 року у цивільній справі № 201/8674/14-ц (провадження № 61-405св18) у справі за участю АТ КБ «ПриватБанк» Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 4.14 Положення емітенти платіжних карток зобов`язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їх довіреними особами. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) за картковими рахунками клієнтів обумовлюються у договорі банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено вказаний договір банківського вкладу. До того ж представником відповідача факт укладання договору між ним та позивачем не заперечувався.

Заперечуючи щодо позову, відповідач посилався на відсутність зобов`язань банку перед позивачем у зв`язку із переведенням боргу за спірним договором з первісного боржника ПАТ КБ «Приватбанк» на нового боржника - ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» на підставі Договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року та електронного додатку до договору.

Проте, такі доводи представника відповідача суд відхиляє, оскільки суду не надано доказів, а саме письмової згоди кредитора - позивача у справі на заміну боржника - АТ КБ «ПриватБанк» у зобов`язанні за депозитним договором на іншу особу - ТОВ «ФК «Фінілон», що виключає здійснення заміни боржника у зобов`язання відповідно до положень ст. 520 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 729/887/19.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми вкладу в розмірі 655 385,75 доларів США, оскільки між сторонами було укладений договір банківського вкладу SAMDN01000717451235 від 20.06.2013 року та вказане не заперечується АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України визначає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Тому, позовні вимоги про стягнення коштів, внесених за договорами депозитного вкладу, підлягають стягненню у відповідній іноземній валюті - долари США, а не в їх гривневому еквіваленті.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, враховуючи Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Декларацію Верховної Ради України від 20 березня 2014 року № 1139-VII «Про боротьбу за звільнення Украйни», Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» та з урахуванням неможливості здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «;Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансування тероризму», Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі інших банків, Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (далі - Постанова НБУ № 260).

Згідно з п. 5 вказаної Постанови банки, у тому числі ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Рішенням Центрального банку Російської Федерації № РН-33/І від 21.04.2014 року, також було припинено з 21 квітня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «ПриватБанк».

За законодавством України чинність на окупованій території Автономної Республіки Крим нормативних актів Російської Федерації не визнається, та вони не підлягають виконанню.

Водночас, наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ КБ «ПриватБанк» унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Тому, відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АРК та міста Севастополя.

Неможливість банку здійснити повернення вкладу позивачеві у зв`язку з тим, що за законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення Центрального Банку вказаної держави від 21 квітня 2014 року і рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів по вкладах покладено на автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників», судом не беруться до уваги, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Тому, невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення сум банківських вкладів з цих підстав є безпідставним.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, то суд дійшов висновку про їх задоволення, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Умовами договорів банківського вкладу передбачено його пролонгацію на умовах договору банківського вкладу. При чому, розрахунок процентів на новий строк при продовженні дії договору банківського вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки по вкладу клієнт може дізнатися у відділенні або на сайті банку.

Згідно з п. 6 договору вкладу банківського вкладу № SAMDN01000717451235 від 20.06.2013 року, укладеного між сторонами, якщо по закінченні строку вкладу вкладник не заявить банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, який зазначений в розділі «дані по вкладу» цього договору. Строк вкладу продовжується багаторазово без явки вкладника до банку. Новий строк вкладу починається від дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.

Відповідно до п. 9 договору сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це одне одного за два банківських дня до дати розірвання договору.

Згідно з п. 11 договору якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не сплив, то вкладнику повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу проценти нараховуються за ставкою вкладу «до запитання» (з урахуванням п. 8 договору).

З письмових пояснень представника відповідача вбачається, що відповідно наказу АТ КБ «ПриватБанк» № 7 від 05.01.2014 року встановлено ставку «на вимогу» у розмірі 1,0% річних з 06.01.2014 року. Витягом з протоколу Комітету управління активами і пасивами ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25.04.2017 року встановлено з 04.05.2017 року ставку за депозитними вкладати фізичних осіб в національній та іноземній валюті «до запитання» у розмірі 0,01% річних (т. 1 а.с. 145).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За укладеними договорами банківського вкладу передбачена можливість їх пролонгації без укладення додаткових договорів (п. 6 та п. 7 договорів відповідно), строк нового договору починається з наступного дня після закінчення строку договору.

Оскільки позивач протягом тривалого часу не вимагав повернення суми вкладів, то договір банківського вкладу постійно продовжувався.

Суд встановив, що 02.03.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав заяву позивача про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже строком вимоги позивача в даному випадку є дата отримання відповідачем заяви про повернення суми банківського вкладу плюс 2 банківські дні, що передбачено укладеним сторонами договором банківського вкладу, у зв`язку з чим датою розірвання договору банківського вкладу вважається 04.03.2017 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення відсотки за договором банківського вкладу у таких розмірах:

- за договором № SAMDN80000730232081 від 20.06.2011 року із сумою вкладу 655 385,75 доларів США передбачено ставку процентів 9,75 % річних, у зв`язку з чим станом на 20.08.2013 року (остання банківська виписка по договору банківського вкладу та депозитного рахунку) сума процентів за користування депозитним вкладом за період з 20.09.2013 року по 04.03.2017 року становить 220 586,70 доларів США (655 385,75 доларів США х 1260 днів х 9,75% / 365 днів / 100%).

- проценти за користування депозитним вкладом за період з 05.03.2017 року по 03.05.2017 року становить 1 059,40 доларів США (655 385,75 доларів США х 59 днів х 1% (ставка за вкладом «на вимогу») / 365 днів / 100%).

- проценти за користування депозитним вкладом за період з 04.05.2017 року по 01.11.2019 року становить 163,60 доларів США (655 385,75 доларів США х 911 днів х 0,01% (ставка за вкладом «на вимогу») / 365 днів / 100%).

Тому, сума процентів за період з 20.09.2013 року по 01.11.2019 року становить 221 809, 70 доларів США (220 586,70 доларів США + 1 059,40 доларів США+163,60 доларів США), що підлягає стягненню з відповідача (в межах заявлених позовних вимог).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-1286цс16 по валютним вкладам сума валютного вкладу та проценти стягуються у валюті, а 3% річних - у національній валюті України.

Відповідно до розрахунку 3%, наданого представником позивача, правильність якого перевірена судом, його здійснено за період з 03.03.2017 року по 01.11.2019 року та сума 3% річних з простроченої суми невиконаних відповідачем грошових зобов`язань складає 52 412, доларів США (655 385, 75 доларів США х 973 днів х 3% / 365 днів / 100%), що в гривневому еквіваленті (1 долар США за курсом НБУ станом на 30.10.2019 року = 25,113805 грн.) складає 1 366 515,00 грн. та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що висновок Верховного Суду у справі № 320/5115/17 щодо нарахування 3% річних у валюті вкладу стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з невиконанням рішення суду про розірвання договору банківського вкладу та повернення коштів. У зв`язку з цим, нарахування 3% річних у валюті вкладу до вказаних правовідносин не може застосовуватись, оскільки позивачем вони нараховані у зв`язку з розірванням договору банківського вкладу та не пов`язані з невиконанням відповідного рішення суду про стягнення коштів.

Щодо заявленої позивачем пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки) в розмірі суми основного боргу 16 459 229, 90 грн. за курсом НБУ станом на 30.10.2019 року 1 долар США - 25,113805 грн.) суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, при вирішенні питання про зменшення штрафної санкції суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафної санкції. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

З урахуванням висновку, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 р. (у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) суд визначає нарахування пені як розмір процентів на суму вкладу, який становить за період з 20.09.2013 року по 01.11.2019 року 221 809, 70 доларів США .

Відповідно розрахунок пені відповідно до ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» становить 5 570 485, 50 грн. (221 809, 70 доларів США х 25,113805 грн. (курс 1 долара США станом на 30.10.2019 року).

При цьому суд враховує тривале та безпідставне невиконання відповідачем законних вимог позивача, недобросовісну поведінку банка, який продовжує використовувати на власну користь неповернуті банківські вклади позивача.

Розмір визначення пені (неустойки) суд вважає пропорційним, розумним та справедливим, таким, що відповідає завданню цивільного судочинства і не порушує права позивача на отримання передбаченого законом штрафу за прострочення виконання зобов`язань по своєчасному поверненню банківського вкладу.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Суд дійшов такого висновку, виходячи з такого.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IVПодаткового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 Податкового кодексу України).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).

До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно з п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України.

Відповідно абзацу «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Загальна сума, яка підлягає стягненню 148 761,15 доларів США.

Суд конвертує загальну суму вкладів та загальну суму відсотків 21 745 675 грн. 20 коп. у гривні за офіційним курсом Національного банку України встановленим станом на день подання позову, а саме, 05.11.2019 року (24,79 грн. за 1 дол. США) та становить 21 745 675 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову (05.11.2019 року) позивач повинен був сплатити з урахуванням ціни позову судовий збір у розмірі 1% від ціни позову.

Максимальний розмір судового збору станом на 05.11.2019 року складав 9 605 грн., що перевищує 1% від ціни позову 217 456 грн. 75 коп.

Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Керуючись ст. 625, 1058, 1060, 1061, 1064 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи Національний банк України, ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів,стягнення процентів за депозитним договором, трьох процентів річних та неустойки (пені) - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 :

- заборгованість за Договором банківського вкладу SAMDN01000717451235 від 20.06.2013 року в розмірі 655 385, 75 доларів США;

- проценти за Договором банківського вкладу SAMDN01000717451235 від 20.06.2013 року за період з 20.09.2013 року по 01.11.2019 року у розмірі 221 809,70 доларів США;

- 3% річних за прострочення повернення вкладу у розмірі 1 366 515, 60 грн.

- пеню на підставі ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 5 570 485,50 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570

третя особа 1: Національний банк України: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106

третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Січеславська набережна, будинок 29-А, код ЄДРПОУ 38920700

Суддя О.В.Батрин