Рішення № 108430697, 17.01.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2023 р. Справа № 120/7758/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 1), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 13.05.2022 о/р №053130001073 про відмову у перерахунку пенсії як державному службовцю;

- зобов`язати перевести на пенсію за віком відповідно до ст.37 ЗУ "Про державну службу" з 11.05.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що отримувала пенсію за віком з 2008 року. 02.05.2022 була звільнена з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та присвоєнням третього рангу держслужбовця. 11.05.2022 позивач звернулась до органів пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії як державному службовцю відповідно до норм ЗУ "Про державну службу".

Разом з тим, відповідач 1 своїм рішенням від 13.05.2022 о/р №053130001073 відмовив у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю права на такий перерахунок.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 28.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку визначеному ст.262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

20.10.2022 від сторони відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ГУ ПФУ в Донецькій області заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 та вказав, що оскаржуване у цій справі рішення приймалось ГУ ПФУ в Житомирській області, що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, позивач з 01.08.2022 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області, відтак, саме цей територіальний орган пенсійного фонду є належним суб`єктом щодо питання призначення/перерахунку пенсії.

Ухвалою від 24.10.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ГУ ПФУ в Житомирській області (далі відповідач 2) та ГУ ПФУ у Вінницькій області (далі відповідач 3) . Встановлено останнім строки для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 2 та відповідач 3 своїм правом на подання відзиву у справі №120/7758/22 не скористались, хоча повідомлялись про розгляд справи відповідно до положень КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України уразі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з довідкою. УПСЗН Могилів-Подільської міської ради від 04.04.2022 №516-5000820156 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.07.2018 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 31.10.1977 за період у межах спірних правовідносин судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача:

- з 08.09.1998 по 04.08.1999 - на посаді спеціаліста з питань неповнолітніх а з 17.03.1999 на посаді начальника служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Камінської районної ради;

- з 05.08.1999 по 01.04.2002 - на посаді спеціаліста І категорії служби у справах неповнолітніх Горлівської міської ради;

- з 01.04.2002 по 06.04.2011 - на посаді заступника начальника служби у справах неповнолітніх міської ради;

- 06.04.2011 по 30.11.2014 - на посаді начальника служби у справах дітей міської ради;

- з 15.01.2015 по 02.05.2022 - на посаді начальника відділу профілактичної роботи та соціального захисту Служби у справах дітей Донецької облдержадміністрації.

11.05.2022 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Донецькій області з заявою про перехід на інший вид пенсії, разом з тим в графі «прошу пенсію» вказано «призначити» (а.с. 29).

До заяви про перерахунок пенсії позивач долучила трудову книжку, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 11.05.2022 №510/465-22 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 11.05.2022 № 810/465-22) виданих Службою у справах дітей Донецької облдержадміністрації.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та 13.05.2022 винесено рішення о/р №053130001073 , яким відмовлено ОСОБА_1 у порахунку пенсії згідно ЗУ "Про державну службу", з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.05.2022 №5/01465-22 та довідки від 11.05.2022 №8/01465-22 у зв`язку з відсутністю права в перерахунку.

Крім того, листом Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ від 18.07.2022 у відповідь на заяву позивача від 15.06.2022, вказали, що остання отримує пенсію за віком призначену відповідно до норм ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки згідно з записами трудової книжки станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до п.10, 12 розділу ХІ ЗУ №889.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ст.3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону № 2493-III в редакції, чинній з 01.10.2017, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак попередня редакція цієї статті, що була чинною до 01.10.2017, встановлювала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Згідно з пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України та Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.

Відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом України №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України № 889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283), який слід застосовувати у даному спорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 735/939/17.

Відповідно до абз.13 п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Абзацом 13 п.3 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

У додатку до Порядку № 283 наведено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, зокрема виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; особам, які займають посади, віднесені до п`ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а також ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у містах рад, старостам присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад.

Отже, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих Рад депутатів трудящих та Рад народних депутатів, а також на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 735/939/17, від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17, від 22.05.2020 у справі № 263/9612/16-а.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів відповідача про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 до 14.01.2015 не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме завіреної копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , остання містить записи про те, що у спірні періоди позивач працювала на наступних посадах:

- з 08.09.1998 по 04.08.1999 - на посаді спеціаліста з питань неповнолітніх а з 17.03.1999 на посаді начальника служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Камінської районної ради;

- 17.03.1999 присвоєно 13-й ранг державного службовця;

- з 05.08.1999 по 01.04.2002 - на посаді спеціаліста І категорії служби у справах неповнолітніх Горлівської міської ради;

- 20.03.2001 присвоєно 12-ранг державного службовця 6 категорії;

- 07.09.2001 прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування;

- 07.09.2001 присвоєно 12 ранг 6 категорії посадової особи місцевого самоврядування;

- з 01.04.2002 по 06.04.2011 - на посаді заступника начальника служби у справах неповнолітніх міської ради;

- 01.04.2002 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії;

- 01.04.2004 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії;

- 01.04.2006 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії;

- 06.04.2011 по 30.11.2014 - на посаді начальника служби у справах дітей міської ради;

- з 15.01.2015 по 02.05.2022 - на посаді начальника відділу профілактичної роботи та соціального захисту Служби у справах дітей Донецької облдержадміністрації;

- 15.01.2018 присвоєно 5 ранг державного службовця категорії "Б";

- 15.01.2021 присвоєно 4 ранг державного службовця категорії "Б".

Разом з тим, посади позивача, які вона займала у виконавчому комітеті Камінської районної ради, Горлівської міської ради Служби у справах дітей Донецької облдержадміністрації по 02.05.2022 час відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 2 Порядку № 283 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач досягла віку 62 років; станом на 01 травня 2016 року мала не менше 10 років стажу державної служби та займала посаду, віднесену до категорій посад державної служби, а також станом на 11.05.2022 мала стаж державної служби більше 24 років, то позивач набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на підставі пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.

Таким чином, відмова відповідача 2 в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII є неправомірною, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2022 о/р №053130001073 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 з 11.05.2022.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, положеннями ч. 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що за результатами розгляду справи судом не встановлено порушень прав позивача протиправними діями (бездіяльністю, рішенням) ГУ ПФУ в Донецькій області, ГУ ПФУ у Вінницькій області, а спір, у свою чергу, виник у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення саме ГУ ПФУ в Житомирській області, суд дійшов висновку про те, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2022 о/р №053130001073, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 та здійснити її перерахунок і виплату з 11.05.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Словянськ, 84122, код ЄДРПОУ 13486010);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, б. 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ 13559341);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.01.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович