Постанова № 108421343, 17.01.2023, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/1045/22

Провадження №3/181/14/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року смт. Межова

Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Філь О.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшла з відділення поліції №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, являється фізичною особою-підприємцем, мешканка АДРЕСА_1 , притягнутої по ч.1 ст.156 КУпАП та ч.2 ст.164 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2022 року приблизно о 10.55 годині ОСОБА_1 з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по вул.Лисенка,4-А, с.Слов`янка, не маючи відповідної ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону здійснила реалізацію сигарет марки «Комплімент» за грошові кошти в сумі 500 гривень, без марок акцизного збору, чим порушила вимоги ст.11 та ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала.

Згідно ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Зважаючи на той факт, що в провадженні судді знаходиться дві справи про адміністративні правопорушення за правопорушення, передбачені ч.1 ст.156 та ч.2

ст.164 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 вважаю, що, згідно ст.36 КУпАП, вони мають бути об`єднані в одне провадження та їм слід присвоїти загальний номер справи №181/1045/22 (провадження №3/181/14/23.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також забезпечення виконання винесеної постанови.

Так, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

За визначеннямст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно даних протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАВ №318648 та серії ВАВ 318691, інкримінується діяння як здійснення реалізації сигарет марки «Комплімент» без наявності відповідної ліцензії та марок акцизного збору за грошові кошти в сумі 500 гривень.

За змістом ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі, вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Відповідно до критеріїв Енгеля, сформованих Європейським судом з прав людини у справі Енгель та інші проти Нідерландів (1976 рік), критеріями для визначення поняття кримінальне обвинувачення є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як кримінального дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).

Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Виходячи із положень статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.

Оскільки ч.1 ст.156 КУпАП та ч.2ст. 164 КУпАПє бланкетними нормами та має відсилочний характер наЗакон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19 грудня 1995 року, тому в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаногоЗаконубуло порушено, чого не зроблено, а вказано лише статтю без частини, як складової норми.

Згідно із п.п.7 ч.1 ст.7Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно доЗакону України"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

У п. 4 постанови Пленуму від 25 квітня 2003 року № 3 Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності Верховний Суд України роз`яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Таким чином, обов`язковою ознакою господарської діяльності є систематичність (не менш ніж три рази протягом одного календарного року).

Отже, даних на підтвердження систематичного здійснення господарської діяльності без одержання ліцензій на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Факт одноразового провадження господарської діяльності без одержання ліцензій на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню ОСОБА_1 не може кваліфікуватись як заняття господарською діяльністю.

Суд звертає увагу, що у протоколах про адміністративні правопорушення не розкрито об`єктивну сторону правопорушень за ч.1 ст.156 КУпАП та ч.2ст. 164 КУпАП, а саме, що продаж мав систематичний характер, та мав місце факт отримання доходу, документальним доказом чого мали бути касові чеки, платіжні доручення, квитанції тощо.

Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення . Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку . Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі Малофєєва проти Росії (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі Карелін проти Росії (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Таким чином, з огляду на наведене, протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАВ №318691 та серії ВАВ №318648, складені 16 грудня 2022 року, у такому вигляді не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України тлумачаться на користь ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколах не містять належних та допустимих доказів та всіх істотних ознак складу правопорушень, передбачених ч.1 ст.156 КУпАП та ч.2 ст.164 КупАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.62 Конституції України ч.1 ст.156, ч.2 ст.164, п.1 ч.1 ст.247, ст.280, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Об`єднати справи про вчинення адміністративних правопорушень відносно ОСОБА_1 №181/1045/22 (провадження №3/181/14/23) по ч.2 ст.164 КУпАП та №181/1046/22 (провадження №3/181/15/23) по ч.1 ст.156 КУпАП в одне провадження, присвоївши об`єднаним справам №181/1045/22 (провадження №3/181/14/23).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.156 КУпАП та по ч.2 ст.164 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Cуддя: О. Є. Філь