Рішення № 108419665, 13.01.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023м. ДніпроСправа № 904/2576/22 (904/4049/22)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровська обл., Синельниківський район, смт. Іларіонове

до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне

про стягнення зарплати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

09.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" про стягнення зарплати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на протязі грудня 2021 року по липень 2022 року відповідачем нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 115 201,08 грн.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 08.09.2022 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача -Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/2576/22, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/2576/22 (904/4049/22) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Запропоновано відповідачу відповідно до частини 4 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, надати (за наявності) заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд роз`яснив учасникам судового процесу, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-168 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані в строк, визначений в ухвалі; заяви і клопотання щодо процесуальних питань у справі подаються учасниками справи у письмовій формі (частина друга статті 169 ГПК України).

Станом на 13.01.2023 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 13.01.2023 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на посаду начальника відділу господарського обслуговування.

На підставі Наказу №21 "к" від 18.01.2022 ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника начальника сторожової охорони.

На підставі Наказу № 93 "к" від 22.04.2022 ОСОБА_1 , начальника господарського відділу, увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби за мобілізацією.

Відповідно до ч. 3 ст.119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час ди особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022 - у частині третій статті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Як зазначив позивач, на протязі грудня 2021 року по липень 2022 року Відповідачем нараховувалась, але не виплачувалась зарплата, так як відповідно розрахункових листків за січень 2022 року - липень 2022 року: борг на 01.01.2022 - 14 169,71 грн, січень 2022 року - 8 469,20 грн; лютий 2022 року - сума боргу - 14 227,89 грн; березень 2022 року - 16 801,17 грн; квітень 2022 року - 9 737,66 грн; травень 2022 року -11 565,19 грн, червень 2022 року - 11 565,19 грн, липень 2022 року до 19.07.2022 - 9 795,48 грн, а всього борг складає - 96 331,49 грн.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Позивач зазначив, що відповідно до сайту Державної служби статистики України (https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/basic) індекс споживчих цін становив: 1.013 (січень 2022); 1.016 (лютий 2022); 1.045 (березень 2022);1.031 (квітень 2022); 1.027 (травень 2022); 1.031 (червень 2022); 1.007 (липень 2022); 1.011 (серпень 2022); 1.019 (вересень 2022)

- величина приросту індексу споживчих цін за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року становить: 1,013*1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*1,007*1,011*1,019 = 1.202410009 = 20,2%, а сума компенсації 22 638,91 грн х 20,2 % = 4 573,06 грн

- величина приросту індексу споживчих цін за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року становить: 1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*1,007*1,011*1,019 = 1.202410009 = 20,2%, а сума компенсації 14 227,89 грн х 20,2 % = 2 874,03 грн

- величина приросту індексу споживчих цін за період з березня 2022 року по жовтень 2022 становить: 1,045*1,031*1,027*1,031*1,007*1,011*1,019 =1.1834744183 = 18,34%, а сума компенсації становить 16 801,17 грн х 18,34 % = 3 081,33 грн

- величина приросту індексу споживчих цін за період з квітня 2022 року по жовтень 2022 становить: 1,031*1,027*1,031*1,007*1,011*1,019 = 1.1325114051 = 13,25%, а сума компенсації 9 737,66 грн х 13,25% = 1 290,24 грн

- величина приросту індексу споживчих цін за період з травня 2022 року по жовтень 2022 становить: 1,027*1,031*1,007*1,011*1,019 = 1.0984591708 = 9,85% а сума компенсації 11 565,19 грн х 9,85% = 1 139,17 грн

- величина приросту індексу споживчих цін за період з червня 2022 року по жовтень 2022 становить: 1,031*1,007*1,011*1,019 = 1.0695804974 = 6,96%, а сума компенсації 11 565,19 грн х 6,96% = 804,94 грн.

- величина приросту індексу споживчих цін за період з липня 2022 року по жовтень 2022 становить: 1,007*1,011*1,019 = 1.037420463 = 3,74%, а сума компенсації 9 795,48 грн х 3,74% = 366,35 грн

- величина приросту індексу споживчих цін за період з серпня 2022 року по жовтень 2022 становить: 1,011*1,019 = 1.037420463 = 3,021%, а сума компенсації 96 331,49 грн х 3,021% = 2 910,17 грн

- величина приросту індексу споживчих цін за період з вересня 2022 року по жовтень 2022 становить: 1,019 = 1,9%, а сума компенсації 96 331,49 грн х 1,9% = 1 830,30 грн

А всього складає з січня по вересень 2022 року - 18 869,59 грн.

Таким чином, Позивач зазначив, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача складає 115 201,08 грн:

- 96 331,49 грн - заборгованість по зарплаті;

- 18 869,59 грн - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на не належне виконання Відповідачем зобов`язання зі сплати заробітної плати, внаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані здійснювати компенсацію громадянам втрати частин доходів у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати, яка проводиться у разі її затримки на один і більше календарних місяців.

Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6-131цс12, а також у постановах Верховного Суду України від 13.11.2018 року у справі №814/1527/17 та від 18.12.2018 року у справі №816/301/16.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Отже, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації підлягають виключно суми, які були нараховані, проте своєчасно не виплачені.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 500/5724/16-ц (провадження № 61-23999св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 201/913/16-ц (провадження № 61-32691св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 295/16796/15-ц (провадження № 61-40315св18), від 23 жовтня 2021 року у справі №363/554/18 (провадження № 61-12009св20).

Оскільки ОСОБА_1 не було вчасно виплачено заробітну плату за період з січня 2022 року по 19.07.2022, то наявні підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», тому з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів за період з січня 2022 року по липень 2022 року включно в розмірі 18 869,59 грн.

В силу положень ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків розрахунку заробітної плати з Позивачем, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" заборгованості на загальну суму 115 201,08 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов`язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) 96 331,49 грн - заборгованості по заробітній платі, 18 869,59 грн - компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) на користь державного бюджету (отримував коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 481,00грн - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 13.01.2023.

Суддя А.Є. Соловйова