Рішення № 108417460, 16.01.2023, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.01.2023

Справа № 497/949/22

Провадження № 2/497/25/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

заочне

16.01.2023 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання Ільєва Д.Д.,

розглянувши за відсутністю сторін заочно у відкритомусудовомузасіданні взалі судув м.Болград матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2022р. представник АТ Універсал банк" звернувся до суду з позовом про стягнення з гр. ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 02.03.2020р. в розмірі 8940,57грн., та судових витрат в розмірі сплаченого позивачем судового збору 2481рн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази, а також докази оплачених судових витрат.

Відповідач, що була повідомлена судом належним чином про час та місце судового засідання, - до суду не з`явилася, не надала суду заперечень або пояснень щодо предмету та підстав позову. Крім того, суд повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України . Представник позивача надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутністю, задовольнивши позов в повному обсязі, погоджуючись на ухвалення судом рішення заочно, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України. Судом обґрунтовано ухвалено, що справа підлягає розгляду у заочного порядку.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги підлягають задоволенню, за наступних підстав.

З вимог позовної заяви вбачається, що АТ «Універсал Банк» запустив проект мобільний банк «Monobank», в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Разом з встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

02.03.2020р. між АТ «Універсал Банк», в межах зазначеного вище проекту monobank та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг у формі анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. В цій анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 просить відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, що вказана у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов, та погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати ці умови. З зазначеними документами вона ознайомлена, отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку за карткою зі зразком її підпису. Дана заява містить підписи представника банку та ОСОБА_1 . Та, на підставі вищевказаного Договору відповідачка отримала кредит в розмірі 20000грн. у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним способом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Своїм електронним підписом в анкеті-заяві відповідачка підтвердила свою згоду на те, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Позивачем було надано до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять у собі Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank), Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які, як зазначає позивач, викладені в редакції, чинній на момент укладення договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови надсилались на мобільний додаток відповідача для ознайомлення та узгодження, а також, що саме така редакція цих актів, діяла на час укладення кредитної угоди, оскільки їх копії, що додані до позову не містять цифрового підпису позичальника.

А тому, роздруківка з сайту позивача, як доказ, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, у зв`язку з чим такий доказ не може вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15).

Наведене вище свідчить про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч.1ст.634 ЦК.

В анкеті-заяві позичальника нарахування пені та комісій не зазначено, не містить вона і строку повернення кредиту (користування ним).

Натомість, у позові вказано, що договір між позивачем і відповідачем є змішаним.

Усвоїй постанові від 10.03.2021р. (у справі №199/1917/19,провадження №61-16444св20), Верховний Суд роз`яснив поняття, зміст і наслідки укладення змішаного договору. Так, ВС роз`яснив, що : «Сторони мають право укласти договір, у якому містятьсяелементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2ст.628 ЦК). За своєю суттю укладений між позивачем і відповідачем договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів».

Однак, з наданих суду доказів та пояснень, в частині регулювання відносин між позивачем і відповідачем, у даному випадку, вищезазначений спірний Договір фактично є договором про надання послуг щодо банківського обслуговування,оскільки в ньому зазначено, що позивач (Банк) відкриває рахунок на ім`я відповідача, який може бути як договором банківського рахунку, так і договором про споживчий кредит, однак суду не надано відомостей щодо користування відповідачем цим рахунком як власним поточним, так і доказів того, що цей рахунок відповідає вимогам суто кредитного рахунку з підписаними позичальником умовами оплатного повернення позики відсотками, що визначені умовами договору. Оскільки відповідач не підтвердив суду ті умови, що додані до позову, а самі умови не містять підпису позичальника, вбачається ознака договору між позивачем та відповідачем у формі безоплатної позики, відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, оскільки відповідачем не підтверджено суду розмір оплати за позику, а позивачем надано неналежні та недостатні докази щодо розміру оплати за надану відповідачці позику.

Так, оскільки відповідачка, яка до суду не прибула, не надала суду своїх пояснень, тому суд дійшов висновку, що, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору (у формі сплати комісії), а також відповідальність у виді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, банк має можливість вимагати лише фактично отриману та не повернуту суму кредиту, що відповідає вимогам ч.2ст.530 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у Постанові Великої палати ВС від 03.07.2019р. у справі №342/180/17.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996р. у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91, §31-32; та від 11.04.2013р. у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, §65). Судові рішення мають бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995р. у справі «S.W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, §36).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відостки. Згідно вимог ст.ст.526,527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Крім того, згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наданих суду доказів, АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за вказаним договором стосовно надання кредитних коштів виконав, а ОСОБА_1 належним чином не виконує у порушення умов договору зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим в неї перед банком утворилася заборгованість. Так, згідно вимог позову та наданих доказів, станом на 28.10.2021р. заборгованість відповідачки перед позивачем, згідно вимог позову, становить 8940,57грн., з яких 8587,87грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 352,70грн. заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлено договором, а, відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати відсотків, які належать йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, що належать йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст.526,527,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно ст.611ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.625 ЦК України, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виконання (договір чи діалект).

Отже, за змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Так, Верховний Суд зробив висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за порушення грошового зобов`язання (суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення) в розмірі, що визначений ним 352,70грн.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 умов договору від 02.03.2020р. щодо отриманого від позивача кредиту не виконала, допустивши порушення термінів повернення коштів, встановлених таким договором, а тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за даним договором.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи вимоги позову, досліджені та надані суду позивачем докази, а також відсутнітсь заперечень стосовно вимог позову з боку відповідача, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги достатньо обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а тому дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» понесені ним судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2481грн.

Керуючись ст. 526, 543, 612, 615, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву Акціонерного Товариства "Універсал банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19, код ЄДРПОУ 21133352), заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 02.03.2020р. в розмірі 8940 (вісім тисячі дев`ятсот сорок) гривень 57 копійок та 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню судових витрат, а всього, разом 11421 (одинадцять тисяч чотириста двадцять одну) гривню 57 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка може бути ним подана до канцелярії суду протягом двадцяти днів з часу отримання копії судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; а відповідачем - після отримання ухвали суду про результати розгляду його заяви щодо скасування заочного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку його оскарження.

Повний текст рішення складений 16.01.2023 року.

Суддя А.В. Кравцова