Рішення № 10839809, 10.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р. Справа № 42/91-10

вх. № 3881/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Тімофєєв А.Т. (дов.)

відповідача - 1 - не з'явився

відповідача - 2 - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "АІС-Лізинг", м. Київ

до 1.ТОВ "Автомобили России", м. Харків

2.ФО П ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 199858,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "АІС-Лізинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, 1.ТОВ "Автомобілі Росії", 2.ФО П ОСОБА_2, про стягнення солідарно 199858,88 грн., в т.ч. 182025,22 грн. - заборгованість по простроченим лізинговим платежам, 13044,14 грн. - пеня, 3064,82 грн. - 3% річних, 1724,70 грн. - інфляційні втрати.

Позивач також просить покласти на відповідачів судові витрати.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник 1-відповідача в попередніх судових засіданнях позов визнавав частково.

2-відповідач не з'являвся в судові засідання, про час та місце проведення яких повідомлювався належним чином.

Від 2-відповідача 07.06.2010р. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, але ФО П ОСОБА_2 так і не з'явилась для ознайомлення з матеріалами справи.

Також 2-відповідач 22.06.2010р. через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з її відрядженням.

В інші судові засідання 2-відповідач не з'являвся, про причини неявки суду не повідомляв.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, позивач, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому, клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Суд вважає, що у відповідача протягом розгляду справи була можливість обґрунтувати свою позицію по справі та надати документальне підтвердження своєї позиції.

Суд бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у звязку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

В слуханні справи оголошувались перерви до 22.06.2010р. о 15:30 год., 15.07.2010р. о 12:30 год.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобили России" (лізингоодержувач, 1-відповідач) був укладений Договір № 170 фінансового лізингу від 29 серпня 2007р., згідно якого позивачем 1-відповідачу було передано в користування (лізинг) новий автомобіль Камаз 43253 КО-426.

Передача автомобіля в користування відбулася за Актом приймання-передачі майна від 18 січня 2008 р.

Згідно пункту 2.1 Договору строк, на який майно передасться лізингоодержувачу у володіння та користування, становить 36 (тридцять шість) місяців з моменту підписання сторонами Акту(ів) приймання-передачі майна згідно з пунктом 4.3. цього Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

Пунктом 3 Договору встановлені лізингові платежі та порядок розрахунків.

Зокрема, пунктом 3.1 передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пункту 3.5. Договору. Лізингові платежі включають:

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з урахуванням коригування, зазначеного в пункті 3.5. Договору.

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Загальна вартість Майна на момент укладення цього Договору складає без ПДВ - 224 400.00 грн., ПДВ 20 % - 44 880,00 грн., разом з ПДВ 20 % - 269 280,00 грн. (пункт 3.2).

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим Договором складає: без ПДВ 20 % - 95 046,84 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого Договором графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням умов пункту 3.5.2 цього Договору (пункт 3.3 Договору).

Згідно пункту 3.5 Договору усі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок.

Відповідно до пункту 3.5.1 лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу), при цьому пунктом 3.5.2 передбачено, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений підпунктом 3.5.1. пункту 3,5 цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання Майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. В інших випадках лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за графіком сплати платежів (Додаток № 1 до цього Договору) без коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Також пунктом 3.5.4 Договору передбачено, що в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а Сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством щодо проведення оподаткування такої операції.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів платежі здійснюються 20-го числа кожного місяця з 20.10.2007р. по 20.09.2010р.

В подальшому додатковими угодами № 1 від 26.09.2007р. та № 2 від 10.12.2007р. змінювалась встановлена вартість майна та графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 10.12.2007р. була змінена вартість майна, а саме визначена вартість у розмірі 285090,00 грн., в т.ч. ПДВ - 47515,00 грн., встановлена сума винагороди в розмірі 97982,01 грн. без ПДВ, а також змінений графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого відповідач повинен здійснити авансові платежі до 29.08.07р., до 05.10.07р., до 20.12.2007р., а в подальшому проводити сплату 15-го числа кожного місяця, починаючи з 15.02.2008р. по 15.02.2011р.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, передавши об'єкт лізингу відповідачу за актом приймання-передачі.

Однак відповідач свої зобов'язання виконує несвоєчасно та не в повному розмірі.

Так, позивачем в позовній заяві заявлена сума заборгованості за лізинговими платежами, що включає відшкодування вартості майна та винагороду, станом на 15.02.2010р. у розмірі 182025,22 грн.

Судом сторони було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків.

Відповідно до наданого акту звірки, за даними позивача станом на 08.06.2010р. заборгованість 1-відповідача по відшкодуванню вартості майна за спірним договором складає 120304,83 грн., дана сума заборгованості підтверджується і відповідачем в наданому примірнику акту звірки, який підписаний з його боку.

З акту звірки вбачається, що сума заборгованості в розмірі 120304,83 грн. вирахована наступним чином : 285090,00 (загальна вартість об'єкту лізингу) - 164785,17 грн. (кошти сплачені відповідачем в рахунок відшкодування вартості майна - об'єкту лізингу) = 120304,83 грн. (сума заборгованості).

При цьому відповідно графіку сплати лізингових платежів по платежам у сумі 53856,00 грн. строк оплати ще не настав, оскільки такі платежі повинні здійснитись в період з 15.06.2010р. по 15.02.2011р.

А отже станом на 08.06.2010р. заборгованість 1-відповідача по простроченим платежам щодо відшкодування вартості об'єкту лізингу складає 66448,83 грн.

Також відповідно до наданого акту звірки по відшкодуванню винагороди (комісії) лізингодавця за даними позивача заборгованість складає 57415,21 грн., а за даними 1-відповідача - 34477,38 грн.

Як встановлено судом розбіжності виникли за рахунок того, що 1-відповідач фактично не здійснив нарахування ПДВ на перевищення над подвійною обліковою ставкою НБУ згідно пункту 3.5.4 Договору та не здійснив нарахування валютного коригування згідно пункту 3.5.1 Договору.

Суд зазначає, що позивачем зроблені нарахування, які відповідають умовам Договору, а отже судом приймається сума заборгованості по відшкодуванню винагороди (комісії) , яка визначена позивачем станом на 08.06.2010р., а саме в розмірі 57415,21 грн.

Враховуючи викладене, станом на 08.06.2010р. заборгованість 1-відповідача по простроченим лізинговим платежам складає 123864,04 грн.

Суд розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог, а саме станом на 15.02.2010 р.

Як вбачається з наданих розрахунків та підтверджено актами звірки заборгованість 1-відповідача складала 104451,88 грн.

Крім того позивачем було проведено валютне коригування, сума якого склала 77573,34 грн.

1-відповідач в відзиві на позов вказує, що розрахунок лізингових платежів у зв'язку зі зміною курсу долару США до гривні наведено невірно, однак суд не приймає такі твердження відповідача, оскільки період з квітня до жовтня 2008р. не є спірним, а донарахування проводяться за період з грудня 2008р.

При цьому коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США передбачено сторонами в Договорі (п.3.5.1), також сторони погодили, що курс гривні визначається за даними банка, оформленими довідкою, також сторони погодили (п.3.5.2), що коригування проводиться на дату фактичного виконання лізингового платежу, а отже оскільки 1-відповідачем своєчасно не було сплачено лізингові платежі, позивач правомірно враховує курс долару на момент нарахування, тобто станом на 15.02.2010р.

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст.806 ЦК України).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

1-відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором при цьому не надав обґрунтованих пояснень щодо несплати ним платежів на користь позивача, а також не спростував зроблений позивачем розрахунок.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем обґрунтовано пред'явлена вимога про стягнення заборгованості за лізинговими платежами станом на 15.02.2010р. в загальній сумі 182025,22 грн.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п.11.2.1 договору передбачено, що за невиконання зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових платежів відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад зазначену пеню.

Позивачем наданий розрахунок пені, згідно якого пеня за період прострочення складає 13044,14 грн.

Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично розмір пені обчислений вірно, тому наданий розрахунок приймається судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат, згідно якого сума нарахованих інфляційних складає 1724,70 грн., та 3% річних, сума яких складає 3064,82 грн.

Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, тому надані розрахунки приймаються судом.

Таким чином заборгованість 1-відповідача перед позивачем станом на 15.02.2010р. складає 199858,88 грн., в т.ч. 182025,22 грн. - заборгованість по простроченим лізинговим платежам, 13044,14 грн. - пеня, 3064,82 грн. - 3% річних, 1724,70 грн. - інфляційні втрати.

Також судом встановлено, що між позивачем та ФО П ОСОБА_2 (2-відповідач) був укладений договір поруки від 29.08.2007р., відповідно до умов якого 2-відповідач - поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати за невиконання ТОВ "Автомобили России" усіх його зобов'язань у повному обсязі, що виникли із Договору № 170 фінансового лізингу від 29.08.2007р.

Пунктом 1.3 Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені в договорі фінансового лізингу та передбачені чинним законодавством України, а пунктом 1.4 встановлено, що Відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Згідно пункту 2.1 Договору поруки в разі невиконання боржником своїх зобов'язань за лізинговим договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, а згідно пункту 2.2. поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора на протязі 2 банківських днів з моменту пред'явлення кредитором вимог, передбачених в пункті 2.1. цього Договору шляхом перерахування суми заборгованості боржника на поточний рахунок кредитора.

Позивачем була направлена вимога № 4467 від 22.02.2010р. на адресу 2-відповідача щодо погашення заборгованості 1-відповідача в загальній сумі 199858,88 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, однак 2-відповідач відповіді на вимогу не надав та не погасив заборгованість 1-відповідача.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, тобто суд вважає за необхідне покласти солідарно на відповідачів витрати по сплаті державного мита в сумі 1998,60 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Крім того позивачем 22.06.2010р. через канцелярію суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти 1-відповідача в межах суми позову.

У судовому засіданні 15.07.2010р. представник позивача вказував на те, що не наполягає на розгляді вказаного клопотання в даному судовому засіданні, оскільки на теперішній час між керівниками підприємства позивача та 1-відповідача ведуться переговори щодо врегулювання спірного питання.

На час вирішення справи по суті між сторонами не досягнуто згоди щодо врегулювання спору.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог на майно 1-відповідача та грошові кошти, суд встановив, що в обґрунтування свого клопотання позивач посилається на те, що 1-відповідач протягом тривалого часу не погашає заборгованість, що свідчить про його нестабільне фінансове становище.

Інших доводів необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арештів на майно та грошові кошти 1-відповідача заява про забезпечення позову не містить.

Суд зазначає, що позивачем не було надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів, як накладення арешту на майно та грошові кошти.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів відсутності грошових коштів у 1-відповідача, а також доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин суд відмовляє в клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44-49, 66, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобили России" (61035 м. Харків, вул. Каштанова,14, п/р 260063012553 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931, код 30657083) та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (61124 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (04073 м. Київ, пров. Балтійський, 20, код 33635277, п/р 26008060294196 в філії "Розрахунковий центр" ЗАТ КБ "ПриватБанк" у м.Києві, МФО 320649) 182025,22 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 13044,14 грн. пені, 3064,82 грн. 3% річних, 1724,70 грн. інфляційних втрат, 1998,60 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 16.08.2010р.