Рішення № 10839800, 11.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2010 р. Справа № 61/137-10

вх. № 5464/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Білоус В.В., довіреність б/н від 02.07.10р.;

відповідача- не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-плюс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарде", м. Харків

про стягнення 11968,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Мега-Поліс-плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Гарде" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованісrь за Договором про надання рекламних послуг №153/09 від 27.03.2009року у сумі 11968,59 грн., в тому числі заборгованість з оплати рекламних послуг у сумі 8171,82 грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 838,61 грн.; три проценти річних у сумі 279,41грн., пеню у сумі 1861,57 грн.; штраф за порушення строків оплати наданих рекламних послуг у сумі 817,18 грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

20.07.2010р. позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою в якій зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованісrь за Договором про надання рекламних послуг №153/09 від 27.03.2009року у сумі 11049,15 грн., в тому числі заборгованість з оплати рекламних послуг у сумі 8171,82 грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 815,44 грн.; три проценти річних у сумі 295,84грн., пеню у сумі 948,87 грн.; штраф за порушення строків оплати наданих рекламних послуг у сумі 817,18 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2010р. прийнято до розгляду судом уточнену позовну заяву ТОВ "Мега-Поліс-плюс".

В судовому засіданні 11.08.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням, наданих ним уточнень 20.07.10р., а також супровідним листом (вх.№14093) надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2010р. не з"явився, відзиву на позовну заяву , не надав. Ухвала про порушення провадження у справі від 06.07.2010р. та ухвала від 20.07.2010р., направлені на адресу відповідача , зазначену в позовній заяві (61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького , 14-Б), повернулись на адресу господарського суду з довідкою поштового відділення зв"язку "адресат не значиться". З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження ТОВ "Гарде" є: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького , 14-Б.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач –ТОВ "Гарде" , належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 11.08.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 20.07.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

27 березня 2009 року між ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-плюс» (позивач по справі) та ТОВ «ГАРДЕ» (відповідач по справі) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 153/09 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати послуги з розміщення реклами відповідача на рекламних носіях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми у період рекламної кампанії, а відповідач зобов'язався прийняти послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору усі розрахунки Замовника (відповідача) з Виконавцем (позивачем) здійснюються у безготівковій формі авансом до 20-го числа місяця, який передує оплачуваному, на підставі рахунку, який виставлений Виконавцем (або у строк і на умовах, обумовлених додатково у цьому Договорі (Додатках)). Вказана сума перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше З днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав своєчасно і в повному обсязі.

Так за Договором позивачем надано, а відповідачем прийнято рекламних послуг на загальну суму 14000,00 грн, що підтверджується, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000895 від 05.06.2009 р. від підписання якого відповідач відмовився.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФр-001414 від 29.04.2009 р. щодо оплати наданих рекламних послуг за період з 06 травня 2009 по 05 червня 2009 року за Договором №153/09 від 27.03.2009 р., який відповідач отримав 15 травня 2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Реєстру відправки вихідної кореспонденції ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-плюс» за травень 2009 року .

Відповідач допустив порушення зобов'язань з оплати за Договором і здійснив лише частковий розрахунок за отримані рекламні послуги. Відповідачем було сплачено на користь позивача 5828,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи: банківською випискою від 27.04.2009 р. на суму 5020,83 грн. і банківською випискою від 13.11.2009 р. на суму 807,35 грн.

Таким чином, станом на 20 липня 2010 основна сума заборгованості відповідача перед позивачем з оплати рекламних послуг, отриманих за Договором про надання рекламних послуг № 153/09 від 27.03.2009 р., становить 8171,82 грн. і розраховується наступним чином: 14000,00 грн. (нараховано за надані рекламні послуги) — 5828,18 грн. (сплачено відповідачем) = 8171,82 грн.

Факт наявності заборгованості відповідач не заперечує, що підтверджує наявний в матеріалах справи гарантійний лист від 15 червня 2009 року. Наявність основної заборгованості ТОВ «ГАРДЕ» перед ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-плюс» у сумі 8171,82 грн. підтверджується і актом звіряння взаємних розрахунків від ЗО березня 2010 року, долученим до матеріалів справи.

Враховуючи той факт, що всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства відповідач не виконує зобов'язання з оплати рекламних послуг, 31 березня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за надані рекламні послуги, яку відповідач залишив без відповіді та без виконання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором про надання рекламних послуг №153/09 від 27.03.2009р. у сумі 8171,52грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8171,52грн. заборгованості з оплати рекламних послуг, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.3. Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених у цьому Договорі, до нього на розсуд Виконавця, може застосовуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення платежу, розрахованої за кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 948,87 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 948,87 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Пунктом 4.4. Договору передбачено право Виконавця, у разі якщо порушення строків оплати триває більше десяти календарних днів застосовувати до Замовника штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.4.4 Договору позивач нарахував відповідачу штраф за порушення строків оплати наданих рекламних послуг у сумі 817,18 грн.

          Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 948,87 грн. штрафу за порушення строків оплати наданих рекламних послуг у сумі 817,18 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 295,84 грн. та 815,44 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРДЕ» (код ЄДРПОУ: 31642167, адреса: 61050, Україна, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, б. 14-Б, п/р № 26001348842001 МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ПОЛІС-плюс» ;» (код ЄДРПОУ: 31634884, адреса: 61058, м. Харків, вул. Культури, б. 28, п/р №260090019410 в АТ «Регіон-банк», м. Харків, МФО 351254) заборгованісrь у сумі 11049,15 грн., в тому числі заборгованість з оплати рекламних послуг у сумі 8171,82 грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 815,44 грн.; три проценти річних у сумі 295,84грн., пеню у сумі 948,87 грн.; штраф за порушення строків оплати наданих рекламних послуг у сумі 817,18 грн., а також 110,49грн. державного мита та 217,87 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 13.08.2010р.

Справа №61/137-10.