Рішення № 10839766, 05.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2010 р. Справа № 58/140-10

вх. № 5762/3-58

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., дов.№1163 від 03.03.10р.

відповідача: не зявився.

розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2,м. Південне

про стягнення 6797,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6797,54грн., з яких 5579,28грн. заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 3045 від 26.06.2007р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій та 1218,26 грн. пені. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 102,00 грн. сплаченого державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами по справі був укладений договір № 3045 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 26 червня 2007 року. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов укладеного договору, не провів своєчасної сплати за надані послуги в повному обсязі, таким чином виникла заборгованість, яку до цього часу не погашено.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 14 липня 2010 р. справу № 58/140-10 було передано судді Савченко А. А. для подальшого розгляду у зв`язку з відпусткою судді Присяжнюка О. О.

30 липня 2010 року за вх. № 16427 позивач надав до господарського суду через канцелярію уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6009,56 грн., а саме : заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором у розмірі 5579,28 грн., пеню в розмірі 430,28 грн.. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 102,00 грн. сплаченого державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 20,40 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

04 серпня 2010 року за вх. № 15200 позивач на виконання вимог попередньої ухвали суду надав письмові пояснення, що долучені судом до матеріалів справи на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні на заявлених позовних вимогах з урахуванням наданих уточнень наполягає в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, вимог попередньої ухвали суду не виконав, поважності причин неявки в судове засідання не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Адреса відповідача, за якою були направлені відповідні ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В ухвалі суду від 15 липня 2010 року сторони попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

26 червня 2007 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір №3045 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. позивач надає відповідачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до договору та акту прийому-передачі від 26 червня 2007 року до договору позивач надав в користування відповідачу місця, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій - щит на фасаді (9,00х22,50х1) за адресою: АДРЕСА_1; щит на фасаді (9,00х22,50х1) за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 274, щит на фасаді (9,00х22,50х1) за адресою:м. АДРЕСА_2 строком з 26 червня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. (п. 1.4Договору).

На підставі Довідок відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 21.06.2007 р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит на фасаді (9,00х22,50х1) за адресою: АДРЕСА_4 щит на фасаді (9,00х22,50х1) за адресою: АДРЕСА_1; щит на фасаді (9,00х22,50х1) за адресою:м. АДРЕСА_2 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення

Згідно до умов договору №3045 від 26.06.2007 р., а саме: п.п. З.4.6., 4.1., 4.5. договору відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі - 11955,60 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п.4.2. договору №3045 від 26.06.2007 р. сторони визначили, що якщо на момент укладення договору “Користувач” не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим договором (в період дії пріоритету на місце), “Користувач” щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями у розмірі 25% відсотків від розміру плати за використання відповідних місць (з ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору, що складає - загальний розмір плати (з ПДВ) - 2988,90 грн.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, у свою чергу, порушив своє зобов'язання за договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5579,28 грн.

22 листопада 2007 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 4794 (вих. № 8026) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за договором. Дане повідомлення відповідач отримав 11.12.2007р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на нього не прореагував, ніяких дій не вчинив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 5579,28 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, Відповідач повинен сплатити Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення. Відповідно п. 6.6. договору, у випадках, передбачених п. 6.1.- 6.5. договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано не припиняється.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобовязань" від 22.11.1996р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 430,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

30 липня 2010р. позивачем були уточнені позовні вимоги, зокрема позивач просить суд стягнути на його користь 20,40 грн. судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме за отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом було зобов`язано відповідача надати довідку з ЄДРПОУ на відповідача на підтвердження юридичної адреси відповідача та його статусу.

При таких обставинах, в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з отриманням доказів на підтвердження знаходження відповідача у ЄДРПОУ, за своєю суттю є судовими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3 ІПН НОМЕР_1, в тому числі р/р НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсоцбанк", МФО 351005) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (адреса: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) - 5579,28 грн. заборгованості, 430,28 грн. пені, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 20,40 грн. судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Повне рішення складене 09.08.2010 року.