Ухвала суду № 108397084, 10.01.2023, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 641/1170/21

Провадження № 1-кп/553/155/2023

У Х В А Л А

Іменем України

10.01.2023м. Полтава

колегія суддів Ленінського районного суду м. Полтави в складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі: ОСОБА_4

за участю:

прокурора: ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні клопотанняпрокурора пропродовження заходузабезпечення кримінальногопровадження відноснообвинуваченого ОСОБА_6 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 -адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою у рамках кримінального провадження № 12020220540002204 від 20.11.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

18 лютого 2021 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова з Харківської місцевої прокуратури №5 надійшов обвинувальний акт, складений старшим слідчим СВ ВП №2 Харківського РУП №1 Головного управлінння Національної поліції в Харківській області ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження № 12020220540002204 від 20.11.2020 року року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263,, ч.2 ст. 15, п. 5 ч.2 ст. 115 КК України.

Справу прийнято до провадження колегією суддів Комінтернівського районного суду м. Харкова та розпочато розгляд по суті, проте не завершено.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 року справу передано на розгляд колегії суддів Ленінського районного суду м. Полтави: головуюча суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..

Згідно ухвали колегії суддів від 15 червня 2022 року провадження прийнято до провадження колегією суддів та призначено до підготовчого судового засідання.

З матеріалів кримінального провдаженння вбачається, що до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження заходу забезпечення кримінального провадженння у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду; знищення, переховування та спотворення речей і документів, які мають істотне значення у справі; незаконного впливу на свідків; вчинення ним нових злочинів та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином на даний час не зменшились і продовжують існувати, тому вказував про доцільність обрання відносно ОСОБА_6 заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора з підстав, що у клопотанні зазначені прокурором ризики не доведені та зазначені формально. Не враховано ту обставину, що обвинувачений є інвалідом, що унеможливлює його утримання в умовах СІЗО м. Харкова. Також обвинувачений вказував про необгрунтованість пред`явленої підозри обвинувачення та безпідставність клопотання прокурора щодо неможливості застосування відносно нього іншого запобіжного заходу більш м`якого, неврахування даних про особу обвинуваченого та та його міцних соціальних зв`язків. Зважаючи на вказані обстваини, які на думку обвинуваченогго носять вагомий та достатніх характер захисник та обвинувачений надали на адресу суду письмові клопотанння про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою.

Поряд з цим, захисник обвинуваченого вказувала про безпідставність наведених прокурором у клопотанні ризиків , визначених ст. 177 КПК України, так наведений прокурором ризик, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, є недоведеним, оскільки останній жожного разу не намагався переховуватися та перешкоджати слідству у з`ясуванні обставин кримінального провадження. Не існує будь-яких фактичних даних стосовно наміру ОСОБА_6 переховуватися від суду або доказів того, що раніше він переховувався від слідства та суду. Вказане спростовується належною процесуальною поведінкою обвинуваченого.

Ризик зазначений прокурором з приводу того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, є безпісдтавним, оскільки свідки та потерпілі у рамках даного кримінального провадження, яке перебувало у провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова допитані.

При цьому, захисником вказувалось про те, що ОСОБА_6 не намагається уникнути покарання та притягнення до кримінальної відповідальності, продовжувати злочинну діяльність. В свою чергу прокурором не надано суду будь-яких фактичних даних щодо протиправної поведінки ОСОБА_6 , вчинення ним адміністративних правопорушень або злочинів, як до події даного злочину так і після неї. Зважаючи на вказані обставини підтримала клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою.

Тому, на думку сторони захисту наведені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не є дійсними та реальними.

В свою чергу обвинуваченим подано клопотання про зміну йому запобіжного заходу, в якому останній прохав відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою з аналогічних підстав зазначених його захисником в судовому засіданні.

Колегія суддів, вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшли до наступного.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, суд враховує реальну можливість переховування обвинуваченого від суду; знищення, спотворення або переховування речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження; здійснення незаконного тиску обвинуваченим на потерпілу і свідків, котрі не допитані новим складом суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також враховує високу імовірність вчинення обвинуваченим нових злочинів, оскільки ОСОБА_6 перебував із потерпілою у шлюбних відносинах, особисто знає багатьох свідків, офіційно не працює та не має джерел прибутку.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Суд надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, встановлено, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, у тому числі, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 років до 15 років або у виді довічного позбавлення волі, що вказує про наявність зазначених прокурором ризиків.

Поряд з цим, судом враховується, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що злочинні дії ОСОБА_6 були направлені на умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох людей, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, посилання обвинуваченого та його захисника на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об`єктивно вбачається з відомостей, які є наявними у кримінальному провадженні.

Приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох людей, зазначене свідчить про наявність ризику здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків, в разі обрання щодо нього запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою.

Посилання сторони захисту на наявність у нього інвалідності, дружини, неповнолітнього сина, а також постійного місця проживання, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов`язків, в разі обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо посилань обвинуваченого на добровільне відшкодування шкоди потерпілій, то це може може бути визнано пом`якшуючою покарання обставиною, проте не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який.

З огляду на зазначені для даного провадження обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що приймаючи до уваги обставини справи, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також наявність відомостей в матеріалах провадження, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строк тримання під вартою строком на 60 днів.

Поряд з цим, приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 утримується під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" у зв`язку з застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному провадженні та з об`єктивних незалежних від суду причин не може бути доставлений до зали судових засідань.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні з поважних причин та необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.

Враховуючи викладене, те, що в Україні введено воєнний стан, обвинувачений ОСОБА_6 утримується в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", підготовче судове засідання, суд вважає за доцільне провести судове засідання в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" з метою забезпечення участі обвинуваченого та дотримання його прав і інтересів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177-179, 181,182, 183, 197, 331, 336, 376 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити за безпідставністю та необгрнутованістю.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадженння у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України строком на 60 днів, починаючи з 10 січня 2023 року по 10 березня 2023 року, включно.

Призначити підготовче судове засіданння у провадженні на 10 год. 30 хв. 28 лютого 2023 року в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Зобов`язати ДУ "Харківський слідчий ізолятор" забезпечити:

- участь обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в підготовчому судовому засіданні 28 лютого 2023 року о 10 год. 30 хв.;

- працездатність апаратного комплексу для відеоконференцзв`язку з Ленінським районним судом м. Полтави.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3