Ухвала суду № 1083968, 04.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“04” липня 2007 року                                                                                Справа № 24/195

                                                                       к/с № К-12982/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:                                             Голубєвої Г.К.

Суддів:                                                         Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року

та рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2004 року

у справі № 24/195

за позовом                Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”

до                                Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

третя особа             Запорізьке міське управління земельних ресурсів

про                              визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” (далі – ВАТ “Запорізький завод феросплавів”) звернулося до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі – СДПІ у м. Запоріжжі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.06.2004 року № 0000143206/0.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач, правомірно справляв податок на землю у розмірі 5% від грошової оцінки одиниці  площі ріллі по області за землі, які знаходяться у позивача на праві постійного користування; правильно застосовував для обчислення землі, на якій розташовано ДКП “Бюро обміну житлової площі”, грошову оцінку, зазначену у довідці Запорізького міського управління земельних ресурсів; позивач не зобов’язаний сплачувати податок за земельну ділянку, на якій розміщені житлові площі, які не є його власністю і не знаходяться у нього в користуванні.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Тернопільська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2005 року, відповідно до п. 7, п. 10 розділу VII“Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зазначену касаційну скаргу передано до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ у м. Запоріжжі проведено комплексну планову документальну перевірку на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Запорізький завод феросплавів” за період з 01.07.2001 року по 30.09.2003 року.

В результаті перевірки виявлено порушення вимог Закону України “Про плату за землю”, а саме занижено суму земельного податку, на якій розташована база відпочинку “Феросплавщик” у Приморському районі у розмірі 41896,54 грн., а також під житловим фондом за адресою пр. Маяковського, 3 (за земельну ділянку, на якій знаходяться орендовані ДКП “Бюро обміну житлової площі” площі у розмірі 363,22 грн., за земельні ділянки, на яких розташовані надані в оренду Управлінню архітектури і містобудування та Фінансовому управлінню міської ради нежитлові приміщення в житловому фонді – 1377,62 грн.).

Зазначені порушення зафіксовані у акті від 26.05.2004 року № 10-32-6/00186542, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 01.06.2004 року № 0000143206/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку за землю в розмірі 43637,38 грн. та 21818,69 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За епізодом сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій знаходиться база відпочинку “Феросплавщик” у Приморському районі судами встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 7 Земельного кодексу України, рішенням Приморської районної ради № 19 від 10.03.1995 року для розміщення бази відпочинку ТОВ “Запорізький феросплавний завод” надано в постійне користування земля площею 4, 7 га, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 74 від 31.01.2000 року.

З огляду на те, що земельна ділянка знаходиться у позивача на праві постійного користування, то ним правомірно застосовано ст. 8 Закону України “Про плату за землю”, яка встановлює розмір податку з земельної ділянки відповідного статусу.

За епізодом сплати податку за землю за земельну ділянку, що знаходиться під житловим комплексом за адресою пр. Маяковського, відповідач визначив порушення вимог законодавства про плату за землю при нарахуванні та справлянні земельного податку за земельну ділянку, що відповідає орендованій ДКП “Бюро обміну житлової площі” площі в житловому фонді та земельну ділянку, яка обслуговує надані в оренду Управлінню архітектури і містобудування та Фінансовому управлінню міської ради нежитлові приміщення в житловому фонді.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України знайшла обґрунтованою позицію суддів попередніх інстанцій стосовно визначення при розрахунку плати за землю за земельну ділянку, на якій розміщені орендовані ДКП “Бюро обміну житлової площі” площі, довідки Запорізького міського управління земельних ресурсів від 14.03.2002 року № 25-з, оскільки відповідно до ст. ст. 2, 13 Закону України “Про плату за землю” плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При вирішенні питання про сплату земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані надані в оренду Управлінню архітектури і містобудування та Фінансовому управлінню міської ради нежитлові приміщення в житловому фонді, які знаходяться на балансі ВАТ “Запорізький завод феросплавів”, судами вірно застосовано приписи ст. 5, 14 Закону України “Про плату за землю”. Згідно статті 5 зазначеного Закону об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з ст.14 цього Закону за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що власниками вказаних будинків є Фонд державного майна. Користувачами зазначених будинків є громадяни, Управління архітектури і містобудування та Фінансове управління міської ради. З огляду на викладене, позивач не є суб’єктом сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщені нежитлові приміщення в житловому фонді, які не є його власністю і якими він не користується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2004 року у справі № 24/195 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним акту залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2004 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підпис         Голубєва Г.К.Судді

підпис         Брайко А.І.

підпис         Карась О.В.

підпис

         Рибченко А.О.

підпис         Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                               Голубєва Г.К.