Ухвала суду № 1083935, 10.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-21742/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2005р. у справі № 37/147

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Магі”

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою “Магі”подано позов, з урахуванням доповнень, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000422342/0/8596 від 03.03.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 17543 грн. 63 коп., в т. ч. 6954 грн. 57 коп. основного платежу та 10 588 грн. 66 коп. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000422342/2 від 23.06.2005р. та № 000053554129/3/29241 від 29.07.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 18698 грн. 97 коп., в т. ч. 6954 грн. 97 коп. основного платежу та 11744 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2005р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2005р., у справі № 37/147позов задоволено.

      Судові рішення мотивовані тим, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит в даному випадку є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; норми Закону України “Про податок на додану вартість” дозволяють формувати покупцю товару податковий кредит за фактом передоплати; товар позивачем фактично отриманий; перераховані позивачем кошти частково йому повернуті та у зв’язку з цим проведено коригування податкових показників; податкові повідомлення-рішення    № 0000422342/2 від 23.06.2005р. та № 000053554129/3/29241 від 29.07.2005р. не відповідають вимогам п. 6.6. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 7.3.1. п. 7.3., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення та ухвалу без змін як, обґрунтованих, прийнятих на підставі усіх з’ясованих фактів і обставин у повній відповідності до законодавства України.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. відповідачем складено акт від 28.02.2005р. № 29/231.24614971 в якому зазначено виявлення завищення позивачем за лютий та листопад 2004р.  податкового кредиту у зв’язку з чим йому донараховано 6954 грн. 97 коп. податку на додану вартість.

      03.03.2005р. на підставі вказаного акту та відповідно пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення                № 0000422342/0/8596 про визначення суми податкового зобов’язання податку на додану вартість в розмірі 17543 грн. 63 коп., в т. ч. 6954 грн. 57 коп. основного платежу та 10 588 грн. 66 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      В подальшому в ході процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422342/2 від 23.06.2005р. та № 000053554129/3/29241 від 29.07.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 18698 грн. 97 коп., в т. ч. 6954 грн. 97 коп. основного платежу та 11744 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

      Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку; якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

      На підставі вказаних положень з посиланням на відповідні матеріали справи суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що в даному випадку позивачем правомірно у зв’язку з наявною передоплатою по договорам та подальшим отриманням товарів сформовано податковий кредит, перераховані позивачем платіжним дорученням № 198 від 30.11.2004р. 59600 грн., в т. ч. 9933 грн. 33 коп. ПДВ, йому повернуті і на цю суму податку на додану вартість відкориговані податкові показники в декларації за грудень 2004р.

      Крім того, визначення в податкових повідомленнях-рішеннях                   № 0000422342/2 від 23.06.2005р. та № 000053554129/3/29241 від 29.07.2005р. збільшеної суми штрафних санкцій суперечить положенням п. 6.6. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.     

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2005р. у справі № 37/147 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                    Брайко А. І.