Ухвала суду № 1083934, 04.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“04” липня 2007 р. Справа № 28/184

к/с № К-2151/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

при секретарі судового засідання Гончаренко Р.С.

за участю представників:

позивача: Гарголь В.Є. дов. від 14.06.2007р.

№ 017-юр АГРО

Ковальчук В.В., дов.в ід 16.05.2007р.

№ 850-07 URAGRO

відповідача: Пипко Р.П., дов. від 09.01.2007р.

№ 15/9/10-015

розглянувшикасаційну скаргу Закритого акціонерного товариства

Наукового-виробничого підприємства

„Райз-Агро”

на постанову Київського апеляційного господарського

суду

від 19.12.2006 р.

у справі № 28/184-А

за позовом Закритого акціонерного товариства

Наукового-виробничого підприємства

„Райз-Агро”

до Державної податкової інспекції

у Голосіївському районі м. Києва

про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Науково - виробниче підприємство «Райз Агро» (надалі позивач, ТОВ НВП «Райз Агро») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі відповідач, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 20.03 2006 р. №0000252301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 964 157,00 грн., в т.ч. основний платіж- 642 771,00 грн., штрафні (фінансові) санкції- 321 386,00 грн.

Постановою господарського суду м. Києва (суддя Копитова О.С.) від 02.10.2006р. у справі № 28/184-А, позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.03 2006 р. №0000252301/0, стягнено з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.)апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено повністю, постанову господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 28/184-А скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові ТОВ НВП «Райз Агро» відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачем у вантажно-митних деклараціях вказано недостовірні дані, що є порушенням вимог чинного законодавства України та унеможливлює право платника податку на обчислення за нульовою ставкою розміру податку на додану вартість по проведеним експортним операціям.

ТОВ НВП «Райз Агро», не погоджуючись із судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаною судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі № 28/184-А та залишити в силі постанову господарського суду першої інстанції у справі № 28/184-А.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Представники позивача у судовому засіданні суду касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримали, рішення господарського суду апеляційної інстанції вважають таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі, та просили його скасувати, залишивши в силі постанову господарського суду першої інстанції у справі № 28/184-А.

Представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував, з підстав необгрунтованості останніх, та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі № 28/184-А без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

В період з 09.03.06 року по 13.03.06 року відповідачем була проведена (невиїзна документальна перевірка правильності застосування позивачем «нульової» ставки по податку на додану вартість в частині взаємовідносин з нерезидентом ТОВ «Делсис» (Росія) за травень, червень 2004 року.

Підставою для здійснення перевірки було отримання інформації з управління Федеральної податкової служби в м. Москва щодо неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Делсис» по взаєморозрахунках з ЗАТ НВП «Райз Агро», так як контрагент ТОВ «Делсис» (Москва) має ознаки «фіктивного» підприємства.

В ході перевірки було встановлено порушення п.6.1 ст. 6, пп. 6.2.1 п.6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме виявлено заниження зобов'язань з податку на додану вартість на 642 771,00 грн. в тому числі по періодах: травень 2004 року-411 661 грн., червень 2004 року-231 110 грн.

За результатами перевірки відповідачем 13.03.06 року було складено Акт №118/1-23-01-30382533.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0000252301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 964 157,00 грн., в т.ч. 642 771,00 грн. - основний платіж та 321 386,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Ставки податку на додану вартість встановлені ст. 6 вказаного вище закону.

Так пункт 6.1 ст. 6 передбачає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій, зокрема з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до п. 2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97 року, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України (п. 3).

У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку вантажно митних декларацій (п. 6).

Вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару ( п. 8).

Відповідно до Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.97 року (зареєстрована в Мінюсті України 24.09.1997р. за №443/2247):

графа 1 містить відомості про тип вантажно митної декларації, який застосовується, літери ЕК - визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України;

графа 8 містить інформацію про одержувача товару (імпортера);

графа 17 містить відомості про країну призначення;

графа 20 містить відомості про умови поставки;

графа 29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вантажно - митні декларації (далі ВМД), надані позивачем в якості підтвердження вивезення (експорт) товару, мають особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, країну призначення, найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, тощо.

Згідно до п.2.1 Порядку заповнення граф вантажної митної декларації, відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого Наказом державної митної служби України № 380 від 30.06.98 року (в редакції яка діяла на момент оформлення ВМД та здійснення експортних операцій), у графі 8 «Одержувач/Імпортер» зазначаються відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту).

Якщо умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено доставку товару на адресу нерезидента, що не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), то в графі наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) і вчиняється запис "Див. на звороті", а відомості про безпосереднього одержувача товару зазначаються на зворотному боці вантажної митної декларації.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встанолено, що у графі 8, всіх поданих ВМД, отримувачем товару було названо ТОВ «Делсис» (який є стороною контракту) та вчинено запис "Див. на звороті". Проте, зважаючи на те, що фактичними вантажоотримувачами за договорами № 35 та № 36 були інші особи, інформація про них була розміщена на зворотньому боці вантажної митної декларації.

З огляду на викладене, підстав вважати необгрунтованим висновок господарського суду першої інстанції щодо правильності заповнення позивачем, вантажно митних декларацій відповідно до вимог чинного законодавства, судовою колегією Вищого адміністратвиного суду України не вбачається.

Крім того, судова колегія Вищого адмініністративного суду України бере до уваги наступні встановлені місцевим господарським судом обставини.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» від 01.03.03 року № 243 на оригіналі п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, зазначеним митним органом, за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Господарським судом м. Києва, що неспростовано у ході розгляду справи у апеляційній інстанції, встановлено наявність на зворотньому боці всіх поданих декларацій напису про вивезення товарів за межі митного кордону України, які скріплені підписом посадової особи митниці та гербовою печаткою.

Таким чином, підсумовуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність застосування платником податків нульової ставки з податку на додану вартість від того чи дотримується податкового законодавства іншої держави нерезидент при отриманні та розмитненні відповідного товару, якщо резидентом при здійсненні зазначених операцій в повному обсязі дотримані норми діючого українського законодавства.

Отже, оскільки, факт продажу та вивезення товарів за межі митної території України підтверджений належним чином, а інших обставин, які б спростовували вказане твердження відповідачем не надано, то підстав для визнання необгрунтованою правову позицію господарського суду першої інстанції не вбачається.

Крім того, пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки, судова колегія встановила відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням не вбачається.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що господарський суд м. Києва дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1 Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Науково виробничого підприємства «Райз Агро» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі № 28/184-А задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі № 28/184-А скасувати, а постанову господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 28/184-А залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.М. Нечитайло

Судді: Л.В.Ланченко

Н.Г. Пилипчук

М.О. Федоров

О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Суддя О.М. Нечитайло