Рішення № 10838892, 14.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2010 р.Справа № 9/106-10-2159 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД";

До відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 155371,56грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Терещенко В.І. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 17.05.2010 р. за вх. № 3823 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) в сумі 155371,56 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судові засідання призначені по справі не зявився, письмовий відзив на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

01.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(Продавець) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 2698/р (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець продає, а Покупець купує лікарські засоби, вироби медичиного призначення, засоби косметичної промисловості (далі -товар).

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній. Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з Продавцем на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар - в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Продавцем.

Згідно з умовами укладеного Договору Позивач в період з червня по грудень 2009 року поставив Відповідачу товар на загальну суму 506670 грн., строк оплати за який настав, що підтверджується видатковими накладними згідно розрахунку ціни позову та генеральною довіреністю (аркуш справи ст..10-15, 24).

Відповідач після отримання поставленого товару виконав свої грошові зобов'язання частково, сплативши 390485,10 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений на умовах укладеного Договору товар станом на 24.03.2010 року складає 116185,45 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.3. Договору, Покупець сплачує Продавцеві пеню у poзмipi подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання до повного виконання такого зобов'язання.

Оскільки Відповідачем було допущено невиконання (неналежне виконання) cвоїх зобов'язань за Договором, останній має сплатити Позивачу також пеню в poзмipi 22323,01 грн., 3% річних в poзмipi 3253,42 грн.,та суму іфляціних нарахувань в pозмipi 13609,68 грн.

Таким чином, загальний розмір позовних вимог ТОВ «ВВС-ЛТД»до ФОП ОСОБА_4 станом на 24.03.2010 р. складає 155371,56 грн., в тому числі: основний борг - 116185,45 грн., пеня - 22323,01 грн., 3% річних від простроченої суми - 3253,42 грн., сума інфляційних нарахувань - 13609,68 грн.

Оскільки Відповідач не виконував своїх грошових зобоязань по укладеному Договору тривалий строк, то Позивач вважав це достатнім для вжиття заходів до забезпечення позову, а саме накладання арешту на грошові кошти Відповідача, однак суд відмовив в задоволенні цієї вимоги.

У судовому засіданні від 02.06.2010р., представник Позивача Терещенко В.І., діючий за довіреністю, надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Відповідача та Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „ВВС-ЛТД”.

10.06.2010р. за вх. № 14887 до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи той факт, що 08.06.2010р. Відповідач частково погасив заборгованість перед Позивачем, а саме на суму 16200 грн. Таким чином Позивач зменшує на цю суму розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу і просить суд стягнути з Відповідача основний борг в розмірі 99985,45, а решту позовних вимог залишити незмінною.

10.06.2010р. за вх. № 14889, № 14888, № 14890 Позивач надав суду розгорнутий розрахунок 3% річних, пені та інфляційних нарахувань. Де сума 3% річних становить 3253,42 грн., пеня дорівнює 22323,01 грн., а також 13609,68 грн. інфляційних нарахувань.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу (ч.2 ст.694 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що щтрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в розясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 місце реєстрації; 68000, АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний № НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (08632, Київська обл., Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, буд. 4 юридична адреса; 08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3, р/р 26009012817085 в Укрексімбанку, МФО 322313, код ЄДРПОУ 19351156) 99 985,45 грн. основного боргу; 22323,01 грн. пені; 3253,42 грн. 3% річних; 13609,68 грн. інфляційних нарахувань; 1391,72 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.