Рішення № 108388771, 12.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16730/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач-1, ГУ НП у Львівській області), Головного управління МВС України у Львівській області (далі - відповідач-2, ГУ МВС України у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви від 11.01.2023, просить:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за невикористанні 123 доби відпустки при звільненні;

- зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористанні 123 доби відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції 20.10.2022, без врахування податків і зборів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.09.1997 по 20.10.2022 проходила службу в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України, на час звільнення перебувала у званні підполковника поліції. Наказом ГУ НП у Львівській області від 20.10.2022 №506 о/с її звільнено з посади заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області через хворобу. Зазначає, що на день звільнення зі служби у неї залишилось 123 доби невикористаної відпустки. Вказує, що відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Вказує, що у зв`язку із втратою чинності Закону України «Про міліцію» та набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» відбулась реорганізація, на підставі якої ГУ НП у Львівській області стало правонаступником ГУ МВС у Львівській області. Вважає, що відповідачами неправомірно не проведено із нею усіх розрахунків при звільненні, зокрема не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки.

Відповідач-1 позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2016 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2016 №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовані територіальні органи Міністерства внутрішніх справ. Жодним нормативним актом не встановлено, що Національна поліція України є правонаступником органів міліції, а тому ГУ НП у Львівській області як новостворена установа не повинна відповідати за зобов`язаннями ГУ МВС у Львівській області, а саме за невиплату компенсації за невикористанні відпустки за 2000, 2004, 2006, 2009, 2013 роки. Вказує, що відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У наказі про звільнення від 20.10.2022 №506 о/с відомості про виплату компенсації за невикористанні відпустки за 2020 та 2021 роки відсутні, натомість визначено кількість днів невикористаної позивачем відпустки. Наказ від 20.10.2022 №506 о/с є актом індивідуальної дії і позивачем не оскаржено. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 затверджено «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (далі - Положення №114). Відповідно до пункту 56 Положення №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Зазначає, що позивач у встановленому порядку наказ ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 №808 о/с, який є актом індивідуальної дії, на підставі якого фінансовим відділом проводиться виплата коштів, у тому числі компенсація за невикористанні відпустки, не оскаржувала. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 22.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем-1 21.12.2022 (вх. №20490ел) подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем-2 21.12.2022 (вх. №20514ел) подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем-1 27.12.2022 (вх. №81267) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідачем-2 03.01.2023 (вх. №74ел) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Позивачем 11.01.2023 (вх. №2487) подано заяву про зміну предмету позову, яка по суті є уточненням кількості днів невикористаної відпустки, та додаткові пояснення у справі (вх. №2494).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.09.1997 по 20.10.2022 проходила службу в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України.

Наказом ГУ НП України у Львівській області «Про особовий склад» від 20.10.2022 №506 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП (через хворобу).

Стаж служби в поліції ОСОБА_1 при звільненні в календарному обчисленні становить 25 років 01 місяць 18 днів.

При звільненні позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році у кількості 13 діб основної відпустки та 11 діб додаткової відпустки та встановлено премію за жовтень 2022 року у розмірі 24,691%.

Позивач 03.11.2022 звернулася до відповідачів із запитами про надання інформації про виплату їй компенсації за невикористані впродовж 2000-2021 років відпустки і просила, у випадку не виплати такої компенсації, провести відповідні виплати.

Позивач стверджує, що відповіді на вказані запити вона не отримала.

Одночасно позивач подала запити про надання завірених копій особових карток з інформацією про всі розміри встановленого грошового забезпечення, про накази, відповідно до яких на осіб покладається тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами, та про накази, згідно до яких особам надаються відпустки та періоди відпусток.

Супровідним листом від 09.11.2022 №С-209/зі/17/01-2022 ГУ НП у Львівській області направлено архівні відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інших виплат за час проходження служби в поліції у період з 07.11.2015 по 20.10.2022.

Супровідним листом від 17.11.2022 №С-205/зі/17/01-2022 ГУ МВС у Львівській області направлено копії особових карточок на грошове забезпечення у період з 2000 по 2015 роки. Карточку за 2002 рік не видано по причині перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною.

Супровідним листом від 18.11.2022 №С-2018/зі/17/01-2022 ГУ НП у Львівській області направлено копії особових карточок на грошове забезпечення за 2015-2018 роки. Копії карточок за 2019-2021 роки не видано по причині перебування таких на оформлені до передачі на зберігання до архіву і будуть надані додатково з карточкою за 2022 рік.

Кількість днів невикористаної відпустки становить 123 дні, визнається сторонами і не є предметом доказування.

Неповнота нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення у виді компенсації за невикористанні дні відпусток при звільнені зумовила звернення позивача в суд з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).

Статтею 4 Закону №504/96-ВР установлені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частини десятої статті 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З огляду на наведене, суд зауважує, що чинне законодавство допускає ймовірність невикористання поліцейським відпустки протягом календарного року. Також не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яким він уже скористався в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Саме такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.

Судом з матеріалів справи встановлено, що при звільненні зі служби в поліції позивачу була виплачена компенсація за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році тривалістю 13 діб основної відпустки та 11 діб додаткової відпустки.

Водночас, відповідно до листа ГУ НП у Львівській області від 06.12.2022 №С-278/Зі/05/43-2022, у позивача за період служби в поліції залишились невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, зокрема: за 2019 рік - 06 діб додаткової відпустки; за 2020 рік - 04 доби додаткової відпустки; за 2021- 10 діб основної та 15 діб додаткової відпустки.

Згідно з листом ГУ МВС у Львівській області від 27.12.2022 №С-307/Зі/13-2022, у позивача залишились також невикористаними: 30 діб основної відпустки за 2000 рік; 30 діб основної відпустки за 2004 рік; 19 діб основної та 05 діб додаткової відпустки за 2009 рік та 04 доби додаткової відпустки за 2013 рік.

Тобто, відповідно загальна кількість невикористаних днів основної та додаткової відпустки за період служби позивача в органах внутрішніх справ і в поліції становить 123 дня.

Судом встановлено, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні компенсацію за невикористані 123 дні щорічної основної та додаткової відпустки, що дає підстави стверджувати про бездіяльність.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Твердження ГУ НП у Львівській області про те, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ і не повинна відповідати за зобов`язаннями ГУ МВС у Львівській області перед позивачем, а саме за невиплату компенсації за невикористанні відпустки за 2000, 2004, 2006, 2009, 2013 роки, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 13 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції.

Відповідно до абзацу третього пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вказане дає підстави стверджувати, що права позивача, яка проходила службу в органах внутрішніх справ, збереглися за нею під час служби в поліції, тому ГУ НП у Львівській області як на працедавець ОСОБА_1 зобов`язано було провести повний розрахунок при звільненні позивача зі служби в поліції, включаючи виплату спірної компенсації.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплата позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки є бездіяльністю, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та положенням КЗпП України, тому перша позовна вимога підлягає до задоволення шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.

Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби Національної поліції України 20.10.2022 та зі стягненням обов`язкових податків та зборів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України.

Керуючисьст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833), Головного управління МВС України у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 08592247) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833), Головного управління МВС України у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 08592247) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за невикористані 123 дні щорічної основної та додаткової відпустки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби Національної поліції України 20.10.2022.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: площа Генерала Григоренка, 3, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані 123 дні щорічної основної та додаткової відпустки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в Національній поліції України20.10.2022, зі стягненням обов`язкових податків та зборів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя О.П. Хома