Рішення № 108388752, 12.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13177/22

провадження № П/380/13279/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними дій, скасування картки відмови, визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43971343), в якій просить:

- визнати протиправними дії Львівської митниці, щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000989;

- визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022.

В обґрунтування позову зазначив, що для здійснення митного оформлення товару, придбаного відповідно до умов зовнішньоекономічного договору № GMBH-0102, укладеного 11.05.2014 між ФОП ОСОБА_1 та «Dikabo GMBH» (Німеччина), позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №UA209170/2022/067301 від 01.09.2022 з долученим до неї пакетом супровідних документів та визначено митну вартість товару за першим методом - за ціною договору, на рівні від 33,94 до 34,44 Євро/шт., залежно від ваги (розміру) шини. На підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів позивачем 01.09.2022 надано пояснення. Проте, відповідачем за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів винесено спірні картку відмови у прийнятті митної декларації № UA209170/2022/000989 та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом.

Позивач вважає, що до митного оформлення ним подано документи, які були достатніми для підтвердження митної вартості та завершення митного оформлення вантажних шин, що були у використанні, придатних для подальшого вжитку, однак митним органом протиправно відмовлено у прийнятті митних декларації. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду 12.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що за результатами здійснення митного контролю за митною декларацією від 03.08.2022 №UA209170/2022/067301 від 01.09.2022 встановлено, що пунктом 9.1 поданого до митного оформлення контракту від 11.05.2014 №GMBH-0102 (далі контракт) визначено, що контракт діє до 31.12.2021. Таким чином, митниця дійшла висновку, що існують додатки до контракту, які вносять зміни до контракту, що до митного оформлення не подавалися. Крім того, контракт у розділі 10 містить два підписи та печатки продавця, що є ідентичними копіями одне одного (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки). Це дало відповідачу підстави вважати, що документ має ознаки підробки. Також зазначив, що оскільки позивачем здійснювалася поставку товару на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010, то ФОП ОСОБА_1 повинен надати докази понесення витрат (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Однак таких документів позивачем митному органу не надано. Крім того повідомив, що серед вказаних у графі 44 митної декларації документів, які мали б підтверджувати заявлену суму транспортних витрат, міститься: довідка «Про транспортні витрати» № б/н від 30.08.2022, видана ТОВ «БЛМ Транс». Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка про транспортні витрати» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат. Вартість транспортних витрат підтверджено неналежним документом. Таким чином, митницею встановлено наступне: до митного оформлення не подано додатки до контракту (зокрема, щодо зміни терміну дії контракту); контракт має ознаки підробки; наданий на підтвердження витрат на транспортування документ «довідка» є неналежним; не подано документи, що підтверджують вартість транспортних витрат.

За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

З метою обрання методу для визначення митної вартості Львівською митницею Держмитслужби було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Для визначення митної вартості було обрано резервний метод. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2022/44130 від 17.06.2022. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося. Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Львівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

21.10.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач зазначає, що пунктом 9.1. поданого до митного оформлення контракту від 11.05.2014 №GMBH-0102 визначено, що контракт діє до 31.12.2021. Таким чином митниця дійшла висновку, що існують додатки до контракту, як вносять зміни до контракту, що до митного оформлення не надавалися. Контракт у розділі 10 містить два підписи та печатки продавця, що є ідентичними копіями одне одного (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки ). Вказане дає підстави вважати, що документ має ознаки підробки. Водночас, зазначені твердження не заслуговують на увагу суду, оскільки не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Позивач зазначає, що повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені. Окрім цього, вказує, що до митного оформлення була надана чинна на дату поставки товару редакція контракту від 11.05.2014 №GMBH-0102, відповідно до п. 9.1. якого контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023.

Позивач звертає також увагу суду на те, що представником відповідача до відзиву на позовну заяву надана копія митої декларації: № UA209170/2022/044130 від 17.06.2022, проте така не була покладена в основу оскаржуваного рішення. Як джерело інформації, що використовувалися відповідачем для визначення митної вартості, в оскаржуваному рішенні, зазначена МД №UА209170/2022/44130 від 17.06.2022. Проте, зазначена декларація до матеріалів справи не долучена, а відповідачем не доведено факт існування такої та факт того, що аналогічний товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений на територію України, а митна вартість, вказана у відповідній митній декларації не була відкоригована, чи рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та чи скасоване судом.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.08.2003, дата запису: 23.07.2007 за № 23820170000024589, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Основним видом господарської діяльності позивача є КВЕД 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Компанією «Dikabo GMBH» (Німеччина) (Продавець) 11.05.2014 укладено зовнішньоекономічний договір № GMBH-0102, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує вантажні шини, що були у використанні, придатні для подальшого використання, на умовах ІНКОТЕРМС 2010 року. Відповідно до п. 1.3 цього договору, товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії Товару визначається Інвойс. Інвойс надається на кожну партію Товару.

Згідно з п. 4.1 договору товари, зазначені в Інвойсі, повинні бути відвантажені Покупцю протягом одного тижня після розміщення замовлення. Кожна партія товару буде поставлятися на умовах FCA (Шпелле), Німеччина згідно з умовами постачання ІНКОТЕРС 2010.

Відповідно до п. 9.1 цей контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023. Ця угода Сторін про викладення у новій редакції Контракту № GMBH-0102 від 11.05.2014 набирає чинності з 11.05.2014.

Відповідно до Інвойсу № 29842 від 29.08.2022 Продавцем та Покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару. Загальна кількість товару складає 340 штук, загальна вартість товару - 10200,00 Євро.

Оплату за поставлений товар покупець здійснив відповідно до платіжного доручення від 30.08.2022.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію UA209170/2022/067301 від 01.09.2022.

До вказаної митної декларації ФОП ОСОБА_1 долучено такі документи:

- пакувальний лист (Packing list) № б/н від 29.08.2022;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 29842 від 29.08.2022;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) №0147698 від 29.08.2022;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 29842 від 29.08.2022;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 30.08.2022;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 30.08.2022;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 29.08.2022;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № GMBH-0102 від 11.05.2014;

- договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-4993 від 25.01.2021;

- договір (контракт) про перевезення №26.08.2022 від 26.08.2022;

- договір (контракт) про перевезення Б/Н від 16.02.2021;

- заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6-33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 №1120 (зі змінами) № 76/22 від 24.05.2022;

- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 8932198 від 01.09.2022;

- перепустку № D-072943 від 01.09.2022;

- копію митної декларації країни відправлення № 22DE535686834708E3 від 29.08.2022.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору, на рівні від 33,94 до 33,44 Євро/шт., залежно від ваги шини (або 0,57 Євро/за кг. нетто).

01.09.2022 позивачем отримано повідомлення від митниці декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайсл-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаного повідомлення позивачем 01.09.2022 надано відповідачу пояснення. Пояснення мотивував тим, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються за наявності таких, однак у ФОП ОСОБА_1 немає в наявності додаткових документів, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення. Просив завершити митне оформлення.

Перевіривши подані документи, відповідачем встановлено наявність розбіжностей, відтак відповідно до вимог Митного кодексу України органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю; прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022 та винесено картку відмови № UA209170/2022/000989 в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішенням Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022 митну вартість товару було скориговано із застосуванням 6 методу визначення митної вартості товарів на рівні від 65,0915 до 84,4879 Євро/шт. залежно від ваги шини (або 1,22 Євро/за кг. нетто).

Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022 обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митої вартості товару, зазначено, що митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вказав, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом не подано Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Відповідач вказав, що на вимогу декларантом надіслано відповідь на вимогу про неможливість подання додаткових документів Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Митний орган дійшов висновку про неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03 2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2022/44130 від 17.06.2022. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно з Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Так, як вже зазначалося вище, з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000989 судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем одночасно з митною декларацією подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № б/н від 29.08.2022; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 29842 від 29.08.2022; автотранспортну накладну (Road consignment note) №0147698 від 29.08.2022; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 29842 від 29.08.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 30.08.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 30.08.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 29.08.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № GMBH-0102 від 11.05.2014; договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-4993 від 25.01.2021; договір (контракт) про перевезення №26.08.2022 від 26.08.2022; договір (контракт) про перевезення Б/Н від 16.02.2021; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6-33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 №1120 (зі змінами) № 76/22 від 24.05.2022; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 8932198 від 01.09.2022; перепустку № D-072943 від 01.09.2022; копію митної декларації країни відправлення № 22DE535686834708E3 від 29.08.2022.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як слідує з оскаржуваного рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відтак, відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у ч. 2 і ч. 3 цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

При цьому, відповідач зазначає, що підставами для виникнення сумнівів у визначеній позивачем митній вартості товару та витребування додаткових документів було те, що пунктом 9.1 поданого до митного оформлення контракту від 11.05.2014 №GMBH-0102 визначено, що контракт діє до 31.12.2021. Таким чином, митниця дійшла висновку, що існують додатки до контракту, які вносять зміни до контракту, що до митного оформлення не подавалися. Крім того, відповідач вказав, що контракт у розділі 10 містить два підписи та печатки продавця, що є ідентичними копіями одне одного (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки). Вказане дало відповідачу підстави вважати, що документ має ознаки підробки. Також зазначив, що оскільки позивачем здійснювалася поставку товару на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010, то ФОП ОСОБА_1 повинен надати докази понесення витрат (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Однак таких документів позивачем митному органу не надано.

Такі доводи відповідача суд оцінює критично, з огляду на те, що вони спростовуються наявною у матеріалах справи копією контракту. Так, суд із аналізу копії контракту № GMBH-0102 від 11.05.2014 (нова редакція) не знайшов об`єктивних недоліків змісту та форми такого контракту. При цьому, вказана копія містить як підписи та печатки обох сторін договору, так і інформацію щодо строку дії цього контракту (до 31.12.2023).

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати по перевезенню вантажу з місця завантаження до кордону від 30.08.2022, яка містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону та містить номери автотранспортних засобів, якими здійснено таке перевезення, що відповідає товаросупровідним документам, які подані до митного оформлення, та дозволяє ідентифікувати зазначені документи як такі, що підтверджують складову митної вартості поставки товару. Так, згідно з вказаною довідкою вартість перевезення згідно заявки від ФОП ОСОБА_1 автомобілем держ. № НОМЕР_2 / НОМЕР_3 по маршруту Germany, 48480, Spelle м.п. Рава-Руська складає 55000,00 грн.

При цьому, з наданих позивачем документів судом встановлено, що послуги з транспортного перевезення товарів, які ввозилися позивачем, надавалися ТзОВ «БЛМ Транс» на підставі договору транспортного експедирування від 16.02.2021, договору перевезення вантажу від 21.08.2022 та заявки на перевезення від 28.08.2022.

Як слідує з заявки на перевезення від 28.08.2022, загальна вартість перевезення, в т.ч. ПДВ 55000,00 грн. до п/п Рава-Руська, вартість перевезення товару по території України буде визначена в актах виконаних робіт.

Водночас, Митним кодексом України не визначено види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17. Така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.

Разом з тим, суд звертає увагу, що заявленими умовами поставки товару позивачу є FCA - Spelle. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, оскільки до митної вартості оцінюваних товарів додаються витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням лише до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а не по території України, наведене вище спростовує доводи відповідача про те, що позивачем з явним наміром приховати загальну вартість перевезення задля маніпуляцій з вартістю послуги на ділянках до та після перетину митного кордону України у наданій до митного оформлення заявці на перевезення від 28.08.2022 у графі «Загальна вартість перевезення» насправді загальна вартість перевезення не вказана, вказана лише вартість перевезення до кордону України, хоча загальний маршрут в договорі - Spelle Вінниця.

Водночас, на підтвердження остаточної вартості перевезення вантажу до м. Вінниця, позивачем надано суду відповідні документи, які в силу умов п. 4 договору перевезення вантажу від 26.08.2022 могли бути створені вже після доставки товару, зокрема: рахунок на оплату №208 від 05.09.2022, акт надання послуг №БЛМ00000208 від 05.09.2022, платіжне доручення №9740 від 07.09.2022 на суму 144308,90 грн.

Як слідує з рахунку на оплату №208 від 05.09.2022 ТзОВ «БЛМ Транс» надало ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційні послуги за заявкою №2 від 26.08.2022 за договором 16/02/2020 від 16.02.2021 по маршруту Germany, 48480 П/П Рава Руська на суму 55000,00 грн., (яка в силу вимог ч. 10 ст. 58 МК України додається до митної вартості імпортованого товару), а також транспортно-експедиційні послуги за заявкою №2 від 26.08.2022 за договором 16/02/2020 від 16.02.2021 по маршруту П/П Рава Руська Україна, Вінницька область на суму 89308,90 грн. (яка в силу вимог ч. 10 ст. 58 МК України не додається до митної вартості імпортованого товару).

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивачем не понесено. Отже, якщо за твердженням декларанта додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортні витрати від 30.08.2022), навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митниця повинна довести наявність цього факту.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вартість перевезення імпортованого товару є підтвердженою.

Відтак, суд зазначає, що відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.

При цьому, варто зауважити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Крім того, слід звернути увагу, що доводи відповідача, зазначені в відзиві на позовну заяву щодо наявності розбіжностей в поданих документах, не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Так, згідно з пунктом 27 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017, дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів та зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органів доходів та зборів, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Аналогічна правова висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі К/9901/6239/18 (815/469/15).

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14 липня 2021 року у справі № 520/11590/19 та відповідно до якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, дає підстави для висновку, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); т) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування автомобіля, однак відповідачем застосовано резервний метод.

Так, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. За правилами ч.ч. 3, 8 згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Статтею 64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанова Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17.

Водночас, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари, методів 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього визначається, що джерелом для коригування митної вартості слугувала інша митна декларація, а саме: №UA209170/2022/44130 від 17.06.2022.

З даного приводу, суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Суд звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Так, в декларації, яку митниця використала за джерело інформації при коригуванні митної вартості, товар міг відрізняється за описом та характеристиками, або ж стосуватися неспівставних обсягів поставки. При цьому, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари, чи митна вартість, вказана у відповідній митній декларації не була відкоригована, чи рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та чи скасоване судом, тощо.

Більше того, суд звертає увагу, що представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено копію митої декларації № UA209170/2022/044130 від 17.06.2022, яка нібито була використана ним як джерело інформації при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Водночас, як джерело інформації, що використовувалися відповідачем для визначення митної вартості, в оскаржуваному рішенні, зазначена МД №UА209170/2022/44130 від 17.06.2022. Однак, зазначена декларація до матеріалів справи не долучена, а відповідачем не доведено факту існування такої та факту того, що аналогічний товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений на територію України.

Окрім цього, необхідно також звернути увагу на те, що в долученій відповідачем до відзиву на позовну заяву митній декларації № UA209170/2022/044130 від 17.06.2022, яка нібито була використана ним як джерело інформації при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування, митна вартість також визначена за резервним (6 методом), про що зазначено в гр. 43 (Код МВВ), на підставі рішення про корегування митної вартості товару №UA209000/2022/900060/2 від 17.06.2022, долученого позивачем до відповіді на відзив.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не обґрунтував застосування саме резервного методу для визначення митної вартості товару.

Водночас, як вище встановлено судом з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією позивачем визначено за першим методом, на рівні від 33,94 до 33,44 Євро/шт. залежно від ваги шини (або 0,57 Євро/за кг. нетто).

Наданий до митного оформлення Інвойс № 29842 від 29.08.2022 у розумінні ст. 52 МК України містить відомості про вартість товарів.

Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати по перевезенню вантажу з місця завантаження до кордону від 30.08.2022 містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону та містить номери автотранспортних засобів, якими здійснено таке перевезення, що відповідає товаросупровідним документам, які подані до митного оформлення, та дозволяє ідентифікувати зазначені документи як такі, що підтверджують складову митної вартості поставки товару.

Судом також встановлено, що 01.09.2022 відповідачем надіслано позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайсл-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаного повідомлення позивачем 01.09.2022 надано відповідачу пояснення, мотивовані тим, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються за наявності таких, однак у ФОП ОСОБА_1 немає в наявності додаткових документів, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення. Просив завершити митне оформлення.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/17, від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування та, відповідно, спірної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

З урахуванням досліджених судом фактичних даних, суд приходить висновку, що спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000989 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Зі змісту позовних вимог також слідує, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача, що відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

При цьому, відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, серед іншого, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

З урахуванням визначених ст. 245 КАС України повноважень суду при вирішенні справи, а також того, що дії відповідача знайшли своє відображення у прийнятті ним оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимога щодо оскарження рішення про коригування митної вартості носить майновий характер, при цьому ціна позову в цій частині обчислюється з різниці між сумами платежів, нарахованими декларантом, та сумами платежів, обчислених митним органом.

Відтак, враховуючи заявлені позовні вимоги (1 немайнову і 2 майнових), розмір сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви становив 6501,00 грн. (2481,00 грн. + 2481,00 грн. + 1539,00 грн.)

Оскільки заявлений позов судом задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови, то в порядку ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 4020,00 грн. (2481,00 грн. + 1539,00 грн.).

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000989.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 4020 (чотири тисячі двадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна