Рішення № 108387411, 29.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2022 року Справа № 160/17101/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в якій просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.08.2022 року № 056350010849 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.03.1990 р. по 09.06.1995 р. у Донецькому обласному центрі «АвтоВАЗтехобслуговування», період догляду за дитиною до 3-х років з 21.12.1984 по 21.12.1987 р., період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічній протитуберкульозний диспансер» з 14.12.2017 р. по 17.04.2020 р. в подвійному розмірі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 17.08.2022 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що пенсійному органу надані всі необхідні документи для призначення пенсії за віком, відтак відмова відповідачів у призначенні пенсії за віком є протиправною.

Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі надіслали відзив на позов, в яких зазначено, про те, що позивач дійсно надав заяву та документи для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду наданих документів встановлено відсутність права позивача на призначення пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.08.2022 р. № 1216-5001992091 позивачка є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилась з м.Бахмут Донецької області до м.Павлоград Дніпропетровської області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.08.2022 р. № 056350010849 повідомлено їй про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу роботи. За розрахунком відповідача, страховий стаж роботи складає 24 роки 4 місяці 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії, а саме 29 років.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи:

з 01.03.1990 р. по 09.06.1995 р., оскільки між прийняттям та наказом про прийняття - термін 1 рік

період догляду за дитиною 21.12.1984 року, оскільки необхідно надати оригінал свідоцтва про народження дитини та паспорт.

період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» з 14.12.2017 р. по 17.04.2020 р. в подвійному розмірі.

Щодо незарахування періоду роботи з 01.03.1990 р. по 09.06.1995 р., оскільки між прийняттям та наказом про прийняття термін 1 рік, то суд зазначає, що нормами ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України та пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, період роботи з 01.03.1990 р. по 09.06.1995 р. підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо незарахування періоду догляду за дитиною 21.12.1984 року, оскільки необхідно надати оригінал свідоцтва про народження дитини та паспорт, то суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкове надання паспорту дитини чинне законодавство не передбачає, оскільки надає право вибору заявнику між свідоцтвом про народження та паспортом.

Таким чином, період догляду за дитиною до 3-х років з 21.12.1984 по 21.12.1987 р. підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо незарахування періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» з 14.12.2017 р. по 17.04.2020 р. в подвійному розмірі, суд зазначає про таке.

Відповідно до записів трудової книжки № 24, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.05.2020 року № 01/1147:

14.12.2017 року позивачка була прийнята на посаду молодшої медичної сестри санітарки - прибиральниці стаціонарного відділення відповідно до наказу від 13.12.2017 р. №83.

14.04.2020 року - звільнена з посади відповідно до наказу від 17.04.2020 року № 257- к.

Відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 р. № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» туберкульоз віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Відповідно до наказу МОЗ № 385 від 28.10.2002 р. «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» до закладів охорони здоров`я віднесено Протитуберкульозний диспансер.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Щодо посилань представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», то суд зазначає, що позивачка не зверталася за призначенням пенсії за вислуги років, тому вказана постанова не підлягає застосуванню.

Крім того, наказ Міністерства охорони здоров`я України № 146 від 23.10.91, на який посилається представник відповідача втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я № 742 від 23.11.2007.

Таким чином, період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» з 14.12.2017 р. по 17.04.2020 р. підлягає зарахуванню в подвійному розмірі.

При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 496,20 грн., з огляду на те, що позовні вимоги задоволені лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.08.2022 року № 056350010849 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи:

з 01.03.1990р. по 09.06.1995р. у Донецькому обласному центрі «АвтоВАЗтехобслуговування»;

період догляду за дитиною до 3-х років з 21.12.1984 по 21.12.1987 р.;

період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічній протитуберкульозний диспансер» з 14.12.2017 р. по 17.04.2020 р. в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2022 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова