Рішення № 108387390, 13.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2023 року Справа № 160/19590/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , оформлене листом №32393-26030/П-01/8-0400/22 від 25.10.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту звернення, тобто з 10.10.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером та отримував пенсію за вислугу років. Зазначає, що приблизно у 2015 році пенсійна справа ОСОБА_1 була направлена до АР Крим за місцем його тодішнього проживання. У жовтні місяці 2021 році позивач повернувся до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а пенсійна справа повинна була бути повернута з АР Крим до ГУ УПФУ в Дніпропетровській області, тобто за місцем сьогоднішньої реєстрації. Вказує, що на сьогодні склалась ситуація, відповідно до якої заявник не отримує пенсію та не перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а також не отримує пенсію та не перебуває па обліку в пенсійних органах АР Крим. Позивач звертався до відповідача з проханням здійснити запит задля отримання його пенсійної справи та виплати йому пенсії. 10.10.2022 року позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити про виконання вказаного запиту та, у разі відсутності справи заявника або інформації про її надсилання, поновити виплату пенсії. Однак пенсійним органом було відмовлено. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 12.12.2022 року справу прийнято до провадження, та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.01.2023 року представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що запити щодо витребування паперових пенсійних справ громадян, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, направлялися до Пенсійного фонду російської федерації. Поновлення виплати пенсії громадянам України, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, здійснюється після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. При цьому, до наявних документів додасться заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Враховуючи вищезазначене, 13.12.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено запит за №0400-010219-8/163765 до Пенсійного фонду російської федерації про витребування пенсійної справи ОСОБА_1 з Автономної Республіки Крим. До 24.02.2022 пенсійна справа ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надходила.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером, пенсія призначена за вислугу років з 10.06.1998 року, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 виданим 25.04.2000р. та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .

У період з 2015р. по 2021 року ОСОБА_1 проживав в с. Зелене Бахчисарайського району АР Крим, у зв`язку з чим пенсійна справа позивача була направлена до АР Крим.

В жовтні 2021 року позивач повернувся до м. Кривого Рогу Дніпропетровській області.

10.10.2022р. та 18.10.2022р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою з питання переведення виплати його пенсії з АР Крим до м. Кривого рогу Дніпропетровської області.

Листом від 25.10.2022р. №32393-26030/-01/8-0400/22 відділом розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача що витребування паперових пенсійних справ громадян, які мешкали на території АР Крим та м. Севастополя, направлялися до Пенсійного фонду Російської Федерації. Поновлення виплати пенсії громадянам України, які проживали на території АР Крим та м. Севастополя, здійснюється після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Вказано, що 13.12.2021 р. Головним управлінням було направлено запит за №0400-010219-8/163765 до Пенсійного фонду Російської Федерації про витребування пенсійної справи ОСОБА_1 з Автономної Республіки Крим. До 24.02.2022р. пенсійна справа ОСОБА_1 до пенсійного органу не надходила. Зазначено, що за умови надання ОСОБА_1 паперової пенсійної справи та довідки атестата про припинення виплати пенсії на території АР Крим буде розглянуто питання виплати позивачу пенсії за нормами пенсійного забезпечення України.

Відмову щодо поновлення виплати пенсії позивач вважає незаконною, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до Стаття 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі по тексту Закон № 2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ст.. 62 Закону № 2262-XII пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закону №1058-IV.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 52 Закону № 2262-XII передбачено, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 N 3-1 (далі по тексту Порядок № 3-1) заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з метою поновлення виплати пенсії звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області двічі із заявою про здійснення запиту про отримання/пересилання його паперової пенсійної справи за місцем його фактичного перебування.

Відповідачем прийнято рішення про відмову в поновленні пенсійних виплат позивача, яке оформлено листом від 25.10.2022р. №32393-26030/-01/8-0400/22.

Припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та відмова в поновленні таких виплат фактично відбулось у зв`язку з тим, що пенсійним органом Дніпропетровської області не було отримано з АР Крим паперову пенсійну справу позивача.

Проте, суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність у пенсійного органу паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсійних виплат позивачу, оскільки сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена. Окрім того, стаття 49 Закону №1058-IV не містить такої підстави припинення виплат пенсії як відсутність в пенсійного органу пенсійної справи в паперовому вигляді.

Наведені обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові в поновленні пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За змістом статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , оформленої листом №32393-26030/П-01/8-0400/22 від 25.10.2022 року та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсію ОСОБА_1 з моменту звернення, тобто з 10.10.2022 року.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , оформлене листом №32393-26030/П-01/8-0400/22 від 25.10.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту звернення, тобто з 10.10.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін