Рішення № 10838489, 09.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.10                                                                                 Справа № 8/187

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОХ», м. Житомир,

до Приватного підприємства «ГЕФЕСТ-М», м. Луганськ, -

про стягнення 29790 грн. 03 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.

в присутності представників сторін:

від позивача –Швидкий О.О. - представник, - довіреність №8 від 25.06.10 року;

від відповідача - представник не з'явився.

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 26640,26 грн. за отриманий товар, пені у сумі 2722,72 грн., 3% річних у сумі 427,05 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №89-09, укладеного між сторонами 08.10.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26.07.10 року до 09.08.10 року –у зв’язку з неявкою сторін.

До початку судового засідання 09.08.10 року позивач звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;23).

За таких обставин суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача –на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

08.10.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання №89-09, відповідно до якого постачальник зобов’язується передавати у власність покупця товар згідно накладних, а покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити його оплату у порядку та на умовах договору (п.1.1).

Кількість, асортимент та номенклатура товару погоджуються у замовленні та зазначаються у накладних (п.1.2).

Передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, в асортименті та ціні здійснюється на підставі відповідної накладної (п.3.6).

Ціна товару вказується у накладних на отримання товару (п.4.1).

Покупець зобов’язується здійснювати оплату товару не пізніше 20 календарних днів з дня його отримання (п.4.2; п.5.2.2), безготівково або готівкою до каси постачальника (п.4.3).

У випадку порушення терміну оплати, встановлено п.4.2 цього договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період, протягом якого мало місце порушення зобов’язання (п.6.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.10 року (п.8.1).

На підтвердження факту поставки на користь відповідача товару позивач надав до справи накладну №2117 від 28.10.09 року на суму 27640,26 грн., яка містить докази отримання товару відповідачем (підпис уповноваженої особи відповідача, скріплений його печаткою (а.с.18).

Як вбачається з наданих позивачем доказів, відповідач частково сплатив борг у сумі 833,40 грн., у зв’язку з чим станом на 22.12.09 року його залишок становив 26806,86 грн.

22.12.09 року за вих. №398 позивач спрямував на адресу відповідача претензію, якою запропонував у термін до 29.12.09 року сплатити основний борг та пеню у сумі 436,99 грн. (а.с.16), однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково (на суму 166,60 грн.) вжив заходів до сплати боргу, який на день його звернення до суду становить 26640,26 грн.

Керуючись чинним законодавством та умовами договору, позивач на суму основного боргу у розмірі 26640,26 грн. нарахував:

пеню за період з 19.11.09 року по 19.05.10 року у сумі 2722,72грн.;

3% річних у сумі 427,05 грн., а всього 29790,03 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обо’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач вчинив такі дії не у повному обсязі, позивач правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, згідно якій у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Так, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено скорочений –річний –термін позовної давності.

          Позивач дотримався чинного законодавства при нарахування пені.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ГЕФЕСТ-М», ідентифікаційний код 36006033, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. 60 лєт образованиія СССР, 6, кв.73, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОХ», ідентифікаційний код 22064495, яке знаходиться за адресою: місто Житомир, майдан Польовий, 6, - основний борг у сумі 26640 (двадцять шість тисяч шістсот сорок) грн. 26 коп., пеню у сумі 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) грн. 72 коп., 3% річних у сумі 427 (чотириста двадцять сім) грн. 05 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 297 (двісті дев’яносто сім) грн. 90 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          На підставі ст. 85 ГПК України за згодою позивача у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 10 серпня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа