Рішення № 108384340, 10.02.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2738/21

Провадження № 2/0203/202/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10.02.2022 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Ноторової Є.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

14.07.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому позивач просить суд:

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Головкіною Яною Вікторівною від 12.03.2021 року за № 6780, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в сумі 40310,49 грн, таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона вважає спірний виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Головкіною Яною Вікторівною від 12.03.2021 року за № 6780, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в сумі 40310,49 грн, таким, що не підлягає виконанню, оскільки у нотаріуса відсутні повноваження вчиняти виконавчий напис.

Так, як стверджує позивач, з 22.07.2017 року нотаріуси України не мають права вчиняти виконавчі написи щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не є посвідченими нотаріально. У зв`язку з тим, що позивач та відповідач ніколи не укладали нотаріально посвідчені кредитні договори, нотаріус не мала права вчиняти спірний виконавчий напис. Також позивач повідомила суд про те, що вона не погоджується з розміром заборгованості, а отже вона не є безспірною.

Таким чином, позивач вважає, що враховуючи судову практику ВС, наявність у виконавчому написі вимог, які не підлягають стягненню, та проти яких боржник заперечує, свідчить про відсутність безспірності заборгованості, що є підставою для скасування виконавчого напису. Крім того, всупереч вимогам пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, відповідач не надсилав позивачу жодних повідомлень та вимог про усунення порушень грошових зобов`язань, що також є самостійною підставою для скасування спірного виконавчого напису.

З огляду на викладене вище, позивач звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У встановлений судом строк відповідач та третя особа не подали до суду заяв по суті спору.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом позивач пояснила суду таким чином, як про це зазначено вище.

Також позивач додала, що вона не отримувала кредитних коштів від відповідача та не знає звідки вона має такий кредитний борг у розмірі 40310,49 грн, про стягнення з неї якого зазначено у спірному виконавчому написі. З-поміж іншого позивач зазначила, що на роботу, де вона працює, надійшла постанова приватного виконавця про примусове стягнення з неї заборгованості. Проте вона ніколи не мала жодних відносин з відповідачем, не має жодної кредитної заборгованості перед ним та є юридично неграмотною.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат позивач просила суд відшкодувати їй витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалами суду від 16.07.2021 року та від 26.07.2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову було повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни належним чином засвідчені копії: матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких вчинено виконавчий напис № 6780, виданий 12.03.2021 року; виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни від 12.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6780.

У судове засідання, призначене на 10.02.2022 року, з`явилась позивач.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши думку позивача, на підставі положень ст. ст. 128, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності інших учасників справи.

Представник відповідача не з`явився у судові засідання, призначені на 26.10.2021 року, 08.12.2021 року, 10.02.2022 року, причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не надав.

У зв`язку з цим, за наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні суд заслухав усні пояснення позивача по суті позовних вимог, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухав заключне слово позивача, та 10.02.2022 року проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (клієнт, РНОКПП НОМЕР_1 ) заявою № 009-03282-181112 від 18.11.2012 року запропонувала (надала оферту) Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (ПАТ «Дельта Банк», банк, код ЄДРПОУ 34047020) укласти з нею договір, в рамках якого, зокрема, відкрити поточний рахунок з використанням платіжної картки, оформити платіжну картку платіжної системи, встановити ліміт кредитної лінії у сумі та на строк, відповідно до умов, визначених у пунктах 2.3 та 2.4 частини 2 пропозиції, прийняти в заставу майнові права на її заробітну плату та інші види її доходів, доручила банку здійснювати з відкритого рахунку договірне списання грошових коштів, які складають сплату страхових платежів на користь страхової компанії ПрАТ «СК «Дельта», з якою вона уклала договір добровільного страхування № 009-03282-181112 від 18.11.2012 року.

Основні умови договору: рахунок № НОМЕР_2 , валюта рахунку: гривня, ліміт кредитної лінії: 25000,00 грн, строк дії ліміту кредитної лінії: 364 календарних дні, картка: Visa International та/або MasterCard WorldWide та/або ВОПС Дельта, тарифний пакет: «Кредитна картка № 1 2012 (на все)». До вказаної заяви додані Тарифи на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет «Кредитна картка № 1 2012 (на все)», Умови надання кредитної картки Тарифний пакет «Кредитна картка № 1 2012 (на все)», з відображенням таблиці погашення заборгованості по кредитній картці «Кредитна картка № 1 2012 (на все)».

12.03.2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна вчинила виконавчий напис за № 6780 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», код ЄДРПОУ 39508708, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, заборгованості у загальному розмірі 40310,49 грн, яка утворилась за кредитним договором № 009-03282-181112 від 18.11.2012 року, стягнення заборгованості проводиться за період з 21.05.2020 року по 05.03.2021 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни від 12.05.2021 року, ВП № 65399403, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 6780, виданого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 40310,49 грн.

Спірні правовідносиниміж сторонамивиникли зприводу визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Головкіною Яною Вікторівною від 12.03.2021 року за № 6780, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в сумі 40310,49 грн, таким, що не підлягає виконанню.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172(далі Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьомустаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.05.2020 року, справа № 320/7932/16-ц, Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, у подібних правовідносинах, а також Верховного Суду України, викладеною в постанові від 05.07.2017 року, справа № 6-887цс17, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», що для нотаріуса підтверджується формальними ознаками: наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року, справа № 310/9293/15-ц, зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 5, 6 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Частинами 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і в заємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі дока зам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач не довів суду того факту, що на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису позивач мала безспірну кредитну заборгованість саме такого розміру, який зазначений у виконавчому написі станом на час його вчинення. Крім того, спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору (заяви), який не є нотаріально посвідченим.

З-поміж іншого, відповідачем не доведено того, що під час вчинення виконавчого напису нотаріус отримував від позивача як боржника первинні документи щодо погашення кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), оформлені у відповідності до вимогстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», враховуючи, що позивач заперечує наявний розмір заборгованості, вказаний у виконавчому написі, та факт укладення нею кредитного договору, отримання кредитних коштів.

При цьому відповідачем не було доведено факту направлення на адресу позивача та отримання ним вимоги відповідача про сплату наявної кредитної заборгованості, надання її нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Тим більше, що позивач взагалі заперечує наявність такої заборгованості та факт нарахування на картковий рахунок кредитних коштів.

Отже, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів суду безспірності розміру кредитної заборгованості, зазначеної нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі.

Своєю чергою, позивач звернулась до суду після вчинення виконавчого напису нотаріуса та заперечує наявність боргу у вказаному у ньому розмірі. Це є достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.

Таким чином, позовна вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 12.03.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 6780, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у загальному розмірі 40310,49 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI таПорядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 з урахуванням внесених змін Наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2020 № 507 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.10.2020 за № 1006/35289 (набрав чинності 30.10.2020).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 з подальшими змінами та доповненнями, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).

Тож для повернення надміру сплаченого судового збору заявник має подати довідповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджетунаступні документи: заяву про повернення коштів з бюджету; оригінал або копію документа на переказ, або паперову копію електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду); оригінал або належним чином засвідчену копію ухвали суду.

Тому, з урахуванням викладеного, та того, що позов задоволений у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн.

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн, суд зазначає, що така задоволенню не підлягає, оскільки ухвалами суду від 16.07.2021 року та від 26.07.2021 року заяву позивача про забезпечення позову було повернуто позивачу.

Тому суд роз`яснює позивачу її право на звернення до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн у порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір» та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №650/24182.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме: слід визнати виконавчий напис від 12.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 6780, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у загальному розмірі 40310,49 грн, таким, що не підлягає виконанню, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн відмовити.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис від 12.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 6780, щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41; код ЄДРПОУ 39508708) заборгованості у загальному розмірі 40310,49 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41; код ЄДРПОУ 39508708) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

У задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн відмовити.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 її право на звернення до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн у порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір» та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №650/24182.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 17.02.2022 року.

Суддя Ф.М. Ханієва