Рішення № 10838087, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/416-3/23912.08.10 За позовом Заcтупника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

До Приватного виробничого підприємства «Сіріус»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 857018,64 грн.

За зустрічним позовом Приватного виробничого підприємства «Сіріус»

До Київської міської ради

Про стягнення 1206684,54 грн. та зобовязання вчинити дії

Cуддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Греськів І.І. прокурор відділу, посвідчення № 214 від 24.06.2010

Від позивача Фрідман О.О. по дов. № 225-КР-665 від 17.06.2010

Від відповідача ОСОБА_4 по дов. № 0119 від 19.01.2010

Від третьої особи Кузьменкова Ю.М. по дов. № 06-34/28323 від 09.10.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заcтупника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про стягнення з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»857018,64 грн. пені за порушення строків виконання останнім зобовязання згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2007.

Також на розгляд Господарського суду міста Києва були передані зустрічні позовні вимоги Приватного виробничого підприємства «Сіріус»про стягнення з Київської міської ради 178680,38 грн. збитків, 577592,42 грн. пені та штрафу, суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 450411,74 грн. та про зобовязання Київську міську раду видати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, розміщеній в АДРЕСА_2 та здійснити його реєстрацію.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 11/416 від 06.11.2009 в задоволені первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково та зобовязано Київську міську раду видати Приватному виробничому підприємству «Сіріус» державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, розміщеній в АДРЕСА_1 в іншій частині в зустрічному позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 11/416 від 06.11.2009 Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 11/416 від 22.03.2010 рішення Господарського суду міста Києва № 11/416 від 06.11.2009 скасовано в частині зустрічного позову з прийняттям нового рішення в цій частині, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову про зобовязання Київської міської ради видати Приватному виробничому підприємству «Сіріус» державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, розміщеній в АДРЕСА_2 та здійснити його державну реєстрацію. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 у справі № 11/416 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 11/416 від 22.03.2010 Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням.

Постановою Вищого господарського суду України № 11/416 від 14.06.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 скасовано, а справу № 11/416 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Справа № 11/416 надійшла до Господарського суду міста Києва 14.07.2010 та за резолюцією Голови суду від 20.07.2010 справу передано на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 справі присвоєно номер 11/416-3/239 та призначено її до розгляду на 03.08.2010.

Головне управління земельних ресурсів у поданих в судовому засіданні 03.08.2010 письмових поясненнях підтримує первісний позов прокуратури та заперечує проти задоволення зустрічного позову з наступних підстав. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до п. 4.2. договору купівлі - продажу земельної ділянки від 30.07.2007 № 884, укладеного між Київською міською радою та відповідачем, у випадку прострочення покупцем виконання зобов'язань, встановлених умовами розділу другого цього Договору, за кожен день прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 % відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Дана умова договору є обов'язковою для сторін, в силу того, що Київська міська рада та Приватне виробниче підприємство «Сіріус», підписавши договір, погодили всі його умови, в тому числі і умову щодо розміру пені. Оскільки в даному випадку наявне порушення умов договору відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо зустрічного позову Приватного виробничого підприємства «Сіріус»то Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 136/797 та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.07.2007 зареєстровано та видано Приватному виробничому підприємству «Сіріус»державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.07.2010 № 03-8-00077. Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки ПВП «Сіріус»отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, то по зустрічному позову відсутній предмет спору, а отже провадження по справу в частині зустрічного позову підлягає припиненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 11/416-3/239 від 03.08.2010, в звязку з невиконанням прокуратурою, позивачем та відповідачем вимог ухвали суду від 22.07.2010, розгляд справи було відкладено на 12.08.2010.

Прокуратура у поданих 10.08.2010 через відділ діловодства суду письмових поясненнях зазначає наступне. Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України). Прокурор звернувся до суду із захистом інтересів держави в особі Київської міської ради на підставі перевірки, проведеної у березні 2009 року (запити прокуратури міста залучені до матеріалів справи) та виявив порушення закону у межах позовної давності. Відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2.2 договору одержувачем вказаних коштів зазначено Головне управління земельних ресурсів КМДА виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), але при цьому воно не є стороною договору. Відповідно до п. 3.7 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), затверджене рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342, управління виконує делеговані йому Київською міською радою та виконавчим комітетом ради повноваження. Відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588, яким затверджено бюджет міста Києва на 2007 рік, Головне управління земельних ресурсів здійснює контроль за надходженням коштів від продажу землі до місцевого бюджету. Як вбачається із позовної заяви прокурор вірно визначив позивача у справі, який є стороною договору купівлі-продажу та просив стягнути пеню на його користь, зазначаючи реквізити структурного підрозділу виконавчого органу Київради Головного управління земельних ресурсів, як одержувача вказаних коштів, за невиконання умов договору. Враховуючи те, що рахунок третьої особи на даний час закрито, прокуратура уточнила номер рахунку, на який необхідно стягнути суму пені на користь Київської міської ради, уразі задоволення позову - одержувач: ГУ ДКУ у м. Києві, код. ЄДРПОУ: 24262621, р/р НОМЕР_1, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО: 820019. Крім того, вважає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ПВП «Сіріус», оскільки судом не мотивовано їх взаємопов'язаність, не визначено яким чином їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, оскільки відповідачем за зустрічним позовом повинно було бути Головне управління земельних ресурсів КМДА, так як саме на це управління відповідно до п. 5 рішення Київради від 08.02.2007 № 136/797, Положення про управління, покладено обов'язок, після сплати повної вартості земельної ділянки, оформити та видати ПВП «Сіріус»у встановленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

Київська міська рада у поданих в судовому засіданні 12.08.2010 письмових поясненнях зазначає наступне. Відповідно до наказу Мінфіну від 27.12.2001 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження»надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим) обліковуються за кодом бюджетної класифікації № 33010100. За вказаним кодом бюджетної класифікації кошти надходять на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, отримувач: Головне управління державного казначейства України в м. Києві, Код ЄДРПОУ 24262621, банк: ГУ ДКУ в м. Києві, МФО: 820019. Підтвердженням даної інформації є відомості що знаходяться на офіційному веб-порталі Головного управління державного казначейства України в м. Києві http://www.treasury.kiev.ua/zvit пе\у.рЬр?к=26000000&г=1. Таким чином, кошти які прокурор просить стягнути мають бути зараховані на рахунку Головного управління державного казначейства України в м. Києві та в подальшому мають бути розподілені між державним та місцевим бюджетами. Крім того, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Кошти отримані за договором купівлі-продажу земельної ділянки мали б зараховуватися на рахунок Головного управління земельних ресурсів, за таких умов у Київської міської ради відсутнє право за контролем надходження коштів на відповідний рахунок, в тому числі і отриманих за даним договором. Про існування заборгованості відповідача по сплаті пені внаслідок несвоєчасного виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки Київській міській раді стало відомо лише із позовної заяви прокуратури. За таких умов, з урахуванням положень статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг строку позовної давності має розпочинатися саме з моменту коли Київраді або прокурору стало відомо про наявність відповідної заборгованості. Щодо зустрічного позову, то Київська міська рада вважає що стрічний позов не пов'язаний із первинним і має розглядатися окремо. Рішенням Київради 08.02.2007 № 136/791 Київська міська рада вирішила продати відповідачу земельну ділянку площею 0,2331 га по вул. Копилівській, 61 корпус, в Подільському районі міста Києва. На виконання вказаного рішення Київради 30.01.2001 між Київрадою та ПВП «Сиріус»було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Твердження позивача про неналежне виконання обов'язків Київради не відповідає дійсності, оскільки укладення двосторонніх до передбачає наявність дій обох сторін по договору. Позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують вину Київради. За таких умов відсутні будь-які підстави для задоволення зустрічного позову.

Крім цього в поданих позивачем поясненнях останній просить залучити до участі у справі в якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління державного казначейства України в м. Києві. При цьому клопотання не містить в собі підстави за яких Головне управління державного казначейства України в м. Києві має бути залучено до участі у справі та яким чином будуть порушені його права щодо однієї із сторін.

Розглянувши заявлене клопотання суд відзначає наступне

Стаття 27 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що за клопотанням сторін треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі у справі до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. При цьому у заяві про залучення третіх осіб на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Оскільки заявником не доведено, що прийняття рішення у справі може вплинути на права і обовязки Головного управління державного казначейства України в м. Києві щодо однієї зі сторін, суд вважає заявлене клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Приватне виробниче підприємства «Сіріус»у поданих 10.08.2010 через відділ діловодства суду письмових поясненнях зазначає, що Київрада як сторона (продавець) по договору купівлі-продажу земельної ділянки, після підписання договору, отримав оригінал цього договору, знав всі його умови, зобов'язання сторін та терміни їх виконання і мав змогу контролювати їх виконання через свої структурні і йому підзвітні органи, зокрема через Головне управляння земельних ресурсів (ГУЗР). Будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності ні позивачем ні прокуратурою м. Києва не наведено через їх відсутність, а посилання представника прокуратури на початок перебігу позовної давності з моменту виявлення недоліків прокурорською перевіркою є безпідставним і до того ж спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи (запит прокуратури від 17.03.2009 № 07/4-177вих-09 адресований заступнику голови КМДА та начальнику ГУЗР не містить інформації про початок проведення перевірки щодо повноти сплати коштів за викуп земельних ділянок і не може слугувати належним доказом на підтвердження поважності пропуску строку давності). Просить в задоволені первісного позову відмовити повністю. По зустрічному позову стягнути з Київської міської ради суму збитків в розмірі 178680,38 грн., суму пені та штрафу згідно ч. 2 ст. 231 та п. 6 ст. 232 ГК України в розмірі 577592,42 грн. суму процентів за користування чужими грошовими коштами в період з 01.12.2007 по 13.09.2009 розмірі 450411,74 грн.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.08.2010 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У відповідності з вимогами ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України Київській міській раді належить право розпорядження землями територіальної громади м. Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ»Київська міська рада має право визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

На підставі зазначеного закону Київська міська рада своїм рішенням від 14.03.2002 № 304/1738 визначила Тимчасовий порядок продажу земельних ділянок в м. Києві (далі - Тимчасовий порядок).

Положення ст. 127 Земельного кодексу України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які є власниками обєктів нерухомого майна, що розташовані на цих земельних ділянках.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України та п. 2.7 Порядку продажу земельних ділянок в м. Києві підставою для укладення договору купівлі-продажу є рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи 30.07.2007 між Київською міською радою (продавець) та Приватним виробничим підприємством «Сіріус»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 136/797 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Копилівській, 67, корп. 5 у Подільському районі м. Києва, площею 0,2331 га.

Спір виник в звязку з тим, що прокуратурою при проведенні перевірки встановлено, що відповідачем в порушення умов договору не було у визначені строки в повному обсязі сплачено вартість земельної ділянки, в звязку з чим нараховано пеню за 81 день прострочення в розмірі 857018,64 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно розділу 2. договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 2282974 грн.

В рахунок цієї суми відповідно до угоди № 44 від 28.03.2006 покупцем було сплачено продавцеві аванс у розмірі 166878,60 грн., а решту вартості земельної ділянки в сумі 2116095,40 грн. сплачується протягом 10 банківських днів після нотаріального посвідчення договору.

30.07.2007 договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 844у.

Таким чином, за умовами договору відповідач повинен був сплатити решту суми по 12.08.2009 включно (10-й банківський день).

Проте, відповідач сплатив повну вартість земельної ділянки лише 02.11.2007, що підтверджується платіжним дорученням № 1616 від 01.11.2007 з відміткою банку про одержання 02.11.2007, тобто з затримкою в 81 календарний день.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення вартості земельної ділянки, а отже відповідач є таким, що прострочив.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у випадку прострочення відповідачем зобовязань, зокрема по сплаті передбачених договором платежів, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобовязання щодо оплати вартості обєкту продажу.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті вартості товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2. договору розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 857018,64 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

2 116 095,413.08.2007 по 01.11.2007810,5 %857 018,64 Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 857018,64 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стосовно посилань відповідача на пропущення строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити таке

Стаття 261 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами п. 2.2. договору решта коштів вартості земельної ділянки мали зараховуватись на вказаний рахунок Головного управління земельних ресурсів, яке не є стороною договору, і як зазначає Київська міська рада у неї відсутнє право за контролем надходження коштів на відповідний рахунок, в тому числі і отриманих за даним договором.

Про існування заборгованості відповідача по сплаті пені внаслідок несвоєчасного виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки Київській міській раді стало відомо лише із позовної заяви прокуратури.

За таких умов, з урахуванням положень статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг строку позовної давності має розпочинатися саме з моменту коли прокуратурі стало відомо про наявність відповідної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи в звязку з проведенням перевірки дотримання стану законності у сфері охорони та ефективного використання земель в м. Києві, зокрема щодо повноти та своєчасності сплати коштів за викуп земельних ділянок Прокуратура міста Києва листом від 17.03.2009 № 07/4-177вих-09 звернулась до Головного управління земельних ресурсів з проханням надати документи, в тому числі щодо сплати коштів за викуп земельної ділянки відносно ПВП «Сиріус».

На виконання зазначеного листа Головне управління земельних ресурсів 07.04.2009 за № 09-453/10339 надало витребувані прокуратурою документи щодо заборгованості ПВП «Сиріус».

Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин суд дійшов висновку що обставини пропуску позовної давності є поважними, а тому є підстави для відн?овлення пропущеного строку п?озовної давності.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

По зустрічному позову

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 14.06.2010 зазначив, що судом при прийнятті зустрічного позову для спільного розгляду з первісним не мотивовано їх взаємоповязаність, тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору за первісним позовом Заcтупника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є стягнення з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»857018,64 грн. пені за порушення строків оплати обєкта продажу згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.07.2007.

Предметом спору за зустрічним позовом Приватного виробничого підприємства «Сіріус»є стягнення з Київської міської ради 178680,38 грн. збитків, 577592,42 грн. пені та штрафу, суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 450411,74 грн. При цьому позовні вимоги мотивовані тим, що збитки понесені з вини Київської міської ради, яка отримавши авансовий платіж прострочила терміни прийняття рішення стосовно продажу та укладення договору продажу ділянки і не передала земельну ділянку після повної оплати її вартості, а тому на підставі ст. 224 ГК України мають бути відшкодовані. Сума пені та штрафу заявлені на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України також за прострочення Київською міською радою термінів продажу земельної ділянки. Проценти нараховані на суму сплаченої ПВП «Сіріус» вартості земельної ділянки за період неотримання земельної ділянки від Київської міської ради. Також заявлено вимогу про зобовязання Київську міську раду видати державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснити його державну реєстрацію.

Стаття 60 Господарського процесуального кодексу України визначає, що відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно повязаний з первісним.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.

в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.

Відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви з посиланням на ст. 60 ГПК України.

Суд під час нового розгляду справи прийшов до висновку, що зустрічна позовна заява за відсутності всіх вище перелічених підстав не повязана з розглядом первісного позову, тому відсутні підстави для розгляду її спільно з первісним позовом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зустрічну позовну заяву Приватного виробничого підприємства «Сіріус»було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 11/416 ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2009.

Оскільки, справу № 11/416 направлено на новий розгляд та ухвалу суду від 05.10.2009 не скасовано, і вона є чинною, у суду відсутні підстави для повернення зустрічного позову, а тому він розглядається спільно з первісним позовом.

Подані позивачем клопотання 03.08.2010 та письмові пояснення 10.08.2010 свідчать про відмову позивача від зустрічного позову в частині зобовязання Київської міської ради видати державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснити його державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до матеріалів справи. Ця заява підписується позивачем.

Згідно до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову суд перевіряє чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Позивачем клопотання про відмову від позову подана за підписом представника ОСОБА_4 який згідно наданої довіреності № 0119 від 19.01.2010 наділений усіма правами та обовязками наданими позивачу. Пояснення згідно яких позивачем не предявлено вимогу про видачу акту та здійснення його реєстрації подані 10.08.2010 за підписом директора підприємства ОСОБА_7

Крім цього, в матеріалах справи наявний державний акт виданий Приватному виробничому підприємству «Сіріус»на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га по АДРЕСА_3

Розглянувши заяви Приватного виробничого підприємства «Сіріус»про відмову від позову в частині зобовязання Київської міської ради видати державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснити його державну реєстрацію, суд відзначає, що відмова позивача від позову в цій частині не суперечить діючому законодавству України та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що з вини Київради, яка отримавши авансовий платіж, прострочила терміни прийняття рішення стосовно продажу та укладення договору продажу земельної ділянки, що передбачені Земельним кодексом України, і до цього часу не виконала свого зобовязання передати земельну ділянку після повної сплати у листопаді 2007 року її повної вартості. Позивач за зустрічним позовом ще не набув статусу власника земельної ділянки, і несе збитки у вигляді вимушеної сплати різниці суми оплати її оренди від суми податку на землю, які на момент звернення до суду становлять 178680,38 гривень і, які відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, підлягають відшкодуванню.

Як вбачається з матеріалів справи угода № 44 від 28.03.2006, на підставі якої позивачем було сплачено аванс за земельну ділянку площею 0,2331 га за адресою АДРЕСА_4 в розмірі 166878,60 грн., укладена між Головним управлінням земельних ресурсів та Приватним виробничим підприємством «Сіріус».

Згідно п. 2. даної угоди перерахування вказаних коштів, які в подальшому зараховані до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки, має здійснюватись на рахунок Головного управління земельних ресурсів.

Як свідчить платіжне доручення № 223 від 29.03.2006 авансовий платіж позивач перерахував Головному управлінню земельних ресурсів.

Оскільки Київська міська рада не є стороною угоди № 44 від 28.03.2006 і не Київська міська рада отримала авансовий платіж вищезазначені твердження позивача не відповідають дійсності.

Щодо прострочення Київською міською радою термінів прийняття рішення стосовно продажу земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, то дані твердження позивача за зустрічним позовом не підтверджується матеріалами справи, оскільки доказів того, що бездіяльність Київради в судовому порядку була визнана протиправною та з цього питання було прийнято рішення, суду не надано.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що несе збитки (посилається на ст. 224 Господарського кодексу України) у вигляді вимушеної сплати різниці між сумою належного до сплати земельного податку та сумою орендної плати, яку позивач фактично сплачує, і на момент звернення до суду ця різниця становить 178 680,38 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом добровільно, а не у примусовому порядку продовжував сплачувати орендну плату за земельну ділянку, замість земельного податку; крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, що ним у судовому порядку визнавалась протиправною бездіяльність Київради та з цього питання було прийнято рішення.

Зважаючи на вищенаведене, вина відповідача за зустрічним позовом у завданні позивачу за зустрічним позовом збитків не доведено.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 577 592,42 грн., та обґрунтовує це тим, що Господарським кодексом України щодо окремих видів зобов'язань встановлено розміри штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

Зокрема ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, штрафні санкції застосовуються у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Однак, позивачем не надано суду доказів, що між ним та відповідачем укладений відповідний правочин, а в договорі такої відповідальності для відповідача не передбачено.

Посилання позивача на ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки даною нормою встановлюється розмір неустойки, а не її обовязкове застосування за відсутності договору про це між сторонами, і крім того, відповідач не належить до державного сектору економіки.

Також є необґрунтованою позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 450411,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором між позивачем та відповідачем розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не визначений, а посилань на норми законодавства, якими б встановлювалося використання облікової ставки НБУ для визнання та обрахунку розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, при умові відсутності договірного погодження між сторонами з даного питання, позивачем не наведено.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи викладене, зустрічний позов в частині стягнення з Київської міської ради збитків, пені, штрафу та суми процентів за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 1206684,54 грн. є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокуратури міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»(АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ 21487555) на р/р НОМЕР_1, банк ГУДКУ міста Києва МФО 820019, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві код ЄДРПОУ 24262621 - 857018 (вісімсот пятдесят сім тисяч вісімнадцять) грн. 64 коп. пені.

3. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»(АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ 21487555) в доход Державного бюджету України 8570 (вісім тисяч пятсот сімдесят) грн. 18 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні зустрічного позову Приватного виробничого підприємства «Сіріус»в частині позовних вимог про стягнення 1206684,54 грн. збитків, пені та штрафу, суму процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити повністю.

5. В частині зустрічних позовних вимог Приватного виробничого підприємства «Сіріус»про зобовязання видати державний акт на право власності на земельну ділянку провадження у справі припинити.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 13.08.2010.