Рішення № 10838080, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/23112.08.10 За позовом Прокурора міста Житомира в інтересах держави в особі

1. Житомирської міської ради,

2. Управління капітального будівництва Житомирської міської ради

До Приватного підприємства “Торгівельно-комерційний центр “Аметист”

Про стягнення 417290,99 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури не з‘явився

Від прокуратури Голосіївського району м. Києва Одуденко В.В. –старший

помічник прокурора, посвідчення № 116 від 02.06.2009.;

Від позивача 1 Макарчук С.В. –по дов. № 26/1 від 04.01.2010

Від позивача 2 не з'явився

Від відповідача Левкович В.Ю. –по дов. № 02-09 від 02.10.2009

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.08.2010 було оголошено перерву до 12.08.2010.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора міста Житомира в інтересах держави в особі 1. Житомирської міської ради та 2. Управління капітального будівництва Житомирської міської ради про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельно-комерційний центр «Аметист»400 000 грн. основного боргу, 13543,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3747,94 грн. в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 79 від 16.07.2009 про залучення коштів замовників будівництва об‘єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Житомира.

Прокуратура міста Житомира в судове засідання не з‘явилась, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.07.2010 та ухвали від 29.07.2010 не виконала.

Представник прокуратури Голосіївського району міста Києва підтримав позовні вимоги Прокуратури міста Житомира.

Позивачі 1 і 2 вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.07.2010 та ухвали від 29.07.2010 не виконали.

Позивач 1 в судовому засіданні 12.08.2010 позовні вимоги Прокуратури міста Житомира підтримав.

Позивач 2 в судове засідання не з‘явився.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.07.2010 та ухвали від 29.07.2010 не виконав. Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2010 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на недійсність укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 12.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників прокуратури Голосіївського району м. Києва, позивача-1 та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень Прокурор міста Житомира звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі 1. Житомирської міської ради та 2. Управління капітального будівництва Житомирської міської ради про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельно-комерційний центр «Аметист»400 000 грн. основного боргу, 13543,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3747,94 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура вказує на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов‘язання згідно договору № 79 від 16.07.2009 про залучення коштів замовників будівництва об‘єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Житомира.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.07.2009 року між Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради та забудовником ПП «Торгівельно-комерційний центр «Аметист»(далі –забудовник) було укладено договір № 79 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира (далі –договір).

Відповідно до п. 2.1 договору, замовник має перерахувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира в розмірі 700 000,00 грн за графіком.

29.07.2009 відповідачем було сплачено кошти відповідно до умов договору на суму 300 000,00 грн., що підтверджується графіком погашення дольового внеску за липень 2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вказаного графіку та п. 2.1 договору, Забудовником підлягали сплаті кошти:

- до 30.11.2009 року в розмірі 200 000,00 грн.;

- до 31.05.2010 року в розмірі 200 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради на адресу забудовника було направлено лист-вимогу № б/н про перерахування на розрахунковий рахунок Управління капітального будівництва міської ради суми заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. протягом семи робочих днів з дня отримання листа-вимоги.

За твердженням прокуратури, відповідь на зазначений лист-вимогу забудовником надана не була.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура вказує на те, що заборгованість відповідача за договором становить 400000,00 грн.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку по сплаті коштів в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Прокурора міста Житомира в інтересах держави в особі 1. Житомирської міської ради та 2. Управління капітального будівництва Житомирської міської ради щодо стягнення з Приватного підприємства «Торгівельно-комерційний центр «Аметист»400000,00 грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокуратура просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на рахунок № 31517931700002 в УДК у м. Житомирі збитків від інфляції в сумі 13 543,05 грн., та 3 747,94 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 13 543,05 грн., та 3 747,94 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельно-комерційний центр «Аметист»(м. Київ, вул. Качалова, б. 5-В, код ЄДРПОУ 13752227) на рахунок № 31517931700002 в УДК у м. Житомирі, код 22062319, в ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу, 13543 (тринадцять тисяч п’ятсот сорок три) грн. 05 коп. - збитків від зміни індексу інфляції, 3747 (три тисячі сімсот сорок сім) грн. 94 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельно-комерційний центр «Аметист»(м. Київ, вул. Качалова, б. 5-В, код ЄДРПОУ 13752227) в доход Державного бюджету України 4 172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) грн. 90 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.В. Сівакова

Рішення підписано 13.08.2010.