Рішення № 10838051, 29.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/22729.07.10

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії

до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова і торгівельно-фінансова компанія «Максанна - Україна»

про стягнення 919,75 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

Представники:

від позивача Максименко В. В. за довіреністю № 1490 від 15.10.2009 р.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмежено відповідальністю «Промислова і торгівельно –фінансова компанія «Максанна-Україна»про стягнення 919,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов’язань за Договором № 7700064927 від 19.04.2001 р. щодо оплати в повному обсязі наданих послуг. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 27,28 грн., 3% річних в розмірі 2,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 29.07.2010 року.

В судове засідання 29.07.2010 р. відповідач не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами без участі представників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.04.2001 р. між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії (надалі –Позивач або Підприємство зв’язку) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова і торгівельно-фінансова компанія «Максанна-Україна»(надалі –Відповідач або Споживач) було укладено договір № 7700064927 про надання послуг електрозв’язку (надалі –Договір), відповідно до умов якого Підприємство зв’язку надає Споживачу послуги електрозв’язку (надалі –Послуги).

Виходячи з положень п. п. 7.1., 7.2. Договору, на час розгляду справи Договір є дійсним.

          Пунктом 2.1.21 Договору встановлено, Підприємство зв’язку зобов’язується не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні розмови.

          Згідно з п. 4.1 Договору, послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

          Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. (п. 4.2. Договору).

          Відповідно до п. 4.5 Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

          Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Як убачається з матеріалів справи позивачем відповідачеві виставлялись рахунки для оплати за період грудень 2009 року –квітень 2010 року, однак відповідачем сплата заборгованості не проводилась.

Відповідно до п. п. 108, 185 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, у разі коли розрахунки здійснюються без застосування квитанцій або у разі ненадходження рахунку до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму за надані послуги.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача за отриманням рахунків для сплати.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією про стягнення боргу за телекомунікаційні послуги від 10.03.2010 р. № 32-17/17 однак відповідач на претензію не відреагував, заборгованість на погасив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 525 та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації»врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Статтею 33 Закону України «Про телекомунікації»встановлений обов’язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором щодо оплати отриманих послуг, в зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 888,47 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»у разі затримки оплати за надані телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Відповідач припустився прострочення платежу, тому виходячи з положень п. 5.8 Договору, частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації», та положень Цивільного кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача пеню в розмірі 27,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 888,47 грн., то в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 1,58 грн. інфляційних нарахувань та 2,42 грн. трьох процентів річних.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова і торгівельно-фінансова компанія «Максанна-Україна»(м. Київ, вул. Олени Теліги, 11, код ЄДРПОУ 25408208, р/р 26003000519001 в Шевченківській філії ВАТ КБ «Надра»в м. Києві) або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь ВАТ «Укртелеком»в особі Київської міської філії (м. Київ, вул. Шалетт, 1, код ЄДРПОУ 01189910, р/р 26000402028729 в київській регіональній дирекції «Райфайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904) 919,75 (дев’ятсот дев’ятнадцять гривень сімдесят п’ять копійок) грн. заборгованості за Договором № 7700064927 про надання послуг електрозв’язку від 19.04.2001 р., з яких 888,47 (вісімсот вісімдесят вісім гривень сорок сім копійок) грн. основного боргу, 1,58 (одна гривні п’ятдесят вісім копійок) грн. інфляційних втрат, 2,42 (дві гривні сорок дві копійки) грн. 3 % річних, 27,28 (двадцять сім гривень двадцять вісім копійок)грн. пені, крім того, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Суддя                                                             О. С. Копитова