Рішення № 10837828, 17.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/28517.08.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Славутич"

до                    Приватного підприємства "П"янкий світ"

про                    стягнення 3 773 642,40грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Сіленко А.О.

від відповідача - не з"явилися

У судовому засіданні 17.08.2010 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Славутич" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "П"янкий світ" 3320,20грн(2714,98грн.-основного боргу, 605,22грн.-пені) заборгованості за Договором №1162 від 102.01.2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору поставки №1162 від 02.01.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Славутич" та Приватним підприємством "П"янкий світ", останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 14.06.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/285.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Славутич" - Постачальник (далі-Позивач) та Приватне підприємство "П"янкий світ"-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір поставки продукції №1162(далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач продає та поставляє, а Відповідач купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару до Відповідача та є невід"ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.3.3 Договору Відповідач зобов"язаний оплачувати кожну партію переданого Позивачем товару протягом 17 (сімнадцять) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 5057,40, що підтверджується видатковими накладними ТТН №ВДК-043824 від 07.03.2009 року на суму 2 351,24грн, ТТН №ВДК-043385 від 03.03.2009 року на суму 2706,16грн. (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 2342,42грн.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 2 714,98грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання..

Як вбачається із матеріалів справи правонаступником Приватного підприємства "АДОНАТЄП" являється Приватне підприємство "Ратмир-Соло"(в подальшому Відповідач).

Відповідно до ч.5 ст. 59 Господарського кодексу України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 2714,980грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно п.5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставлено партії товару, Відповідач зобов"язаний сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу. За несвоєчасне виконання грошових зобов"язань Позивач нарахував пеню у розмірі 605,22грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 3320,20грн(2714,98грн.-основного боргу, 605,22грн.-пені).

Що стосується забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши у судовому засідання заяву позивача про забезпечення позову та наявні документи по справі, вважає заяву позивача необгрунтовною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ним всупереч вимогам ст. 66 ГПК України не надано до суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Славутич"

задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "П"янкий світ"(03035,м. Київ, площа Солом"янська,2, оф.304 Б; 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська,11, код ЄДРПОУ 33395970 р/р 2600416563 в ВАТ "Себбанк", МФО 300175), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Славутич" (юридична адреса:01001, м. Київ, вул. Софійська,10-А; поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька,33-А, код ЄДРПОУ 33403739 р/р 26002003098300 в "Інг Банк Україна", МФО 300539) 2 714(дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 98 коп. - осоновного боргу, 605(шістсот п"ять)грн, 22 коп -пені, 102(сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Славутич" в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно Приватного підприємства "П"янкий світ"

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

дата складення рішення:19.08.2010