Рішення № 10837711, 17.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/22617.08.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

докомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна»Шевченківської районної у місті Києві ради

простягнення 132610,42 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Гаркавенко С.В. (довіреність №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 року)

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна»Шевченківської районної у місті Києві ради заборгованості за договором №71271 від 26.06.2007 року у сумі 132610,42 грн. (у тому числі 112494,95 грн. основного боргу за використану електричну енергію; 6682,80 грн. пені; 7874,65 грн. штрафу; 4518,62 грн. інфляційних втрат та 1039,40 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року порушено провадження у справі №23/226 та призначено її розгляд на 18.05.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував, вимог ухвал суду не виконав.

У судовому засіданні 17.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №71271 від 26.06.2007 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався постачати електричну енергію Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно пункту 2.2.2 договору Позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами та величинами споживання електроенергії та потужності, визначеними договором, за яку Відповідач згідно пункту 2.3.3 договору зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати.

Згідно пункту 5 додатку 2.2 «Про порядок розрахунків»до договору Відповідач зобов’язується щомісячно 22 числа направляти свого представника до Позивача для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період.

Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію визначено відповідно до додатку 2.2 «Про порядок розрахунків». Відповідач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Позивачем надано суду звіти про використану електричну енергію за спірний період, складені та підписані Відповідачем, і які підтверджують, що з червня 2009 року по лютий 2010 року Відповідачем було спожито 1043 779 кВт/г електричної енергії .

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В період з червня 2009 року по лютий 2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за активну електричну енергію та допустив виникнення заборгованості у сумі 112494,95 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 112494,95 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.2 договору №71271 від 26.06.2007 року за несвоєчасне внесення платежів сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати електричної енергії у розмірі 6682,80 гривень.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач просив суд стягнути з Відповідача 7874,65 грн. штрафу відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною шостою зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами.

Таким чином, у Позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з Відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку Позивач поклав в основу своєї вимоги до Відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна»Шевченківської районної у місті Києві ради (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 18/1-Г; ідентифікаційний код 34965989) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 112494,95 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста дев’яносто чотири гривні 95 копійок) основного боргу; 6682,80 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 80 копійок) пені; 1039,40 грн. (одну тисячу тридцять дев’ять гривень 40 копійок) трьох процентів річних; 4518,62 грн. (чотири тисячі п’ятсот вісімнадцять гривень 62 копійки) інфляційних втрат; 1247,35 грн. (одну тисячу двісті сорок сім гривень 35 копійок) державного мита та 221,98 грн. (двісті двадцять одну гривню 98 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено: 18.08.2010 року.