Рішення № 10837703, 13.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/7113.08.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд”           До Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія”

Простягнення 511370,87 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаПоліщук Т.А.

Від відповідача не з’явився 13.08.2010 р. в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” 371766,64 грн. заборгованості за переданий відповідачеві у власність товар за договором купівлі-продажу від 25.09.2008 р. № 25-09/08, 59686,14 грн. інфляційної складової боргу, 12932,10 грн. 3 % річних та 44901,98 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/71 від 21.12.2009 р., яку призначено до розгляду на 28.12.2009 р.

Ухвалою від 28.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. у зв’язку з неявкою в засідання представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі.

25.01.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.02.2010 р.

13.02.2010 р. позивачем було подано до суду заяву про зміну позовних вимог від 12.02.2010 р., відповідно до якої заявленими до стягнення є 371766,64 грн. боргу, 52033,21 грн. його інфляційної складової, 11676,63 грн. 3 % річних з простроченої суми та 44901,97 грн. пені. Виходячи з поданої заяви зміненими є документи, якими підтверджуються вимоги про стягнення основного боргу (видаткові накладні), а також суми пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні, призначеному на 15.02.2010 р., представник позивача підтримав заяву про зміну позовних вимог від 12.02.2010 р. та подав заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач збільшує розмір заявлених до стягнення 3 % річних до 13549,44 грн. та інфляційних збитків до 62859,02 грн. через збільшення періоду їх нарахування.

У судовому засіданні, призначеному на 05.03.2010 р., представник відповідача подав заперечення на позовну заяву та заявив клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення спору у справі № 53/637, предметом спору у якій є стягнення відповідачем з позивача заборгованості, що виникла у зв’язку з поставкою неякісного бетону.

Ухвалою від 05.03.2010 р. зупинено провадження у справі до вирішення справи № 53/637, що розглядається Господарським судом міста Києва, та набрання судовим рішення у цій справі законної сили.

Ухвалою від 05.08.2010 р. провадження у справі поновлено.

У судове засідання, призначене на 13.08.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що представник відповідача, який приймав участь у справі, був звільнений з посади юриста, а інших юристів у штаті відповідача немає.

Вивчивши наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд критично ставиться до нього, оскільки чинним законодавством Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” не обмежене кількістю осіб, які можуть витупати його представниками у судових, державних та інших органах, підприємствах та установах. Слід зазначити, що провадження у справі № 46/71 було порушене у грудні 2009 року, її розгляд неодноразово відкладався, провадження було зупинено відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд враховує, що відповідачем був поданий відзив на позовну заяву та документи на підтвердження правової позиції у спорі, пояснення та заперечення представника відповідача судом також неодноразово заслуховувалися під час розгляду справи. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

13.08.2010 р. у судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявленими до стягнення є 371766,64 грн. боргу, 75766,04 грн. його інфляційної складової, 18936,22 грн. 3 % річних з простроченої суми та 44901,97 грн. пені. До вказаної заяви позивачем приєднано докази її надсилання на адресу відповідача 11.08.2010 р., з чого слідує, що відповідач міг її завчасно отримати, а тому подана заява, яка відповідає встановленим вимогам процесуального законодавства, приймається судом до розгляду.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” в якості покупця уклали договір № 25-09/08 (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця бетонну продукцію (товар) в кількості, асортименті і по цінах згідно додатків, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору встановлено, що товар за цим Договором може постачатися як автотранспортом позивача, так і автотранспортом відповідача в залежності від домовленості Сторін.

Пунктом 3.1. Договору закріплено, що товар постачається позивачем на адресу, що зазначається Покупцем в письмових замовленнях, відповідно до умов п. 4 даного Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець проводить попередню оплату у розмірі 100 % вартості кожної парії бетону на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленим рахункам.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2031766,64 грн., що підтверджується видатковими накладними (у матеріалах справи), який відповідач оплатив частково у сумі 1660000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (у матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 371766,64 грн.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву не заперечує проти поставки позивачем товару і оплату цього товару відповідачем у сумі 1660000,00 грн.

Разом з тим, відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі зважаючи на наступне.

За твердженнями відповідача, поставлений позивачем бетон згідно видаткових накладних ЦБ - 490 від 27.11.2008 року на суму 145 158, 76 грн. та ЦБ- 524 від 16.12.2008 року на суму 23 017, 50 грн, якість якого визнана експертизою не відповідною до умов Договору (справа № 53/637 суддя Грехова O.A.), в зв'язку з чим Відповідач не визнає своєї заборгованості за поставлений бетон 27.11.2008 року та 16.12.2008 року в сумі 168 176, 26 грн.

Крім того, як стверджує відповідач, в наданих позивачем копіях накладних на відвантаження бетону знайшло своє відображення надання позивачем відповідачу послуг з автоперевезення. В той же час, Сторонами договору купівлі-продажу № 25-09/08 від 25.09.2008 р. не було передбачено надання таких послуг позивачем. Більше того, між сторонами не було домовленостей і про вартість таких автотранспортних послуг. В той же час, позивач в односторонньому порядку самостійно визначив вартість таких послуг, включивши останні до загальної вартості зобов'язань відповідача за договором купівлі-продажу бетону. У відповідності до умов договору (п. 9.2 Договору) та ч. 1. ст. 651 ЦК України одностороння зміна умов договору не допускається, а всі зміни та доповнення за договором мають бути викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками договірних сторін.

Договір (п. 1.2) передбачає, що Товар може бути поставлений як автотранспортом Продавця, так і автотранспортом Покупця, в залежності від домовленості Сторін. Тобто, вартість перевезення Договором не встановлювалася оскільки Договір не передбачав вартості поставки Товару.

Таким чином, сума заявленої позивачем заборгованості відповідача складається, в тому числі, і з автотранспортних послуг, які відповідачем не замовлялись та договором обумовлені не були, а отже зобов'язання по сплаті цих послуг відповідачем не можуть бути визнані як такі, що не виконані або виконані з порушенням договірних умов та чинного законодавства. позивачем не надано доказів замовлення Покупцем поставки товару на конкретну адресу, як і самих письмових замовлень, що було передбачено п.п. 3.1, 4.1, 4.2 Договору. Рахунки на попередню оплату вартості кожної партії товару, як це передбачено п. 5.2 Договору, не виставлялися, що також підтверджує відсутність узгодженої Сторонами вартості автотранспортних послуг. відповідач також зазначає, що не визнає акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 16.12.2008 року, як документ, що засвідчує його борг перед позивачем, оскільки він підписаний зі сторони відповідача особою, яка не уповноважувалася на вчинення таких дій, як підписання Акту звірки розрахунків між відповідачем та позивачем, у зв'язку з чим не має юридичної сили і не може вважатися документом, який підтверджує заборгованість відповідача.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, за усною домовленістю сторін Договору рахунки-фактури позивача для їх оплати відповідачем не виставлялися, а попередня оплата товару здійснювалася відповідачем поетапно, залежно від необхідності поставки нової партії товару, що сплачувалася вже після такої поставки.

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, складеного станом на 16.12.2008 р. та направленого за допомогою факсимільного зв’язку 17.12.2008 р. вбачається, що заборгованість відповідача складає 371766,64 грн., зазначений акт зі сторони відповідача був підписаний бухгалтером.

Рішенням господарського суду міста Києва по справі № 53/637 від 15.03.2010 р., залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 р. № 53/637, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” не надано доказів поставки Товариством з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд” бетону неналежної якості.

Зазначене спростовує твердження відповідача щодо встановлення експертизою по справі № 53/637 неналежної якості поставленого бетону.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.2. Договору встановлено, що товар за цим Договором може постачатися як автотранспортом позивача, так і автотранспортом відповідача в залежності від домовленості Сторін. Пунктом 3.1. Договору закріплено, що товар постачається позивачем на адресу, що зазначається Покупцем в письмових замовленнях, відповідно до умов п. 4 даного Договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України, умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Як випливає з умов спірного Договору, сторони домовилися викласти його умови відповідно до розділу FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця)) "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати.

Зокрема, підтвердження цьому містяться і у Додатку № 1 від 25.09.2008 року до Договору № 25-09/08 від 25.09.2008 року «Специфікація на бетонну продукцію», де закріплено, що ціни на продукцію вказані на умовах FCA (склад Продавця з завантаженням на автотранспорт) згідно умов "Інкотермс" в редакції 2000 року. Отже, договір купівлі-продажу № 25-09/08 від 25.09.2008 року був укладений на умовах FCA згідно умов "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Так, термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Відповідно до ст. А3 "Інкотермс" за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

Статтею А4 "Інкотермс" передбачено, що Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою:

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Покупець зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.

Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

За відсутності точних вказівок від покупця продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

За умовами правил "Інкотермс" Продавець (Позивач) зобов’язаний за власний рахунок надати Покупцю (Відповідачу) звичайні докази поставки товару. Такими доказами поставки товару є: видаткова накладна на товар, що поставляється; сертифікат якості на кожну партію поставки.

Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документу у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документу перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).

Відповідно до ст. Б.3 розділу FCA правил "Інкотермс" Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а".

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4.

Статтею Б.6 розділу FCA правил "Інкотермс" встановлено обов’язок Покупця (Відповідача) по сплаті витрат Продавця (Позивача), понесених останнім під час поставки товару. А саме: Покупець (Відповідач) повинен оплатити:

- всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов'язку призначити перевізника або іншу особу у відповідності зі статтею А.4 або внаслідок неприйняття особою, призначеною покупцем, товару у своє відання в узгоджений термін, чи внаслідок ненадання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, - але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Таким чином, позивач, за відсутності вказівок відповідача щодо поставки замовленого товару (бетонної продукції), при поставці товару відповідачу діяв у межах, наданих йому Договором, законодавством та правилами "Інкотермс", повноважень.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 2031766,64 грн., частково оплатив його, заборгувавши 371766,64 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 371766,64 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 371766,64 грн. за договором № 25-09/08 від 25.09.2008 року документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 75766,04 грн. інфляційної складової боргу, 18936,22 грн. 3 % річних з простроченої суми та 44901,97 грн. пені.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору передбачено, що за прострочення терміну оплати кожної отриманої партії товару покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 75766,04 грн. інфляційної складової боргу, 18936,22 грн. 3 % річних з простроченої суми та 44901,97 грн. пені.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” (03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1, ідентифікаційний код 32102765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд” (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, ідентифікаційний код 35210922) 371766 (триста сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн. 64 коп. боргу, 75766 (сімдесят п’ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 04 коп. інфляційної складової боргу, 18936 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот тридцять шість) грн. 22 коп. 3 % річних, 44901 (сорок чотири тисячі дев’ятсот одна) грн. 97 коп. пені, 5113 (п’ять тисяч сто тринадцять) грн. 71 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 18.08.2010 р.