Рішення № 10837127, 19.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.10 р.                     Справа № 14/122                               

за позовом Комунального підприємства „Донецькміськводоканал”, ЄДРПОУ 03361477,

м.Донецьк

до відповідача Державного відкритого акціонерного товариства „Трест

„Донецьквуглебуд”, ЄДРПОУ 00179743, м.Донецьк

про стягнення 12256 грн. 52 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Костиркін А.А.-юрисконсульт

від відповідача: Куржупова Я.В.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Донецькміськводоканал”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне відкрите акціонерне товариство „Трест „Донецьквуглебуд”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 12256,52 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків №61339 від 01.02.2009р., вимогу №09/282 від 25.01.2010р., акти-рахунки, розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 01.06.2010р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем факту отримання відповідачем послуг з водопостачання та прийому господарсько-побутових стоків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

01.02.2009р. між сторонами був підписаний договір №61339 на водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання відпускати відповідачу питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки, які надходять до каналізаційних мереж.

Об’єктом водоспоживання є житловий будинок ШБУ №3 ДВАТ „Донецьквуглебуд” по вул.Слепньова, 83.

Виходячи зі змісту позовної заяви, згідно з умовами вказаного вище договору позивачем за період з серпня 2009р. по січень 2010р. було надано відповідачу питної води та прийнято стоків на суму 12256,52 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати вартості послуг з водопостачання та прийому господарсько-побутових стоків, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12256,52 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 01.06.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Як вказувалось вище, 01.02.2009р. між позивачем та Шахтобудівельним управлінням №3 ДВАТ „Трест „Донецьквуглебуд” був підписаний договір №61339 на водопостачання та прийом господарсько-побутових стоків.

Відповідно до умов вказаного договору позивач прийняв на себе зобов’язання відпускати відповідачу питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки, які надходять до каналізаційних мереж.

При цьому, об’єктом водоспоживання є житловий будинок ШБУ №3 ДВАТ „Донецьквуглебуд” по вул.Слепньова, 83.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Так, ст.203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

-          підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

-          підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та одовідведення;

-          об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

-          власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” передбачено, що споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом (ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги).

Як встановлено судом, згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Донецької міської ради від 27.03.2002р. №100/4, житловий будинок №83 по вул.Слепньова у м.Донецьку належить територіальній громаді м.Донецька в особі міської ради у повному господарському віданні ДКП „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району”.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували той факт, що відповідач є балансоутримувачем житлового будинку №83 по вул.Слепньова у м.Донецьку.

Тобто, за висновками суду, фактично відповідач не є споживачем послуг позивача, які надаються до житлового будинку по вул.Слепньова, 83 у м.Донецьку на підставі договору №61339 від 01.02.2009р.

На підставі викладеного, за висновками суду, договір №61339 від 01.02.2009р. був підписаний сторонами з порушенням вимог ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України суд має здійснювати повноваження з відправлення правосуддя виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно пунктів 1 і 2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. N02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено: якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

За таких обставин, враховуючи з’ясовані під час розгляду справи обставини, виходячи з того, що договір №61339 від 01.02.2009р. не відповідає нормам ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, суд на підставі п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України договір №61339 від 01.02.2009р., підписаний сторонами, визнає недійсним.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності договору №61339 від 01.02.2009р., останній є таким з моменту його вчинення.

Як вказувалось вище, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 12256,52 грн. заявлені позивачем на підставі договору №61339 від 01.02.2009р.

Будь-яких інших підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 12256,52 грн. позивачем не визначено, судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з того, що позовні вимоги заявлені на підставі договору №61339 від 01.02.2009р., який визнаний судом недійсним, позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 12256,52 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним з моменту вчинення договір №61339 від 01.02.2009р., який був підписаний між Комунальним підприємством „Донецькміськводоканал”, м.Донецьк та Шахтобудівельним управлінням №3 Державного відкритого акціонерного товариства „Трест „Донецьквуглебуд”.

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства „Донецькміськводоканал”, м.Донецьк до Державного відкритого акціонерного товариства „Трест „Донецьквуглебуд”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 12256 грн. 52 коп.

В судовому засіданні 19.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.08.2010р.

Суддя