Рішення № 10836898, 26.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.10р.Справа № 31/206-10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Берліо-Інтер-Кард”, м.Київ

до відповідачаПриватного підприємства виробничо-комерційна фірма „Втор”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 21193,66 грн.

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивачане з’явився

Від відповідачане з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором №02-05(10) від 01.02.05р. у розмірі 15000,0 грн., 1775,34 грн. пені, 763,15 грн. 3% річних та 3655,17 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за вказаним договором щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Відповідач до судового засідання не з’явився, відзив та витребувані судом документи не надав. Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України), оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору №02-05(10) від 01.02.05р. (надалі –Договір), укладеного між сторонами у справі, позивач від імені, за дорученням та за рахунок відповідача, за винагороду закуповує в торгових точках нафтопродукти, інші товари та послуги для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта на території України по електронним картам, отриманим від позивача. Окрім того, компанія від свого імені за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках послуги по заправці нафтопродуктами, послуги автосервісу та послуги шляхового сервісу (надалі послуги) для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта за межами митної території України по електронним карткам, отриманим від компанії.

Відповідно до п.3.1.,3.2, 3.2. Договору клієнт щотижнево перераховує на рахунок компанії суму авансу у розмірі, який визначає самостійно, або сплачує заборгованість перед компанією після отримання щотижневої виписки з лицьового рахунку протягом 2 банківських днів з моменту отримання виписки. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по електронній картці списуються компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації по операціям клієнта по карті із сум оплат клієнта, які внесені на рахунок компанії. Всі розрахунки з клієнтом за нафтопродукти, інші товари та послуги за межами митної території України проводяться по цінам, виставленим компанії її контрагентами по договорам, які забезпечують обслуговування клієнтів компанії.

Згідно п.3.5. Договору компанія і клієнт щомісячно проводять звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту.

У разі несвоєчасного проведення розрахунків клієнт зобов’язується виплатити компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується з 11 дня місяця, наступного за місяцем підписання акту (п.6.4. Договору).

Позивачем, на підставі підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акту звірки взаєморозрахунків від 29.03.10р. заявлено до стягнення 15000,0 грн. суми залишку заборгованості.

Відповідачем не надано доказів своєчасної оплати поставленого товару, чим порушено приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо виконання зобов’язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, з огляду на що, суд вбачає підстави для стягнення 15000,0 грн. боргу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 763,15 грн. 3% річних нарахованих за період прострочення з 11.09.08р. по 25.05.10р.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню втрат від інфляції, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист №62-97р від 03.04.97р.) суд вбачає підстави для частково стягнення суми втрат від інфляції за визначений позивачем період у розмірі 3528,07 грн.

Щодо стягнення пені суд не вбачає підстав для її стягнення, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, враховуючи, що позивач вийшов за межі річного строку встановлено ст.. 258 ЦК України (з урахуванням дати звернення позивача до суду з позовом), суд не вбачає підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Приватного підприємства виробнично-комерційна фірма „Втор” (49024, м.Дніпропетровськ, вул. Ціолковського, 16; код ЄДРПОУ 21927675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Берліо-Інтер-Кард” (02002, м.Київ, вул. Окіпної, буд. 2, оф. 424; код ЄДРПОУ 32377766) 15000,0 грн. боргу, 763,15 грн. 3% річних , 3528,07 грн. втрат від інфляції, 192,91 грн. витрат на сплату держмита; 214,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

          Суддя А.В.Єременко