Ухвала суду № 108364550, 12.01.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 523/14909/15-а

УХВАЛА

12 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгенія Геннадійовича про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року по справі № 523/14909/15-а позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_1 з інваліда з дитинства ІІ групи на інваліда ІІ групи загального захворювання; визнано протиправною бездіяльність Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18.05.2015 року; зобов`язано Комунальну установу Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_1 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_1 , змінивши статус інвалідності ОСОБА_1 з інваліда ІІ групи загального захворювання на інваліда з дитинства ІІ групи у відповідності до п. 43 Інструкці щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577.

Зазначене рішення залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року.

05.07.2019 року видано виконавчий лист по справі № 523/14909/15-а про зобов`язання Комунальну установу Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_1 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_1 , змінивши статус інвалідності ОСОБА_1 з інваліда ІІ групи загального захворювання на інваліда з дитинства ІІ групи у відповідності до п. 43 Інструкці щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577.

04.01.2022 року до суду надійшла заява старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгенія Геннадійовича про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а.

В обґрунтування заяви зазначено, що наразі у провадженні Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №59581764 з виконання виконавчого листа №523/14909/15-а від 05.07.2019 року у справі №523/14909/15-а. Стягувачем є ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду №523/5094/21 від 29.11.2022 року встановлено факт пошкодження документів суворої звітності МОЗ України форми первинної облікової документації №157-1/о, витягу із акту в МСЕК, серія 2-18 ОБ за №092700 від 18.02.2004 року та довідки серії MCEК за №092700 від 18.02.2004 року, що видані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неможливості їх застосування для отримання пільг та компенсації в державних установах.

Тому, наразі враховуючи, наявність постанови Одеського апеляційного суду№523/5094/21 від 29.11.2022 року, а також чинного судового рішення Одеського окружного адміністративного суду №523/14909/15-а від 05.07.2019 року про зобов`язання Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_1 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_1 , змінивши статус інвалідності ОСОБА_1 з «інваліда II групи загального захворювання» на «інваліда дитинства II групи» у відповідності до п.43 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт № огляду медико-соціальною експертною комісією», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 №577, рішення суду№523/14909/15-а від 05.07,2019 року неможливо виконанти.

З огляду на зазначене заявник просить встановити новий спосіб і порядок виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а.

В судове засідання 10.01.2023 року сторони не з`явились, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути заяву в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

В розумінні наведеної статті, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (пункт 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з пунктом 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що право звернутися в адміністративний суд першої інстанції із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення передбачено ст.378 КАС України. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Спосіб та порядок виконання судового рішення є заходами його реалізації. Тому суд акцентує увагу сторін, що в порядку застосування ст.378 КАС України суд не уповноважений приймати додаткове рішення за вимогами, що не були заявлені предметом спору.

Як вже було зазначено судом, обов`язковість виконання судових рішень закріплена ст.129 Конституції України та ч.1 ст. 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст.370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.

Разом з цим у заяві заявник просить встановити новий спосіб та порядок виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а, проте не зазначає який саме спосіб та порядок необхідно встановити.

З огляду на зазначене заява старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгенія Геннадійовича про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 205, 248, 256, 372, 378 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгенія Геннадійовича про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Радчук А.А.