Рішення № 108364055, 10.01.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2023 року № 320/6039/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні у місті Києві за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ: 19023989) з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" (ЄДРПОУ:13705191) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2021 рік, передбачений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у кількості 2 (двох) робочих місць.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що жодного порушення не допустив, оскільки відповідачем у 2021 році були вжиті всі необхідні заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, було створено 6 робочих місць, тобто виконано норматив створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім цього відповідач надав докази щомісячного подання до центру зайнятості звітності про попит на робочу силу за формою №3-ПН.

Позивач проти доводів відповідача заперечував та подав відповідь на відзив, у якій просив адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПОІ, затвердженого наказом Мінпраці України від 27.08.2020 №591, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у Комунальному підприємстві Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" за 2021 рік склала 148 осіб.

Отже, відповідач із числа середньооблікової кількості штатних працівників, що склала 148 осіб, повинен був працевлаштувати 6 осіб з інвалідністю - штатного працівника облікового складу за рік, тоді як фактично працевлаштував 4 особи з інвалідністю.

Позивач вважає, що КП Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2021 рік, передбачений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не виконав у кількості 2 робочих місця.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).

Відповідно до ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2021 році становила 148 осіб, з них особи з інвалідністю - 4.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач не виконав на 2 робочих місця.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що на виконання вимог наказу Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання" від 31.05.2013 №316 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 №988/23520), Товариством щомісячно подавалась інформація про наявне робоче місце шляхом заповнення форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем з січня по грудень 2021 року надсилалися до міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме на посаду слюсара з ремонту рухомого складу.

Згідно з частинами першої та другої статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства покладають на працедавця виключно обов`язок забезпечити наявність вакансій, в той час як відсутність реалізації такими особами свого права на працевлаштування із незалежних від суб`єкта господарювання причин, зокрема, ненаправлення Державною службою зайнятості необхідної кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями, не свідчить про наявність у діях суб`єкта господарювання складу господарського правопорушення та не є правовою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій і нарахування пені за їх несвоєчасну сплату.

Як встановлено із наявних у матеріалах справи доказів, протягом 2021 року відповідачем було забезпечено необхідну кількість вакансій для працевлаштування осіб із обмеженими фізичними можливостями, товариством протягом 2021 року було створено та забезпечено наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями у необхідній та достатній кількості, визначеній нормами чинного законодавства.

Враховуючи викладене, позивач дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем положень статей 19, 20 Закону №875-XII та про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог та наявності правових підстав для примусового стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" суми адміністративно-господарських санкцій та пені, а тому позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, Кодексу адміністративного судочинства України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2023.

Суддя Панченко Н.Д.