Рішення № 10836094, 21.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.10р.Справа № 27/188-09 За позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ)

та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-К»(м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область)

Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (смт. Коцюбинське, Київська область)

третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(м. Дніпропетровськ)

про визнання недійсним договору

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Дякун А.І.

Представники:

від позивача 1 - не з'явився

від позивача 2 - Цибульська Т.М. дов. від 02.03.09р. №243

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

в засіданні приймає участь - прокурор Миргород Б.П. посв. №024 від 25.07.08р.

Суть спору:

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-К»і Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) про визнання недійсним (з моменту укладення) договору від 9 березня 2006р. №9/03-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів складського призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-А, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»громадянин Мельник В.Л. та товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-К».

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-          договір №9/03-06 від 09.03.2006р. укладений з порушенням чинного законодавства і з перевищенням особою повноважень за довіреністю та відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності;

-          довіреність від 10.02.2006р. на ім’я Мельника В.Л., видана в порядку передоручення Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахункове) в особі начальника Ісаєнка Д.В., який в свою чергу, діяв на підставі довіреності від 17.08.2004р., виданої Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Марчука Є.К.;

-          02.10.2004р. Міністром оборони України видане розпорядження щодо визнання недійсними довіреностей на право укладання договорів (угод, контрактів) від імені Міністерства оборони України, виданих до жовтня 2004 року та термін дії яких не закінчився, а тому довіреність від 17.08.2004р. за станом на дату видачі довіреності від 10.02.2006р. була також недійсною;

-          довіреність від 10.02.2006р. на ім’я Мельника В.Л. містить посилання і на доручення (розпорядження) Міністра оборони України від 23.11.2005р. №13965/3;

-          з урахуванням листа від 23.11.2005р. №13965/3 Міністр оборони України не надавав ніяких доручень (розпоряджень) відповідачу-2 щодо укладання договорів по спільній забудові та реконструкції військових містечок, а лише погодився з такою пропозицією свого заступника та за умови відповідності договорів чинному законодавству;

-          Мельник В.Л. уклав від імені Міністра оборони України спірний договір, не отримавши рішення Міністра оборони України та без дотримання встановленої у Міністерстві оборони України процедури погодження укладення таких договорів директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тобто з перевищенням своїх повноважень;

-          договір від 09.03.2006р. №9/03-06 є удаваним правочином, який приховує інший правочин –договір купівлі-продажу об’єктів майнового комплексу;

-          у зв’язку з укладенням спірного договору був порушений порядок відчуження військового майна, передбачений статтею 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»;

-          на час укладення договору майно військового містечка №64 не було списане, а тому рішення про його відчуження мав приймати Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку майна, що підлягає відчуженню, а до переліку мало бути включене і спірне майно;

-          Міністерством оборони України не вносилося подання до Кабінету Міністрів України щодо відчуження об’єктів нерухомості та інших споруд військового містечка №64, рішення щодо відчуження цього майна Кабінетом Міністрів України не приймалося;

-          при укладенні договору не був дотриманий порядок реалізації військового майна виключно за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном;

-          також договір укладено з порушенням встановленого порядку відчуження земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно;

-          земельна ділянка, на якій знаходиться спірне майно, надана в постійне користування Міністерству оборони України в особі Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини (в подальшому перейменована у квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) для будівництва складу, що підтверджується державним актом № 95 від 26.12.1969р. на право користування земельною ділянкою і отже, за цільовим призначенням віднесена до земель оборони;

-          будь-яких рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під майном військового містечка №64 уповноваженим органом не приймалося, однак п.7 договору купівлі-продажу передбачений обов’язок продавця військового майна надати письмову згоду покупцю про відмову від відведеної під комплекс об’єктів нерухомості земельної ділянки;

-          з урахуванням ст.21 Земельного кодексу України, наслідком порушення порядку зміни цільового призначення земель є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

-          наведене є підставою для визнання недійсним спірного договору за ч.2 ст.203, ч.1 ст.215, ст.228 ЦК України;

-          прокурору та позивачам стало відомо про укладення вказаного договору лише в липні 2009 року під час проведення перевірки, а тому слід поновити процесуальний строк на звернення до суду за захистом порушених інтересів держави.

          Міністерство оборони України підтримує позовні вимоги військового прокурора у повному обсязі.

          Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська в письмових поясненнях вказує на те, що:

-          рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.02.2006р. №590 право власності на об’єкти нерухомого майна військового містечка №64 оформлено Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині району за державою в особі Верховної Ради України;

-          наведені об’єкти перебувають на обліку в квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпропетровська;

-          при укладенні спірного договору його сторонами не були додержані вимоги, встановлені ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»;

-          відповідно до ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що:

-          довіреність від 17.08.2004р., що видана Міністерством оборони України начальнику Центрального спеціалізованого будівельного управління Ісаєнку Д.В. була нотаріально посвідчена і з урахуванням ст.249 ЦК України скасування такої довіреності мало б юридичне значення для представника і третіх осіб лише у випадку повідомлення вказаних осіб про таке скасування;

-          навіть якщо Мельник В.Л. перевищив свої повноваження, договір від №9/03-06 від 09.03.06р. був схвалений Міністерством оборони України шляхом прийняття виконання зобов’язання від ТОВ «Лідер-К»по оплаті майна, що відчужене за договором купівлі-продажу;

-          при укладенні спірного договору був дотриманий порядок відчуження нерухомого військового майна;

-          військове майно було списане згідно з рішенням про списання нерухомих об’єктів військового містечка №64, оформлене розпорядженням головного КЕУ ЗС України №303/1/4/6668 від 18.12.2005р., а повноваження на реалізацію списаного військового майна Кабінетом Міністрів України були надані Центральному спеціалізованому будівельному управлінню;

-          договір відповідає вимогам чинного законодавства;

-          ТОВ «Лідер-К»звернулося із заявою до міської ради про підготовку правовстановлюючих документів на земельну ділянку за фактичним розміщенням нерухомого майна.

Також, відповідач-1 вказує на необхідність застосування строку позовної давності.

Відповідач-2 відзив на позов не надав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.10р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

          Третя особа заперечує проти позову з таких підстав:

-          з боку Мельника В.Л. було відсутнє перевищення повноважень при укладенні спірного договору;

-          позивачем не надано будь-яких документів про повідомлення ТОВ «Лідер-К»щодо скасування довіреностей;

-          порядок відчуження об’єктів нерухомого майна військового містечка №64 був дотриманий.

Також, третя особа вказує на необхідність розгляду справи за відсутності представника банку.

Позивач-1, відповідачі 1 і 2 та третя особа не забезпечили явку представників в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників вказаних учасників процесу, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 13.07.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача - 2 і відповідача-1, суд –

встановив:

09.03.2006р. між Державою Україною від імені якої діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) відомча належність якого - Міністерство оборони України (Замовник), в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) –«Укроборонбуд»Мельника В.Л., що діяв за довіреністю, посвідченою 10.02.2006р. Шевчук З.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у реєстрі за № 375, та товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-К»(Забудовник) в особі директора Клімова Олега Юрійовича, укладений договір №9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Предметом договору є проектування та будівництво (реконструкція) об’єкту складського призначення, з вбудовано –прибудованими приміщеннями торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерним мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: територія військового містечка 64 в м. Дніпропетровську, пр. Праці, буд.2А.

Загальна залишкова балансова вартість будівель та споруд (іншого нерухомого майна), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, буд.2А становить 90405грн. (п.2.1 договору).

          Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Аналіз чинного законодавства та матеріалів справи дозоляє стверджувати про те, що договір від 09.03.2006р. № 9/03-06 на спільне будівництво є фіктивним правочином.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказом фіктивності спірного правочину є те, що сторонами не було вчинено жодних дій щодо предмету договору –проектування та будівництва (реконструкція) об’єкту складського призначення, з вбудовано –прибудованими приміщеннями торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерним мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: територія військового містечка 64 в м. Дніпропетровську, пр. Праці, буд.2А.

Спірний договір було укладено 09.03.2006р. і в цей же день відповідачі уклали договір купівлі-продажу наведеного нерухомого майна, а вже 10.03.2006р. вказані сторони підписали акт про припинення дії договору на спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 09.03.2006р. № 9/03-06.

Таким чином, спірний договір був укладений відповідачами без наміру створити правові наслідки, які ним обумовлювались, що свідчить про його фіктивність. Такий договір підлягає визнанню недійсним.

          З приводу посилань прокурора на ст.235 ЦК України суд зазначає наступне.

В даному випадку не можна стверджувати про те, що сторони уклали удаваний правочин, який приховував договір купівлі-продажу.

          Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

          Як зазначалось вище, вже 09.03.2006р. сторони уклали договір купівлі-продажу наведеного нерухомого майна, що виключає можливість визнання удаваним договору від 09.03.2006р. № 9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію). Спірний договір не є прихованим правочином купівлі-продажу.

          Суд погоджується з твердженням прокурора щодо перевищення особою, яка підписала договір з боку Міністерства оборони України відповідних повноважень.

          Так, спірний договір був підписаний з боку замовника директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) –«Укроборонбуд»Мельником В.Л. на підставі довіреності від 10.02.2006р.

          Вказана довіреність видана відповідно до Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), затвердженого наказом Міністра оборони України від 12.04.2002р. № 129, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004р. №894-р «Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил, розпорядження (доручення) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з та довіреності, посвідченої Шевчук З.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.08.2004р. за реєстром № 2369.

Згідно зі змістом довіреності Мельнику В.Л., надано повноваження представляти інтереси та укладати від імені Міністерства оборони України в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності з питань пов’язаних з укладенням договорів на умовах визначених постійною робочою групою створеною наказом директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) ЦСБУ - «Укроборонбуд»від 28.07.2005р. №16 (зі змінами внесеними наказом від 08.08.2005р. №26 та від 06.10.2005р. №48). Для чого йому надається право: подавати та одержувати необхідні довідки та документи, представляти інтереси Міністерства оборони України, у відповідних повноважних органах нотаріату та інших закладах і організаціях, розписуватися, підписувати договори (правочини) по спільній забудові та реконструкції військових містечок визначених у розпорядженні (дорученні) Міністерства оборони України від 23.11.2005р. за №13965/з шляхом укладення договорів з контрагентами відібраними робочою групою на конкурентних засадах та здійснення реалізації (відчуження) нерухомого військового майна (будівель, споруд, що розташовані на території військових містечок, визначених у зазначеному розпорядженні (дорученні) та списаних у встановленому порядку), оцінених немайнових прав (активів) з отриманням коштів у безготівковому порядку на вказаний у договорі рахунок, оплачувати необхідні платежі, та виконувати всі інші дії, пов’язані з цим дорученням в межах та обсязі передбаченому чинним законодавством України для такого роду повноважень.

          Довіреність від 10.02.2006р. містить посилання на розпорядження (доручення) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з.

В матеріалах справи міститься копія листа Міністра оборони України № 13965/з в якому відсутні доручення (розпорядження) Центральному спеціалізованому будівельному управлінню щодо укладення договорів (правочинів) по спільній забудові та реконструкції військових містечок.

Також, довіреність від 10.02.2006р. була видана в порядку передоручення начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Ісаєнком Д.В. на підставі довіреності від 17.08.2004р., зареєстрованої в реєстрі за №2369.

У вказаній довіреності зазначено, що Ісаєнку Д.В. надається право уповноважувати здійснювати функції замовника будівництва державні підприємства, госпрозрахункові установи та організації, що функціонально підпорядковані начальнику Центрального управління Міністерства оборони України.

Наведена довіреність не містить положень про право Ісаєнка Д.В. надавати відповідним суб’єктам повноваження укладати саме договори на спільне будівництво (реконструкцію) шляхом пайової участі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Міністерство оборони України не вчиняло будь-яких дій, направлених на схвалення спірного договору, оскільки вже 09.06.2006р. був укладений договір купівлі-продажу вказаного майна.

Крім того, згідно з ч.1 ст.249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

02.10.2004р. Міністром оборони України видане розпорядження щодо визнання недійсними довіреностей на право укладання договорів (угод, контрактів) від імені Міністерства оборони України, виданих до жовтня 2004 року та термін дії яких не закінчився. Наведене стосується в тому числі і довіреності від 17.08.2004р. зареєстрованої в реєстрі за №2369 на ім’я начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Ісаєнка Д.В.

Суд не приймає посилання відповідача-1 і ПАТ «УкрСиббанк»на те, що скасування довіреностей мало б юридичне значення для представника і третіх осіб лише у випадку повідомлення вказаних осіб про таке скасування.

Частиною 3 статті 249 ЦК України встановлено, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

В даному випадку відповідним одностороннім правочином є видача начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Ісаєнком Д.В. довіреності від 10.02.2006р. на ім’я Мельника В.Л.

ТОВ «Лідер-К»і ПАТ «УкрСиббанк»не доведений факт того, що Ісаєнко Д.В. станом на 10.02.2006р. не міг знати про скасування довіреності від 17.08.2004р. зареєстрованої в реєстрі за №2369.

В той же час суд не приймає посилання прокурора на порушення договором від 09.03.2006р. №9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію) порядку відчуження військового майна. Предметом даного договору було саме спільне будівництво (реконструкція) об’єктів, а не продаж майна. Договором передбачена лише можливість викупу паю замовника в майбутньому шляхом укладення цивільно-правових угод (п.п.8.1, 8.2 і 8.4 договору).

У зв’язку з чим, не можна стверджувати, що спірний договір був укладений з порушенням ст.75 ГК України, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»і Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919.

Наведені положення чинного законодавства можуть застосовуватись при оцінці законності саме правочину щодо відчуження військового майна, а не договору на спільне будівництво.

Суд погоджується з твердженням прокурора стосовно фактичної зміни спірним договором цільового призначення земельної ділянки під майном військового містечка №64. Вказана земельна ділянка належить до земель оборони і будівництво об’єкту складського призначення, з вбудовано – прибудованими приміщеннями торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерним мережами є зміною цільового призначення земельної ділянки,

Згідно з ч.2 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частиною 1 ст.21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги прокурора в повному обсязі.

Стосовно заяви відповідача-1 про застосування строку позовної даності суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Суд враховує, що прокурор і позивачі довідалися про укладення спірного договору лише в липні 2009р. при проведенні перевірки. Наведене є підставою для відновлення процесуального строку.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Витрати по справі суд покладає на відповідача-2, оскільки саме з його вини виник даний спір.

Керуючись ст.ст.49, 53, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Відновити військовому прокурору Дніпропетровського гарнізону строк на звернення до суду за захистом порушеного права.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір від 9 березня 2006р. №9/03-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів складського призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-А, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»Мельник В.Л. та товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-К».

Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (08298, Київська область, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, ідентифікаційний код 32200555) в доход державного бюджету в особі управління Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в ГУДКУ в Дніпропетровській обл. (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31118095700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) 85грн. - державного мита.

          Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (08298, Київська область, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, ідентифікаційний код 32200555) на користь державного бюджету в особі управління Державного казначейства України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31211259700005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786) 236грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

В.О. Татарчук Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –19.07.2010р.