Рішення № 108352035, 29.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7380/22

Провадження № 2/761/8335/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про визнання права користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Позивач зареєстрована з 29.01.2019 р. та проживає з жовтня 2017 р. за адресою: АДРЕСА_1 . З часу вселення до вказаної квартири позивач разом з основним наймачем квартири ОСОБА_4 , яка була її двоюрідною тіткою, проживали разом, вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом і були однією сім`єю, спільно сплачували житлово-комунальні послуги. Суттєвим доказом волевиявлення основного наймача на спільне проживання було звернення до відповідного органу - Управління житлово-комунального господарства ШРДА з заявою щодо здійснення приватизації квартири на ім`я позивача. Разом з тим у приватизації було відмовлено з незалежним від позивача причин. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Правомірність вселення позивача в кв. АДРЕСА_2 та факт постійного проживання як члена сім`ї ОСОБА_4 підтверджується реєстрацією і проживанням, звернення основного наймача до органу приватизації. За таких обставин представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_3 право користування жилим приміщенням та зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію укласти (змінити) договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 .

Провадження у справі відкрито 04.07.2022 р., відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позов, де зазначено наступне. Неприватизована квартира, яка є предметом спору, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва та в управлінні Шевченківської РДА. Особливий рахунок вказаної квартири було оформлено на ОСОБА_4 . Так, її представник звертався до органу приватизації про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на квартиру, проте, однією з причин відмови у здійснення приватизації було відсутність документів про наявність родинних зв`язків між позивачем та наймачем квартири. Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01.11.2022 р. «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання право користування житловим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника приміщення), або ж для відмови їй у цьому. Доказів того, що позивач є членом сім`ї наймача не було надано до ШРДА, не надано їх і до суду. Також відсутні і докази постійного проживання позивача в квартирі. За таких обставин відповідач вважає, що ОСОБА_3 не являлась членом сім`ї квартиронаймача і не набула право користування спірним житлом.

У відповіді на відзив представник ОСОБА_3 вказав наступне. ОСОБА_4 вселилась в спірну квартиру на підставі виданого ордеру і з нею було укладено договір найму. Наймач скористалась наданим законодавством (ст. 64 ЖК УРСР) правом на вселення позивача в жовтні 2017 р. Важливим є той факт, що плата за житлово-комунальні послуги від позивача приймалась беззастережно і на даний час заборгованості немає. Відповідач підтверджує факт постійної реєстрації ОСОБА_6 в спірній квартирі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову у зв`язку із його безпідставністю.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши наявні докази, та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову має бути відмовлено, зважаючи а наступне.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 29.01.2019 р. зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Також встановлено, і це підтверджується листом відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 292 від 06.10.2022 р., що кв. АДРЕСА_2 .

Також не оспорювалась учасниками процесу та обставина, що договір найму на спірну квартиру у встановленому законом порядку було укладено з ОСОБА_4 .

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 знята з реєстрації місця проживання 22.10.2019 р. у зв`язку зі смертю.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_7 проживала однією сім`єю з наймачем, була членом її сім`ї, оскільки вони були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки, а тому за ОСОБА_3 має бути визнано право на проживання в квартирі та укладено договір найму житлового приміщення.

За положеннями ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За приписами ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За ч. 1 ст. 106 ЖК УРСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність родинних відносин між колишнім наймачем кв. АДРЕСА_2 .

З іншого боку положеннями с. 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Чинне законодавство України не передбачає вичерпаного переліку членів сім`ї, проте визначає критерії за якими особи складають сім`ю.

Наявність таких критеріїв має бути доведена у встановленому законом порядку та на підставі відповідних доказів.

Так, самі лише твердження сторони позивача про постійне проживання ОСОБА_7 з колишнім наймачем квартири ОСОБА_4 з жовтня 2019 р. не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позову.

Також, на переконання суду, не свідчить про взаємні права та обов`язки, проживання однією сім`єю і звернення ОСОБА_4 з заявою про приватизацію квартири на ім`я позивача.

Долучені до матеріалів справи квитанції на сплату житлово-комунальних послуг у 2021 р. також не можуть бути підтвердженням доводів позивача, зважаючи на те, що такі платежі здійснювались після смерті ОСОБА_4 .

Крім того, суд бере до уваги, що не дивлячись на те, що представником ОСОБА_3 у позові зазначено, що встановлення факту проживання позивача та наймача однією сім`єю має значення, оскільки від його встановлення залежить визнання права користування, така вимога не була заявлена, що в свою чергу, з огляду на приписи ст. 13 ЦПК України, які визначають диспозитивність цивільного судочинства, позбавляє суд вийти за межі позовних вимог.

Зважаючи на обставини встановлені під час розгляду справи, беручи до уваги вищенаведені вимоги ЖК УРСР суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,133-141,258,259,263,268, 352,354 ЦПК України, ст.ст. 64,65,106 ЖК УРСР, ст. 3 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про визнання права користування жилим приміщенням залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.12.2022 року.

Суддя: