Рішення № 108352032, 10.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33884/20

Провадження № 2/761/2735/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника Київської міської прокуратури Дергунова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державна казначейська служба України на бездіяльність та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. У провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12019100060001347, внесене до ЄРДР 25.03.2019 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Заяву про вчинення злочину подано ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що 24.03.2019 р. ОСОБА_2 з незрозумілих пояснень, з криками та нецензурною лайкою накинувся на нього з кулаками та наніс легкі тілесні ушкодження. Всі докази злочину позивач надав слідчим. Протягом часу з 24.03.2019 р. по 22.11.2019 р. позивач звертався до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві з проханням провести досудове розслідування, ознайомити з ходом розслідування та надати належно оформленні матеріали по кримінальному провадженню. 24.12.2019 р. позивач отримав постанову слідчого про закриття кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка була скасована слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 02.10.2020 р. При цьому було доведено бездіяльність слідчого. Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання посадовими особами, на яких законом покладений обов`язок з проведення досудового розслідування та прокурорського нагляду під час досудового розслідування, порушуються його процесуальні права, як учасника кримінального провадження. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд стягнути з Держави України, в особі Державної казначейської служби України, шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України з Державного бюджету України на його користь 53 000.00 грн. моральної і матеріальної шкоди за бездіяльність ГУНП у м. Києві.

Провадження у справі відкрито 11.01.2021 р., відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником Головного управління Національної поліції у м. Києві подано відзив на позов, де зазначено наступне. Спірні відносини виникли між позивачем та органом досудового розслідування. Фактично позивачем оскаржується бездіяльність посадових осіб, які реалізують повноваження визначені вимогами КПК України. Позов заявлено не до тієї особи, яка має відповідати - вимогами ст. 1174 ЦК України передбачена відповідальність посадової особи, в той час, як позов заявлено до ГУНП в м. Києві. Крім того, судовий контроль, внаслідок якого слідчим суддею постановлено ухвалу, на яку посилається позивач, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно - правової відповідальності. Саме таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд. Зазначена ухвала слідчого судді є доказом здійснення належного судового контролю на захист прав, свобод та інтересів позивача у кримінальному провадженні. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за бездіяльність органу державної влади є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкоду. Зазначене має довести позивач, разом з тим, ОСОБА_1 не надав доказів, які свідчать пор можливість притягнення відповідача до цивільно 0 правової відповідальності.

Представник Київської міської прокуратури також направив в адресу суду відзив на позов. Зазначив, що прокуратура не визнає заявлених ОСОБА_1 вимог та вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено. Так, КПК України передбачає механізм та порядок захисту та поновлення процесуальних прав учасників процесу, гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій та бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого. Таке оскарження є загальною засадою кримінального провадження, яке грунтується на положеннях ст. 55 Конституції України і зумовлене задекларованою та імплементованою в КПК України засадою змагальності сторін у кримінальному провадженні (ст. 22 КПК України). Позивачем не підтверджено належними доказами неправомірність дій Київської міської прокуратури, заподіяною такими діями майнової та моральної шкоди, як і не надано обгрунтувань розміру завданої шкоди. Додані позивачем документи не встановлюють неправомірність дій або бездіяльності відповідача та не встановлюють наявність шкоди. За доводами позивача, порушення його прав зумовлено виключно не дотримання його прав, як учасника кримінального процесу, разом з тим, дотримання таких прав не відноситься до цивільного судочинства, в розумінні ст. 19 ЦК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник Київської міської прокуратури заперечував щодо задоволення заявлених вимог, просив відмовити у зв`язку із їх безпідставністю.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що відповідно до положень ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що за заявою позивача 25.03.2019 р. до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості про те, що 24.03.2019 р. щ 00 год. 20 хв. невстановленою особою за адресою АДРЕСА_1 нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Кримінальному провадженню присвоєно № 12019100060001347, попередньо дії невстановленої особи кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.

Орган досудового розслідування в провадженні якого перебувало вищезазначене кримінальне провадження - Печерське управління поліції ГУНП у м. Києві.

29.05.2019 р. слідчим СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві Д.С. Кравчуком винесено постанову про закриття кримінального провадження 12019100060001347 у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Як вказує позивач, і дана обставина не заперечується відповідачами, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 02.10.2020 р. у справі № 757/289/20-к задоволено скаргу ОСОБА_1 та зазначено, що постанова від 29.05.2019 р. слідчого СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві абсолютно немотивована, в постанові про закриття кримінального провадження відсутні посилання на проведення слідчих дій і не наведено встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 вказує, що бездіяльність слідчого, яка встановлена слідчим суддею, та відсутність прокурорського нагляду, спричинили душевні і моральні страждання. Бездіяльність та безкарність відповідачів породжує вседозволеність та нові злочини.

Так, у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Беручи до уваги обставини встановлені під час розгляду справи, до правовідносин сторін необхідно застосовувати положення ч. 6 ст. 1176 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р., особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювача.

Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Також Пленум Верховного Суду України в вищезазначеній постанові (п. 3) вказав, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу ст. 76 ЦПК України визначено, що є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з тим, звертаючись до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди позивач не зазначив в чому саме вона полягає, не надав доказів її спричинення бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратурою, з огляду на те, що саме по собі реалізація ОСОБА_1 процесуального права на оскарження дій та прийняття слідчим суддею до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ст. 3 КПК України) відповідного рішення не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди.

Беручи до уваги вищенаведене, вказані доводи позивача є припущеннями та не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 1167,1174 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державна казначейська служба України на бездіяльність та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.11.2022 року.

Суддя: