Рішення № 108350618, 10.01.2023, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/4198/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10.01.2023 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Надопта А.А.,

секретар судового засідання Онисько С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: виконавчий комітет Виноградівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: виконавчий комітет Виноградівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В даному житловому будинку зареєстрований колишній зять позивача- ОСОБА_2 , який з 2016 року не проживає там. Засоби комунікації із відповідачем ОСОБА_2 відсутні.

Факт реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, перешкоджає здійсненню прав власника будинку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явився, однак подав суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує і просить суд справу розглядати у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи, в тому числі через оголошення на офіційному сайті Виноградівського районного суду, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Окрім того, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв`язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з`явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

Представник третьої особи без самостійних вимог, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини:

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2022 року, індексний номер Витягу: 306121277.

В даному житловому будинку зареєстрований колишній зять позивача- ОСОБА_2 , який з 2016 року не проживає там, що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов за №533 від 07.07.2022 року, складений членами комісії виконавчого комітету Виноградівської міської ради. Засоби комунікації із відповідачем ОСОБА_2 відсутні.

Факт реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, перешкоджає здійсненню прав власника будинку.

За ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України), і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном передбачено ст.391 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, зняття з реєстрації проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з роз`яснення, наданого Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року, Законом України від 11.12.2003р «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог : 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення ; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням ; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин. Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, провадиться в судовому порядку.

Реєстрація відповідача у житловому будинку належному позивачу порушує його право, передбачене ст. 317 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97- ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_2 не є членом родини позивача і його реєстрація в будинку є формальною.

Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.71,72,150 ЖК України, ст.391,405 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (дані про ІПН в матеріалах справи відсутні) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), судовий збір в розмірі 992 грн.40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГоловуючийА. А. Надопта