Рішення № 108333453, 11.01.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16842/22

Провадження № 2/127/2146/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2023 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Антонюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.

Позов мотивовано тим, що 02.06.2011 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 27-Ф/2011. Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 70000,00 грн. терміном по 01.06.2016 року. 24.03.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення по справі № 127/85/16-ц про задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 22577,16 грн., а також понесені судові витрати в сумі 689,00 грн. Рішення суду набрало законної сили 05.04.2016 року. 10.10.2019 року було відкрите виконавче провадження №60268544 з примусового виконання рішення суду. Станом на день звернення до суду, рішення суду не виконане.

Позивач зазначає, що з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, в межах останніх трьох років, які передують подачі позову, а саме: за період з 08.02.2019 року по 07.02.2022 року, виходячи із простроченої суми заборгованості, банк нарахував 3% річних у розмірі 1959,81 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість 3% річних, а також судовий збір.

Відповідно до ч. 4ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1ст. 274 ЦПК Україниу порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 16.08.2022 року призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) осіб. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст.178,279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 червня 2011 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , уклали кредитний договір №27-Ф/2011. Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 70000,00 грн., терміном до 01 червня 2016 року (а.с. 10-12).

Відповідно до заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2016 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №27-Ф/2011 від 02.06.2011 року в розмірі 22 577,16 грн., а також понесені судові витрати в сумі 689 з кожного. Рішення суду набуло чинності 05.04.2016 року (а.с. 28-29).

Згідно інформаційного витягу про виконавче провадження від 14.01.2022 р., боржник ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №60268544, виконавчий документ не виконує, внаслідок чого державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника (а.с.6-7).

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість перед ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 не погашена (а.с. 13).

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином-ст.599 ЦК України.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якого їй було надано кредит строком до 01.06.2016 року. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

Таким чином, з ухваленням судом у 2016 році рішенням про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором від 02.06.2011 р., зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання нею грошового зобов`язання не відбулось. Відтак, кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України , за увесь час прострочення до 07.02.2022 року.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові - ч.4 ст.267 ЦК України.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки - ст.257 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У відповідності до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У даній справі ПАТ АБ «Укргазбанк» пред`явило позов до суду 04.08.2022 року. При цьому позивач звернувся за стягненням з ОСОБА_1 3 % річних за час прострочення, який, як він вважає, тривав з 08.02.2019 року по 07.02.2022 року виходячи із простроченої суми заборгованості

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір нарахованих банком 3% складає 1959,81 грн

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком 3 % річних та вважає, що дана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 261, 267, 524, 526, 530, 533, 549-551, 599, 610-612, 624, 625, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» заборгованість 3 % річних в розмірі 1 959 ( одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 81 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в розмірі 2 481 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 11.01.2023 року.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «Укргазбанк», місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. І.Бевза, 34, ЄДРПОУ 23697280.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: