Ухвала суду № 1083333, 03.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“03” липня 2007 р.                                                                                 Справа № 5/2436-12/437                                                            к/с № К-22976/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ярцевій С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі          м. Львова

на ухвалу  Львівськогоапеляційного господарського суду від 03.05.2006 року

та постановуГосподарського суду Львівської області від 07.03.2006 року

у справі№ 5/2436-12/437

за позовом Концерну «Міжрегіональний агротехнічний сервіс» у формі Закритого акціонерного товариства  

доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2005 року  Концерн «Міжрегіональний агротехнічний сервіс» у формі ЗАТ  звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійснимиподаткових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова            № 007692320/0/04/23-2/20857814 від 01.12.2004 року, № 0007702320/1/04/23-2/20857814 від 28.02.2005 року, № 007692320/2/04/23-2/20857814 від 02.06.2005 року, № 007692320/3/04/23-2/20857814 від 22.08.2005 року, № 0005772320/0/04/23-2/20857814 від 22.08.2005 року.

Рішенням Господарського Львівської області від 07.03.2006, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 року, позов задоволено: визнано нечинними вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що відповідачем безпідставно прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції по господарських операціях з продажу ним у серпні 2003 року трьох квартир фізичним особам, оскільки матеріалами справи доведено, що оплата за житло здійснена грошовими коштами, а не шляхом проведення бартеру.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова просить ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 року та постанову Господарського суду Львівської області від 07.03.2006 року у справі № 5/2436-12/437 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.  Вважає, що операції з прийому-передачі квартир фізичним особам слід розглядати як бартерні, а том у відповідно до ст. 12 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998 року № 857/98   вони мають оподатковуватись податком на додану вартість.     

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що актом перевірки від 29.11.2004 року № 135/23-4/20857814, складеним за результатами комплексної позапланової документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету Концерном «Міжрегіональний агротехнічний сервіс» за період з 01.02.2003 року по 31.03.2004 року, встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст.12 Указу Президента України № 857/98, чим занижено податок на додану вартість на 56110,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова 01.12.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 007692320/0/04/23-2/20857814, яким позивачу згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.1, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-Ш та відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про ПДВ»  та ст.12 Указу Президента № 857/98 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 90698,00 грн., з яких 56110,00 грн. - основний платіж та 34588,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи результати апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення, предметом спору є визнання недійсними наступних податкових повідомлень-рішень: № 007692320/0/04/23-2/20857814 від 01.12.2004 року, № 0007702320/1/04/23-2/20857814 від 28.02.2005 року, № 007692320/2/04/23-2/20857814 від 02.06.2005 року, № 007692320/3/04/23-2/20857814 від 22.08.2005 року, № 0005772320/0/04/23-2/20857814 від 22.08.2005 року.

Окрім того, судами встановлено, що Концерн «МАТС» в серпні 2003 року здійснив продаж квартир по вул. Княгині Ольги, 8   фізичним особам (на підставі договорів № 3/02-1, №  3/02-2,  №  3/02-4 про дольову участь у будівній житла від 03.02.2003 року).

Відповідно до пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про ПДВ» операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання звільняються від обкладання податком на додану вартість.

Пунктом 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР  (з відповідними змінами та доповненнями) встановлено, що  бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види зарахування і погашення взаємної заборгованості, внаслідок яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів.

Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п. 1.31 ст.1 вказаного Закону).

Частиною другою статті 12 Указу Президента України  № 857/98 передбачено, що під час здійснення бартерних (товарообмінних)  операцій на території України податок справляється за повною ставкою, у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.

Судами попередніх інстанцій правильно враховано, що відповідно до договорів            №  3/02-1,  №  3/02-2,  № 3/02-4  від 03.02.2003 року сторони погодили умови та порядок розрахунків за житло, проте додатком № 4 від 29.08.2003 року  ними було визначено, що розрахунок проводиться виключно грошовими коштами.

За таких обставин підстави вважати, що проведена позивачем операція по реалізації житла  є бартерною, відсутні,  а отже вона не має оподатковуватись податком на додану вартість.     

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення  - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 року та постанова Господарського суду Львівської області від 07.03.2006 року у справі № 5/2436-12/437  прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, аухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 року та постанову Господарського суду Львівської області від 07.03.2006 року у справі № 5/2436-12/437 - без змін.

Справу № 5/2436-12/437 повернути до Господарського суду Львівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підпис

Рибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                               Голубєва Г.К.