Ухвала суду № 1083295, 02.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02.07.2007№К-7994/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  КостенкаМ.І.,  ФедороваМ.О.

розглянувши у порядку попереднього провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на рішення Господарського суду м.Києві від03.02.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 посправі№11/234

за позовом         Приватного підприємства «Партнер»

до                        Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

про             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги (зі змінами) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від29.04.2004 №0000552612/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) у розмірі67710,14грн. на підставі визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від29.04.2004 №0000552612/0/13684158 за рішення Господарського суду м.Києва від29.09.2004 по справі №32/346.

Рішенням Господарського суду м.Києві від03.02.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 по справі №11/234, позовні вимоги задоволено повністю у відповідності до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою винесення податкового повідомлення-рішення від29.04.2004 №0000552612/0, в даному випадку, було проведення позапланової перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на землю за період з 01.01.2002 по 01.01.2004, про що складено Акт перевірки від29.04.2004 №18/26-08/13684158, на підставі якого за порушення ст.7 та ст.13 Закону України «Про плату за землю» згідно п.17.1.3 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначено податкове зобов’язання за платежем «земельний податок» по податку на землю в розмірі451327,38грн. та винесено податкове повідомлення рішення від29.04.2004 №0000552612/0/13684158, яке в свою чергу було оскаржене в адміністративному порядку, і залишене без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення від29.04.2004 №0000552612/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) у розмірі67710,14грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій зазначив, що діяльність позивач не підпадає під дію ч.5 ст.7 Закону України «Про плату за землю», так як на думку скаржника відповідно до установчих та реєстраційних документів, позивач не належить до категорії платників податку на землю, яким встановлена ставка податку у розмірі 3%.

Позивач (ПП«Партнер») надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив залишити в силі судові рішення, посилаючись на ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від11.06.2007 визнано за можливе попереднє провадження по справі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.17.13 п.17.3 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами і доповненнями) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Осовним аргументом судів першої та апеляційної інстанції при задоволенні позовних вимог у відповідності до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України,стало рішення Господарського суду м.Києва від29.09.2004 посправі№32/346, яким податкове повідомлення-рішення від29.04.2004 №0000552612/0/13684158 визнано недійсним.

Суд касаційної інстанції погоджується із наведеним обґрунтуванням судових рішень, оскільки по відношенню до поняття податкового зобов'язання, визначеного п.1.2 ст.1 Закону №2181 - визначене в п.1.5 ст.1 цього Закону поняття штрафної санкції (штраф)(плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами) прямо повязане із самим фактом наявності податкового зобов'язання.Тобто беззаперечним є те, що податкове повідомлення-рішення від29.04.2004 №0000552612/0 прийняте на підставі неузгоджених податкових зобов’язань. Таким чином, аналізуючи підстави нарахування штрафних санкцій, – необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку таке нарахування штрафних санкцій відбулось поподатковому зобов’язанню за основним платежем, яке визнане недійсним в судовому порядку29.09.2004.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києві від03.02.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 посправі№11/234 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                             О.В.Карась

Судді                                                        А.І.Брайко

                                                                 Г.К.Голубєва

                                                                 М.І.Костенко

                                                                 М.О.Федоров