Рішення № 10831954, 18.08.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "18" серпня 2010 р. по справі № 8/91-38

За позовом Дочірнього підприємства “Морозко” відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг”,

м. Луцьк

про стягнення 14138 грн. 78 коп.

                                                             Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з.

від відповідача: Загородній М.В., довіреність від 01.06.2010 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учасників судового процесу.

Суть спору: позивач - дочірнє підприємство “Морозко” відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат” просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг”

14 138 грн. 78 коп., в тому числі: 12 617 грн. 77 коп. основного боргу згідно договору поставки №080709-19/1п від 08.07.2009 року, 1 292 грн. 40 коп. пені,

742 грн. 90 коп. збитків від інфляції, 228 грн. 61 коп. річних та судові витрати по справі: 141 грн. 39 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн.

00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 1500 грн. 00 коп. адвокатських послуг.

Відповідач у поясненні від 17.08.2010 року та його представник в судовому засіданні суму основного боргу в розмірі 12617 грн. 77 коп. визнає. Нарахування пені, річних та збитків від інфляції відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки стверджує, що поставка товару здійснювалась не на умовах підписаного сторонами договору №080709-19/1п від 08.07.2009 року, на який посилається позивач, а згідно доданих до позовної заяви накладних, у яких відсутні посилання на зазначений договір поставки. Крім того, відповідач не погоджується із стягненням на користь позивача 1500 грн. витрат на послуги адвоката, суму яких вважає неспіврозмірною із сумою позову, явно завищеною, а також зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів оплати позивачем

1500 грн. адвокату.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -           

в с т а н о в и в:

8 липня 2009 року між позивачем - дочірнім підприємством “Морозко” відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат” та відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” був укладений договір №080709-19/1п,(далі договір а. с. 8-10).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 08.07.2009 року №080709-19/1п.

Згідно п. п. 1.1, 2.2, 3.1, 5.3, 8.2.1 договору позивач зобов’язувався передавати у власність відповідачу товар партіями у відповідності до замовлень відповідача, що передаються позивачу в будь – якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку – замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв’язком, усно тощо), асортимент та кількість якого зазначаються в накладних, а відповідач – приймати та своєчасно – протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару проводити його оплату. У разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно п. 9.1 договору він діє до 31.12.2009 року, але в будь – якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік у разі відсутності заяви однієї із сторін про його розірвання протягом 5 днів до закінчення дії договору. Докази припинення дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач у період з 22.09.2009 року по 26.10.2009 року передав відповідачу товар на загальну суму 12 617 грн. 77 коп., що стверджується товарно – транспортними накладними (а. с. 18-46).

В порушення умов договору відповідач отриманий товар не оплатив.

Заборгованість відповідача в сумі 12 617 грн. 77 коп. підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Нараховані позивачем згідно розрахунку 228 грн. 61 коп. річних за період з 06.11.2009 року по 30.06.2010 року та 742 грн. 90 коп. збитків від інфляції за листопад 2009 року – травень 2010 року підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 8.2.1 договору у разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нараховані позивачем 1 292 грн. 40 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України, п. 8.2.1 договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем збитків від інфляції, річних та пені, оскільки поставка товару здійснювалась не на умовах підписаного сторонами договору №080709-19/1п від 08.07.2009 року, а згідно накладних, не прийняті судом до уваги, так як підписання сторонами договору №080709-19/1п від 08.07.2009 року відповідач не заперечує; будь - яких інших підстав поставки йому товару позивачем, аніж договір №080709-19/1п від 08.07.2009 року, відповідач не навів. Крім того, поставка товару проводилась в межах дії договору №080709-19/1п від 08.07.2009 року. Посилання на підписання договору на поставку товару на 2009 рік значиться у повідомленнях про взірці підписів матеріально відповідальних осіб (а. с. 12-17). Направлену відповідачу претензію від 01.06.2010 року №1 (а. с. 51-52) про сплату боргу згідно договору №080709-19/1п від 08.07.2009 року відповідач не заперечив.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 148 грн. 82 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Вимога позивача про стягнення витрат на допомогу адвоката в сумі 1 500 грн.

00 коп. не підлягає до задоволення, оскільки згідно Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 року №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвоката. З платіжного доручення від 08.07.2010 року №1645 (а. с. 56) вбачається про сплату позивачем 7634 грн. 25 коп. ТзОВ «Барокко» у справі за позовами до ТзОВ «Вопак трейд» та ТзОВ «Пакко – Холдинг». Також із зазначеного платіжного доручення не вбачається, що сплачена повна сума 1500 грн. саме за договором від 28.06.2010 року №23/06-10Ю, укладеного між адвокатом Барбадин – Мінчак Н.М. та позивачем. Крім того, згідно п. п. 1-3 зазначеного договору адвокат зобов’язується надати позивачу правову допомогу та захищати його інтереси у справі про стягнення заборгованості з ТзОВ «Пакко – Холдинг» протягом трьох років з моменту підписання договору, за що позивач виплачує адвокату винагороду в розмірі 1500 грн. Із зазначеного договору не випливає, що 1500 грн. позивач сплачує лише за підготовку позовної заяви від 10.07.2010 року про стягнення коштів лише за договором №080709-19/1п від 08.07.2009 року. Крім того, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до підпункту „а” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито сплачується у розмірі: «із заяв майнового характеру – 1 відсоток ціни позову..».

Позивач платіжним дорученням №1641 від 08.07.2010 року сплатив державне мито в сумі 141 грн. 39 коп. Таким чином, 7 грн. 43 коп. державного мита підлягає стягненню з позивача.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг”,

м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21а, код 34928470, р/р 26004070297671 у ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019 на користь дочірнього підприємства “Морозко” відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів, вул. Повітряна, 2, код 23962339, р/р 2600201073371 у ЛФ ПАТ «Кредобанк»,

МФО 325365

- 12 617 грн. 77 коп. основного боргу, 1 292 грн. 40 коп. пені, 742 грн. 90 коп. збитків від інфляції, 228 грн. 61 коп. річних, 141 грн. 39 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 15 259 грн.

07 коп. (п’ятнадцять тисяч двісті п’ятдесят дев’ять грн. 07 коп.).

3. Стягнути з дочірнього підприємства “Морозко” відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів, вул. Повітряна, 2,

код 23962339, р/р 2600201073371 у ЛФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365

- 7 грн. 43 коп. (сім грн. 43 коп.) державного мита в доход Державного бюджету України.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 19.08.2010 року

          Суддя                                                   Кравчук А.М.